«Транспорт на обліку у ЗСУ, а коштів на обслуговування не виділяють», – волинський волонтер

Запчастини до транспортних засобів та смаколики для українських захисників – саме із таким багажем вирушили на схід України волонтери від Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану. «Досі їздимо на передову, бо автомобілі – на обліку ЗСУ, а ось коштів на пальне та запчастини держава й досі не виділяє. Ось такий нонсенс», – розповідають хлопці.

Виїзд здійснили сьогодні, 7 травня, від офісу обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану в Луцьку.

Цього разу волонтерський бус вирушить на «гарячі точки» у Донецькому напрямку: відвідають військовослужбовців у Авдіївці, Пісках, Мар’янці, а також «передадуть привіт та подарунки» 36-му батальйону морської піхоти, який перебуває під опікою у волинських афганців уже протягом багатьох років. Також волонтери поїдуть і до добровольчих підрозділів, не підпорядкованих ЗСУ.

«Сьогодні наші волонтери Василь Пристайчук та Віталій Лісецький вже вкотре вирушили на передову. Триває шостий рік війни України з російським агресором. Велика вітчизняна війна тривала п’ять років, а війна на сході держави продовжується понад шість років. Ми уже збилися з рахунку і не можемо точно сказати, скільки разів наші волонтери побували на передовій. Думали, що це все діло закінчується, і армію нарешті забезпечать усім необхідним, але є одне «але». Так, воїни не потребують такої кількості допомоги, як в 2014-му. Але ми пообіцяли і собі, і людям, що будемо працювати до тих пір, поки не закінчиться війна на сході. Остання наша поїздка була у січні цього року. А сьогодні хлопці знову вирішили поїхати на передову, бо до них подзвонили захисники. А що є основним для солдата та офіцера? Це увага! Зокрема, увага «земляків» – волинян!» – розповідає голова Волинської спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович.Він зазначив, що українські воїни – це люди, які сьогодні кидають роботу, власні сім’ї та їдуть на передову, аби захищати цілісність та суверенітет країни. Очільник волинської спілки афганців наголосив, що саме

волонтерський рух України не дав війні зі сходу держави поширитись далі і частково зупинив її.

«Тоді волонтери чітко зрозуміли, що якщо не допоможуть своїй армії, то українці ходитимуть під ігом Російської Федерації. Особливо потрібно шанувати добровольців, які тоді поїхали на передову та зупинили агресора», – переконаний Григорій Павлович.

Він наголосив, що волонтерський рух на Волині існує й досі, завдяки небайдужим людям, які вже шостий рік поспіль допомагають українським військовослужбовцям, а саме: Фонд Ігоря Палиці "Тільки разом«, підприємець Олександр Мігальчук, ТМ «Наш Край», компанія пасажирських автобусних перевезень «Луцьк Експрес», громада і священик села Озерце, ТОВ «Забіяка», ТМ «Дмитрук», лучанин Дмитро Горбулінський.

«Дехто каже: військові усім забезпечені, туди не треба їхати. Але це неправда! Люди чекають зустрічей із земляками. З візитом волонтерів відчувається волинський дух. Коли країна святкувала Великдень, захисники відзначали це світле свято не в теплому сімейному колі, а в окопах. Завдяки людям, які нас захищають, решта українців можуть спокійно спати в ліжку. Потрібно поважати свого солдата та офіцера, бо держава, яка не поважає своїх військових, не має майбутнього. Якщо не будемо годувати своєї армії – будемо годувати чужу. Ми вивчаємо по підрозділах – кому що треба. Останніми роками ми забирали на ремонт техніку, легкові автомобілі, позашляховики, а потім відвозили назад, на схід. Тож і сьогодні наші волонтери поїхали не лише для того, аби відвезти усе необхідне, а й для того, щоб вивчити ситуацію», – резюмував голова волинських афганців.

Разом із тим учасник екіпажу Василь Пристайчук висловив подяку колегам із міста Броди Львівської області – громадській організації «Наше місто», які далеко не перший рік допомагають і волинським волонтерам, і, власне, бійцям.

«Прошу подякувати від нас волонтерам із львівського міста Броди, які неодноразово вирушали з нами на схід. Також особлива подяка підприємцям, які допомагають, але просять себе не афішувати. Цього разу веземо пасочки, яйця, домашні смаколики, солодощі, випічку. Разом з тим і запчастини до автомобілів, 60 літрів мастила для добровольчого підрозділу, що не входить у жодні структури ЗСУ. Яка поїздка? Вже ніхто й не рахує, ще минулого року перевалило за сотню», – посміхається волонтер.Натомість, він розповів, що українських військових держава забезпечила далеко не всім необхідним, як про це звикли говорити високопосадовці на кожному кроці:

«Чого не вистачає військовим? Свого часу волонтери доставили на передову автомобілі та спецтехніку, які вже стоять на обліку ЗСУ. Однак ні на запчастини, ні на пальне, ні на ремонт цих автомобілів держава коштів не виділяє. Ось такий нонсенс української армії», – каже волинський волонтер Василь Пристайчук.

Вікторія СЕМЕНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---