Жителі волинського села погрожують перекрити міжнародну трасу

У селі Стобихівка Камінь-Каширського району живе 263 дитини шкільного віку. Однак у них не було традиційної першовересневої лінійки, а більшість учнів досі не відвідують заняття. Школа зачинена, ключі – в розгніваних батьків. Учителів, які щоранку приходять на роботу, у приміщення не пускають.

Схожа ситуація повторюється у Стобихівці третій рік поспіль. У 2017 році діти не вчилися до 20 вересня, минулої осені – до 12 вересня. Цього року батьки погрожують не пустити нащадків до школи, доки не почнуть будувати обіцяне нове приміщення. Якщо влада їх не почує, будуть перекривати міжнародну трасу Київ–Ковель–Ягодин. Чи справді стобихівці готові на такі крайнощі? Почути відповідь на це питання ми вирішили від селян.

Зранку біля приміщення школи нас уже чекала делегація батьків. Окремо стояли педагоги на чолі з молодою директоркою Юлією Сущ. Незважаючи на будень, біля освітнього закладу – тихо, а на вулиці ми не побачили жодної дитини.

Батьки починають розмову з того, що їм увірвався терпець, адже чиновники лише кидають слова на вітер. Щороку обіцяють збудувати нову школу, але замість того, щоб почати будівництво, погрожують притягнути батьків до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов’язків.

– Ми не просимо побудувати в селі розважальний заклад, нам потрібна сучасна комфортна школа. Щоб наші діти не бігали у вуличний туалет через дорогу, щоб їдальня і спортзал були в одному приміщенні, – емоційно пояснює батько шести дітей Сергій Сухацький.

Саме Сергія в числі інших батьків минулої осені оштрафували за те, що неналежно виконує батьківські обов’язки. Однак Апеляційний суд виправдав стобихівців. Адже адвокат довів, що приміщення непридатне для навчання дітей.

– Мабуть, нам не варто було робити поточні косметичні ремонти, тоді школа сама завалилася б. Вона ж побудована ще на польському фундаменті у 1968 році, потім у 1974-му її добудували. Тепер нам кажуть, що можна добудувати нові корпуси до старого приміщення, бо так дешевше. Ну хіба це по-хазяйськи? – каже жіночка з натовпу.

Батьки навперебій розповідають, що стара школа розрахована на 80 дітей. Щоб усі учні здобували освіту, їм треба навчатися в три зміни. За однією партою протягом дня сидять і п’ятикласники, і дев’ятикласники. У результаті діти заробляють сколіози та інші болячки.

– Нам кажуть, що діти мусять ходити до школи, бо вони – державні. А коли хворіють, то лікування лягає на наші плечі, батьківські, – обурюються багатодітні мами.

А хворіють діти часто. Адже молодші школярики навчаються у приміщенні сільського клубу. Щоб узимку дітвора не мерзла, батьки змурували в класних кімнатах грубки. Та це не рятує ситуацію, адже приміщення велике і не опалюється. Взимку дітки сидять одягнуті й пишуть в рукавичках. Замість спортзалу – класна кімната у школі, тому на фізкультуру доводиться ходити через дорогу. Як і в їдальню та туалет, які розташовані на подвір’ї старої школи.

– У якому ще селі біля Стобихівки є стільки діток? Нам і садочок буде не зайвим, але ми про це навіть не згадуємо, – каже 69-річний Микола Сухацький. – Я маю 44 внуки й одного правнука. Хочу, щоб вони вчилися в рідному селі, бо сам пам’ятаю, як нас дітьми возили на уроки в Радошинку. Спочатку – волами, потім – кіньми. Ще пізніше – машиною. Хіба то було навчання? А наші діти здібні, чому вони мають вчитися в таких умовах? Виходить, що з нас насміхаються, коли щороку обіцяють збудувати сучасну школу. Ми вже і два проєкти робили, однак їх завертають. Кажуть: дорого.

Батьки запевняють, що їм самим не до вподоби такі страйки. Але ж як змусити владу виконати обіцяне?

Секретар Стобихівської сільської ради Анатолій Приймак уточнює, що про будівництво нової школи вели перемовини ще з Анатолієм Французом, який був головою Волинської облдержадміністрації у 2003 році. Далі їздили на прийоми до Миколи Романюка, Бориса Клімчука, Володимира Гунчика, Олександра Савченка… Хтось розводив руками, хтось пропонував довозити дітей у школу в сусідній Карасин, а Олександр Савченко пообіцяв побудувати нову у Стобихівці. Однак слова чиновник не дотримав. Тому великі надії селяни покладають на нову владу.

– До 1990 року в Стобихівці не було ні школи, ні клубу, ні сільради. На той час у селі проживало 739 людей. Нині у нас 1100 жителів. 264 дитини шкільного віку, 220 – дошкільного. Цьогоріч я зареєстрував 23 новонароджених. Щоб ви знали, у Стобихівці проживають 96 матерів-героїнь, щороку не менш як п’ять жінок отримують ці почесні звання, – каже Анатолій Приймак.

Секретар сільради запевняє, що батьки готові долучитися до будівництва нової школи. Вони створили благодійний фонд «Пролісок» і зібрали понад 600 тисяч гривень. Пустять дітей до школи, якщо побачать, що будівельна бригада розпочала роботу. Адже власними силами відремонтували їдальню й харчоблок.

Готові почати навчальний процес і 29 вчителів. Адже що більше вони пропустять, то більше доведеться надолужувати. Про дистанційну форму навчання тут не згадують, бо для цього потрібні інтернет і комп’ютери.

– У липні на подвір’я школи привезли 40 блоків. Приїхали навіть будівельники, сказали, щоб їм підшукали житло, бо будуть працювати. Але на цьому справа затихла, бо з бюджету не перерахували обіцяні мільйони, – каже Сергій Сухацький.

Варіант із підвезенням дітей в одинадцятирічку у сусідній Карасин батьки не розглядають. Кажуть, не вистачить автобусів. Та й дорожнє покриття кепське. Тому налаштовані воювати до переможного фіналу. Навіть якщо доведеться перекривати міжнародну трасу чи їхати у столицю.

Оксана Хведченя

Фото Олександра Дурманенка

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---