«Заради перемоги по головах не піду»: учасник «Мастер Шефа» з Волині – про хайп та підводні камені кулінарного шоу

Волинянин Володимир Юрін – яскрава особистість і талановитий кухар, який, маючи технічну освіту, змінив фах та перетворився на справжнього професіонала кулінарної справи. А віднедавна 34-річний шеф-кухар став учасником телевізійного шоу «Мастер Шеф. Професіонали».

Про все, що відбувається по той бік екрана, а також про підводні камені, що очікують на учасників знаного кулінарного проєкту, він розповів у інтерв’ю Інформаційному агентству Волинські Новини.

Давайте знайомитися. Розкажіть для початку про себе.

Мені 34 роки, народився у Луцьку. Вчився в спеціалізованій школі №5. Як у нас кажуть – в російській. Саме тому почув про себе багато цікавих коментарів, що, мовляв, спілкуюся на проєкті російською мовою. Але мені так легше, бо це – моя буденна мова.

Взагалі у мене технічна освіта. Але 11 років тому я почав діяльність на кухні. Мій брат працював у цій сфері, він же надихнув і мене. І допоміг. У 25 років я вже був шеф-кухарем.

А до цього у вас виникала ідея взятися за кулінарію? Чи це вийшло все ж спонтанно?

Кулінарія мені була цікава, але не так, щоб це було ідеєю всього життя. Захотілося спробувати, і мені здається, що вийшло.

Як мені відомо, у вас є власний бізнес…

Рік тому перед карантином я відкрив маленьку піцерію в Локачах. Але карантин – важкий період для ресторанного бізнесу. Були перспективи, і то дуже хороші. Хотілось розвиватися. Але пандемія внесла свої корективи. Можливо, після участі у проєкті щось зміниться. Хоча на «Мастер Шеф» великих надій не покладаю.

Як ви потрапили на «Мастер Шеф»? З чого все почалося? Як наважилися взяти участь у кастингу?

Цього року на «Мастер Шеф» перший сезон, коли їхні журналісти проводили кастинги з потенційними учасниками онлайн. Все почалося з листування у соціальних мережах. Журналісти з проєкту самі мене знайшли і запропонували взяти участь. Відповів, що я не проти.

За кілька тижнів мені подзвонили і сказали, що, мовляв, зацікавлені у моїй участі. Запросили приїхати до Києва і пройти перший кастинг.

Яке ваше враження від першого кастингу? От приїхали ви у столицю… Далі?

А далі було велике хвилювання. Все ж таки це великий проект, у якому задіяли велику кількість апаратури, людей… Багато камер на тебе дивиться, і якось воно стрьомненько. Але нічого, потихеньку звик. Насправді очікувань було більше, ніж самого процесу.

Знімальний процес – річ трудомістка, важка. Наскільки телевізійна картинка, яку бачить глядач, відрізняється від реальності?

Важко сказати, чого я очікував від процесу, бо ж навіть не знав, на що йду. Коли приїхав, був приємно вражений. Масштаби проекту – величезні, а знімальний павільйон – то взагалі махіна.

Я в принципі це так і уявляв, але не оцінював масштаб. Це велике приміщення, окремий павільйон. Тебе готують більше часу, ніж ти щось робиш. Знімальний день на кастингу триває близько 10 годин. А якщо знімання – то у павільйоні минає дві третини доби.

Ви уже познайомилися з конкурентами?

Звісно. Зокрема у тридцятку потрапило дуже багато цікавих людей. Не всі кастинги проходили в один день і не в один час. Нас усіх поділили на групи. Але учасники з моєї групи – дуже цікаві особистості. А далі буде видно.

На шоу приїхало багато затятих людей. Типу «я такий весь кльовий, начитаний, розумний, хочу комусь щось довести». Але я не йшов на шоу з такою ціллю. Не шукав участі у проєкті – проєкт сам мене знайшов.

У мене немає такого, що, мовляв, вау, я хочу хайпанути на телебаченні. Нічого подібного. Це просто так сталося – звичайний збіг обставин. Так, на «Мастер Шеф» є багато принципових і завзятих людей, які хочуть, аби їх запам’ятали, здобути певний статус.

Насправді на проєкті одиниці людей, які близькі мені по духу. Ні, всі учасники хороші – справжні професіонали. Відповідну назву має й шоу. Хоча, зізнаюся, я не дивлюся ефіри, і з власною участю у тому числі. Тому не знаю й половини людей, які пройшли в тридцятку.

Скажімо так: якесь враження? А ніякого враження! Просто люди та й усе.

Як відомо, у кожному телевізійному проєкті є підводні камені… Були якісь несподіванки особисто для вас?

Єдиною несподіванкою для мене була відсутність низькотемпературних камер. Це стало проблемою не лише для приготування моєї страви, а й багатьох інших учасників. А все інше було під рукою. Якщо щось було потрібно додатково – ми спілкувалися з продюсерами й вони нам допомагали у цьому.

Чи не помічали серед конкурентів готовності йти по головах заради перемоги?

На етапі кастингів це не надто відчутно, але надалі це можливо, бо учасники різні. Думаю, 100% таке може бути.

Як ваша сім’я поставилася до ідеї взяти участь у шоу?

Спочатку моя дружина скептично до цього поставилася. А потім якось втягнулася. Друзі, навпаки, підохочували, мовляв, давай, чувак, вперед, у тебе все вийде. Медійність – це хороша штука, це реклама.

Завдяки участі у шоу я побачив інше життя. Наприклад, у західному регіоні є певні вкорінені правила, свій ритм. Але у столиці життя тече зовсім по-іншому. І в кулінарії та гастрономічній культурі зокрема. Ми живемо у зовсім різних світах. Це як небо та земля. Наші люди ще не готові до цього – немає гастрономічної культури.

Ви навчилися чогось нового за час участі у шоу?

Чесно кажучи, ні. Я придивлявся: що, де, як і хто? Мене важко чимось здивувати. Ми зараз у їжу будемо використовувати такі інгредієнти, які не використовуємо у повсякденному житті. Ми будемо їсти кору, листячко з лісу, травички, які колись бабусі у лісах збирали. От це і стане мейнстрімом. Побачите. Але ми, волиняни, ще до цього не готові. Столичні регіони – більш розвинені. Вони вже до цього дійшли. У нас є бабусі й дідусі, і ми звикли з’їсти шмат ковбаси чи м'яса. У нас ще не відійшла ця тема, коли стіл потрібно накривати «по-багатому».

Яке враження від експертів шоу?

Ектор Хіменес-Браво – особистість яскрава і таємнича. До того, як він потрапив в Україну, ми про нього нічого не знаємо і не знайдемо. Для мене це людина зі знаком питання у хорошому сенсі.

Володимир Ярославський – досвідчений кухар, розумна людина. Мабуть, неспроста ці люди стали ведучими проєкту.

Ольга Мартиновська – це леді, яка сама себе зробила. Вона приємна людина. Всі її питання та докори зрозумілі, як і вона сама. Іноді може сказати гаряче слівце. Оце мені й сподобалося.

Але це телевізор! Я не дуже задоволений цим проєктом. Внутрішній настрій на шоу не дуже сподобався. А скільки грошей поховано у цьому проєкті! Це просто космос! Один день знімань коштує нереальні суми.

Чи придираються до учасників судді?

Ні, навпаки, на мою думку, вони часом поблажливі. Багато на що заплющують очі. Якщо чесно, я не можу зрозуміти до кінця їхнього алгоритму оцінювання.

У кожного кухаря є власна фішка. Хтось любить працювати з м’ясом, хтось – із рибою, хтось – із випічкою…

М'ясо. Я дуже люблю з ним працювати і мені це вдається. Але можу працювати з будь-чим. Є світова класика. Її можна вивчити. Але толку з того? Це моя суб’єктивна думка і я її у жодному разі нікому не нав’язую.

Знання, які ми черпаємо з якихось ресурсів, – це нічого проти вміння і практики. Це основа всіх основ. Ми можемо бути відмінниками у провідних харчових університетах, мати потужні дипломи, а за фактом, потрапивши на кухню, людина конфузиться.

Я цілком припускаю, що можна не навчати людину профільно, а дати їй усі потрібні навички на робочому місці.

Зараз у профільні заклади вкладають багато грошей. Уже щось роблять назустріч новим кулінарним віянням. Але, за фактом, це дуже мало.

Яким є це нове кулінарне віяння?

От ми звикли до якихось певних методів приготування, термічних обробок, текстур, бо так склалося. Але помаленьку нове таки входить у наше життя. Наприклад, молекулярна кухня. Її тільки-но починають впроваджувати. Але ми її не пускаємо. Бо «молекулярка» не передбачає в собі велике щось. Це сет дегустаційних страв. Але починати варто хоча б з цього. Це найпростіше. Є певний набір інгредієнтів та хімічних сполук, які допомагають перетворювати той чи той продукт на щось незвичайне для нашого ока.

Ви готуєте вдома для сім’ї, чи, як кажуть, чоботар без чобіт?

Не готую. Вдома готують лише найбільш затяті кухарі. Всі думають, що у нас вдома холодильники забиті рідкісними продуктами та стравами. Але кухар живе на кухні, і зазвичай поза роботою у нього немає бажання готувати їжу. Та й часу. Або це фанати своєї справи, у яких життя побудоване навколо кухні. Це вже такі собі цілі династії. Але з ними важко. Наприклад, мене цікавлять ще й інші аспекти життя.

Окрім кулінарії, ще чим займаєтесь?

Раніше займався спортом. Настільним тенісом. І тепер би займався, але немає часу. Я люблю відпочивати з сім’єю, подорожувати. Але поки відбувається оця жесть з усіма обмеженнями, я дещо пригальмував свої бажання. Маю багато планів. Хочеться чогось нового.

Знімання проєкту вже завершилися. Я приїхав додому 3 лютого. Не все можу розповідати про шоу до завершення його трансляції на телебаченні, бо підписав купу папірців, які робити це забороняють. Продюсери ставлять нас в дуже жорсткі рамки. Ми не можемо нічого розповідати до моменту виходу наступного епізоду. Але вже стає цікавіше. Поки спілкування між учасниками було мінімальне, бо люди придивлялися одне до одного. Але далі – більше.

Якщо ви виграєте, на що витратите мільйон?

Я вкладу його у розвиток власної справи. Це дасть певну волю діям: подорожам, навчанню, бізнесу. Вливання коштів ззовні дуже позитивно вплинуло б і на бізнес, і на мою особистість загалом в професійному плані.

Вікторія СЕМЕНЮК

Фото з особистого архіву Володимира Юріна

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---