«Знаки часу» в духовно-мистецькому діалозі країн Пограниччя

Яскравою презентацією робіт художників України та Польщі 19 липня завершився VIII Міжнародний пленер іконопису та сакрального мистецтва у селі Замлиння Любомльського району.

Відоме в Україні та за її межами село у волинській глибинці стало символом культурно-мистецького діалогу державних, освітніх і громадських інституцій країн Пограниччя. В привітному просторі Інтеграційного центру «Карітас» Луцької дієцезії 30 учасників з країн-сусідів представили своє бачення теми «Знаки часу».Спільна молитва на початку мистецького дійства об’єднала християн східного і західного обрядів: організаторів, художників, представників духівництва, жителів Замлиння, гостей імпрези. «Для мене особисто знаком часу стала наша зустріч і можливість спілкування на сакральні теми тут, в Україні, в Пограниччі, в атмосфері порозуміння», – сказала на відкритті виставки консул Республіки Польща в Луцьку Тереса Хрущ.Формат іконописного пленеру якнайкраще відповідає нагальному запиту на пошук взаєморозуміння – сакральна тематика пропонує мудрість Біблії як основу діалогу, а мистецтво «промовляє» візуальною мовою, зрозумілою кожній людині.Творча майстерня, створена Богом і людьми

Кожен, хто приїжджає до цього далекого, на самому кордоні з Польщею волинського села, відчуває його надихаючу атмосферу. Замлиння заворожує не лише чарівними краєвидами, чистотою повітря, співом пташок і неспішністю тутешнього життя. Гість почувається тут по-особливому затишно: буденні проблеми відступають, а серце наповнюється натхненням і прагне творити.У стінах Інтеграційного центру, де вже протягом 10 років господарює отець Ян Бурас, ця природна атмосфера доповнена продуманою дбайливістю і сучасним комфортом. Завдяки вмілому менеджменту й унікальній комунікабельності отця Яна тут працює справжня «столиця добра», відкрита для усіх охочих. Тут реалізуються різноманітні проекти за участю Генерального консульства РП в Луцьку, а також громадських організацій. Жителі Замлиння знаходять тут доречну підтримку і цікаве дозвілля, а діти відпочивають у літніх таборах, вивчають польську мову.Ідея про проведення тут щорічного пленеру іконописців належала екс-консулу РП в Луцьку Кшиштофу Савіцкі та голові ВО НСХУ Володимиру Марчуку, а до втілення долучилися культурно-освітні інституції двох країн, кола мистців-іконописців, студентів. «Це неймовірне місце! Справжній рай!» – відгукувались про поліську локацію учасники пленеру. Тому поряд із запланованою темою пленеру, мистці написали численні етюди – пейзажі цього Богом даного людям куточка.«Я в захваті від вашої талановитої молоді!»

Польський художник, скульптор, кераміст Єуґеніуш Мольскі – один із найдосвідченіших учасників пленеру, щороку відвідує такі зустрічі в Польщі та вже не вперше приїздить до Замлиння. Він особливо підкреслив цінну для нього можливість спілкування з молодими українськими іконописцями: «Які вони талановиті, відкриті, ерудовані! Надзвичайно висока особиста культура учасників. Вони мене надихають!».

Участь у пленері традиційно взяла численна група студентів і випускників кафедри сакрального живопису Львівської національної академії мистецтв. Багато з них приїжджають сюди вже не вперше: це Богдан і Катерина Новицькі, Анастасія Загурська, Соломія Казанівська, Христина Квик та інші. Восьмий рік поспіль приїздить до Замлиння професійний іконописець, вихованець Київської національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Артем Копайгоренко.Про щиру зацікавленість польської молоді українською культурою розповіла співорганізаторка події, викладач кафедри україністки Варшавського університету Катажина Якубовська-Кравчик. Фаховий діалог художників різних поколінь, християнських традицій і європейських шкіл малярства був позбавлений менторських інтонацій чи тиску. Взаєморозуміння міцніло у щоденній молитві, обговореннях тем і технік, народженні ідей творчих робіт та в інтенсивній мистецькій праці, яка часом тривала по 12 годин на добу. Результатом стали 80творів сакрального мистецтва на тему «Знаки часу».Виступає Катажина Якубовська-Кравчик

Традиція та експеримент

Класика візантійської ікони, народна ікона, абстракція, мінімалізм, інсталяція, ленд-арт… Особливістю пленерів у Замлинні є можливість експерименту в такій суворо канонізованій царині малярства як іконопис. Учасників не обмежували у виборі сюжетів, технік і матеріалів – кожен визначив власний творчий досвід.Українська художниця Уляна Ших говорить про пошук актуальної візуальної мови в іконописі: «Знаком нашого часу я вважаю свободу і персоналізацію людини, коли вона перестає бути частиною «стада». Іконопис – це мова, якою ми виражаємо як сакральні, так і життєві речі. Іконописець шукає свій стиль, спосіб вираження своєї віри. Головне, щоб ці експерименти не несли заперечення християнства в його основах». Польська мисткиня Анна Макач працює у сфері дослідження історії, реставрації ікони вже більш як 20 років і зосереджує свою увагу на технології створення творів сакрального малярства.Анна Макач з роботою

Художниця Аніта Здроєвська (Польща) вивчає класичну візантійську ікону протягом 5 років, і з величезною цікавістю спостерігала за роботою колег з новими матеріалами. Свою інтерпретацію відомого сюжету П’єти (мармурової скульптури Мікеланджело, що зображає Богоматір, яка тримає тіло свого сина-Бога. 1498 —1499 рр. – прим. М.П.), втілену в дереві, запропонував Єуґеніуш Мольскі (Польща). Відома волинська художниця Тетяна Мялковська взагалі не відчуває обмежень у виборі матеріалів і технік: навіть іржава бляшанка, накладена на дерево як аплікація, завдяки її майстерності набуває золотого блиску одухотвореності, глибокого символізму життєвої доцільності.Роботи Т. Мялковської

Пізнанню людиною добра і зла присвячена одна з інсталяцій польського мистця Казимєжа Ковальчика, в якійаркуші з енциклопедичними статтями на гілках яблунісвідчать про здобутки прогресу і про винаходи загальнолюдського знищення.Інсталяція «Дерево пізнання» К. Ковальчика

Сміливий модерн в інтерпретації біблійних сюжетів створення і кінця світу представлений молодою художницею, студенткою Львівської національної академії мистецтв Іриною Солонинкою. Надзвичайно виразно висловився своєю роботою «Розп’яття» Денис Тимчишин – лаконізм його художніх засобів сконцентрував ідею до максимального усвідомлення святості жертви Христа заради кожної людини. Скошені трави та зібрані польові квіти надихнули Вікторію Романчук на створення «Нерукотворного образу» у жанрі ленд-арт, до втілення якого долучилися всі охочі учасники пленеру.Вікторія Романчук біля «Нерукотворного образу»

У багатоголоссі талановитих однодумців творчі ідеї буквально фонтанували: кожен з учасників створив не одну, а декілька робіт з різними сюжетами, втілених в оригінальних авторських інтерпретаціях.Юлія Самборська з своїми роботами

Знаки нашого часу

Творчі натури мають особливу чутливість до зчитування і відтворення знакових ідей в цивілізаційному поступу людства. Представлені в експозиції роботи і коментарі їхніх авторів у спілкуванні з першими глядачами показують істини, котрі не втрачають своєї правдивості у часі. Це вічний поєдинок добра і зла, особистий вибір людини між любов’ю та ненавистю, досвід нашого покоління у мирі та війні.Богдан Новицький (Україна): «В композиції моєї роботи закладена єдність земного і духовного. Гріб Господній символізує смерть Христа, а друга частина показує його Вознесіння – торжество життя над смертю».

Аніта Здроєвська (Польща): «Моя ікона на біблійний сюжет хрещення Ісуса в Йордані символізує знакову потребу в зміні на нове, в очікуванні добрих новин».Аніта Здроєвська працює над іконою

Казимєж Ковальчик (Польща): «Людство, скуштувавши плоди дерева пізнання, еволюціонує не завжди собі на користь, відбувається «прогрес» до самознищення людей. Жертва Ісуса Христа є надією і вирішенням дилеми добра і зла для людини, в котрої є віра».

Катерина Шадріна (Україна): «Одна з моїх робіт під назвою «Цейтнот» показує Адама і Єву біля престолу в очікуванні свого часу, вирішення своїх доль. Насправді я хочу сказати: часу більше нема! Давно пора задуматися над своїм життям».

Уляна Ших (Україна): «У своїй роботах я досліджувала тему Голокосту, знецінення людського життя. Коли людина страждає, то Христос страждає разом з нею. Одна з моїх робіт – персональне звернення до кожної людини: це руки, які розламують причастя, між якими розміщене дзеркало, в якому кожен побачить себе».Уляна Ших розповідає про свої роботи

Анастасія Загурська (Україна): «Люди у фанатичному поклонінні здійснюють гріх ідолопоклонства. Моя картина – про неправдивих ідолів і людських кумирів, які перетворюють людей на безлику масу, якою легко маніпулювати».

Катажина Якубовська-Кравчик (Польща): «Над знаками часу я думала з різних точок зору. Перш за все, це любов і милосердя, які дають нам силу існувати, міняти світ. Іншими важливими знаками часу для мене є сучасні святі XXі XXIстоліть – люди, які в складних обставинах на перше місце в своєму житті ставили любов. Їхні життєписи – це неймовірні історії людей, святих, котрі жили в наш час, серед нас. Я вважаю, що Герої Небесної Сотні, бійці АТО, хоча неканонізовані, є святими».Перша виставка VIIIМіжнародного пленеру іконопису та сакрального мистецтва із Замлиння прокладе насичений маршрут експозиції до міст країн-сусідів. Українсько-польський діалог мовою біблійної мудрості триває…Повний перелік учасників і створених під час пленеру творів – на сайті Галереї мистецтв.

Фото Віктора Чухрая

Текст Маші Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---