Зубожіння по-українськи: чому за два роки кількість бідних зросла вдвічі, а багатих – втричі

Опитування НБУ щодо того, на що вистачає грошей в українців, показало: у порівнянні з 2021-м бідних цьогоріч стало значно більше. Водночас зросла частка й багатих, і в цього феномена є логічне пояснення.

За два роки кількість українців, які економлять навіть на їжі, виросла більш ніж удвічі, а кількість тих, хто може собі дозволити будь-які покупки, – майже в 3,5 разу. Чи говорять такі результати про зростання бідності, що відбувається з доходами громадян, і взагалі: чи можна визначати рівень бідності за опитуваннями? Фокус разом із економістами розбирався, про що насправді кажуть цифри Нацбанку.

Бідних ще більше: на харчуванні економить кожен четвертий

У своєму останньому Інфляційному звіті НБУ запевняє, що доходи українців зростають завдяки бюджетній підтримці та пожвавленню економіки, а фінансовий стан домогосподарств поступово поліпшується. Проте дані самооцінки фінансового становища сімей у ІІІ кварталі 2021 – 2023 років, які наведені в цьому ж звіті, кажуть, що про поліпшення звітувати зарано.Дані самооцінки фінансового становища сімей у ІІІ кварталі 2021 – 2023 років кажуть, що про поліпшення звітувати зарано

За даними опитування регулятора, якщо у 2021-му на харчуванні економили 12,2% українців, то у 2022-му – 19,9%, а в 2023-му – вже 26,2%, тобто більш ніж чверть громадян. Частка тих, кому вистачає на харчі, а на одяг і взуття потрібно заощадити або позичити, спочатку зростала, потім зменшувалася, але за підсумками за два роки не змінилася.

Водночас значно зросла частка багатих, тобто тих, хто може собі дозволити будь-які покупки, – з 0,5% до 1,7%. Також майже втричі збільшилася кількість громадян, які можуть собі дозволити їжу, одяг, взуття, дрібну та габаритну техніку.

На перший погляд, це здається парадоксальним, проте економісти кажуть, що все цілком закономірно.

Перерозподіл достатку: середній клас перетворюється на бідних

Аналітик Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексій Кущ пояснює: такі дані свідчать про те, що механізм розподілу національного доходу став ще несправедливішим. В умовах, коли потоки зовнішньої фінансової допомоги в розмірі близько 40 млрд доларів на рік контролюються багатими, не дивно, що вони стають ще багатшими. І ще стають багатшими й ті, хто живуть поряд із ними.

«Що сильніша поляризація суспільства, то серйозніше соціальне розшарування, то більше розпачу на одному полюсі та більше надмірностей і незаслужених доходів на іншому, – зазначив експерт. – В умовах, коли національні багатства створюються не робочою економікою, а фінансовими потоками міжнародної допомоги, роль середнього класу стає мінімальною. Відбувається формування «соціальних ядр» на двох полюсах, і цей процес торкається обслуги верхнього ешелону. До людей, які обертаються навколо «багатого ядра», також потроху просочується багатство. А відбувається це за рахунок середнього класу, що пропускається через соціальну м’ясорубку та за таких умов поповнює ряди бідних».

Директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін погоджується: середній клас поступово зникає, основна маса пішла в бідність.

«Середній клас – це люди з досить гарним рівнем заробітної плати: наймані працівники, самозайняті, представники дрібного та середнього бізнесу – словом, люди, які є основними платниками податків. Повномасштабна війна найболючіше вдарила по них. Мінус 5 млн робочих місць – це удар саме по середньому класу».

Серед причин швидкого зростання бідності в Україні експерти також називають падіння реальних доходів. Тільки з лютого по грудень 2022-го вони впали на 21%. І це теж дозволяє припустити, що з найбільшими фінансовими викликами зіткнувся саме середній клас, адже на бідних і багатих принаймні зовні економічні зміни впливають дуже умовно. Напевно, мільярдеру сумно перетворюватися на мільйонера, але він не голодуватиме. Щодо малозабезпечених, то тут багаторічна звичка виживати за будь-яких умов творить дива. А от середній клас в Україні опинився біля розбитого корита. Раптом виявилося, що накопичена фінансова подушка не врятовує, і накопичені заначки проїдаються дуже швидко.

Бідність і багатство: не тільки доходи, але й відчуття

Під час обговорення опитування з експертами виникло резонне запитання: а чи можна взагалі довіряти подібним опитуванням, адже люди могли казати напівправду?

За словами Олексія Куща, якщо раніше опитування НБУ грішили помилками та спробами підтягнути результати під «правильні висновки», то сьогодні сумніватися в їхніх результатах підстав немає. Останнім часом такі дослідження Нацбанку показують високу якість, збігаючись як із експертними оцінками, так і з особистими спостереженнями, каже Олексій Кущ. До того ж опитування не йде у форматах питань «ви бідний чи небідний?», коли одні починають прибіднятися, а інші вдавати, що вони багаті. Питання стосуються тих чи тих покупок, і в таких випадках люди зазвичай відповідають більш-менш правдиво.

«Опитування дійсно є найкращим способом визначити витрати, зокрема, на продукти, – відзначив Олег Пендзін. – До війни в Україні такі витрати складали 42%, зараз – понад 50%. Водночас в Європі продуктові витрати не перевищують 12-15%. І це визначає якість життя. Адже що більше людина витрачає на їжу, то менше в неї залишається на подорожі, книги, театри тощо. Для порівняння: тоді як на подорожі та готелі європейці витрачають близько 10%, українці – менш ніж 1%. На культуру жителі Європи спрямовують 5-12% за різними категоріями, у нас – менш ніж 1%».

Олексій Кущ додає: поняття бідності й багатства пов’язані не лише з доходами, але й із освітою, культурним і освітнім цензом, наявністю власного житла, самовідчуттями.

На думку експетів, бідність і багатство визначаються синтезом доходів, психології та реальних відчуттів.

«Я б сказав, що бідність і багатство визначаються синтезом доходів, психології та реальних відчуттів, – каже Кущ. – Наприклад, високоосвічена людина з величезною бібліотекою не почуватиметься бідною навіть за зарплати 15 тис. грн. Водночас людина, яка заробляє 2000 доларів на місяць, але водночас усе спускає на розваги та навіть не має власного житла, навряд чи може вважатися за багату – принаймні в нашій країні».

Експерт нагадує, що є ще специфіка щодо країн. Скажімо, у Німеччині цілком нормально не мати власного житла та все життя орендувати квартири та будинки. Але рівень доходів у цій країні дозволяє жити і практично ні в чому собі не відмовляти. В Україні все навпаки: більшість українців мають дорогі активи – квартири, дачі, земельні ділянки, – але вони бідні з точки зору поточних доходів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---