«За три тижні в Маріуполі діти стали дорослими», – музикантка, яка переїхала до Луцька

«Найгарячіша фаза розпочалася, коли в місті зникла електроенергія… Ішов дощ і ми збирали воду з даху… Відтоді, як почали летіти літаки і зривалися авіабомби, ми не виходили з підвалу», – пригадує Олександра Хоруженко з Маріуполя.

Нині жінка, музикант за освітою, оселилася в Луцьку. В рідному Маріуполі вона працювала заступником директора музичної школи, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

До останнього моменту вона не вірила, що таке жахіття взагалі можливе у ХХІ столітті.

«24 лютого ми прокинулися від звуку сирен. Спершу була паніка, потім – прийняття… Спочатку було не так уже й зле, бо в нас був зв’язок, були умови. До мене приїхали друзі, сестра з родиною. Загалом нас було 14 людей. Ми сиділи в телефонах, моніторили новини, раділи нашим маленьким перемогам і дуже переживали, коли щось ішло не так, як нам хотілося б. Ми думали, що все закінчиться дуже швидко», – зазначає переселенка.

Читати ще: «Трупи лежали просто на вулицях. Уже пізніше їх почали ховати в дворах», – переселенка з Маріуполя, яка проживає в Луцьку

Коли зникла електроенергія, то, за словами Олександри Хоруженко, для неї та її близьких розпочалася найгарячіша фаза.

«Можна прожити без води в крані. Коли йшов дощ, ми збирали воду з даху. Можна прожити без запасів їжі – знайти щось у сховках. Спершу ми годували дітей, а потім їли самі. Це не проблема. Але людина не може жити без інформації. Коли ти не розумієш, що трапилося, де вибухнуло… Ми орієнтувалися за звуками: наші чи не наші. З 2014 року всі мешканці Маріуполя орієнтуються, коли прилітає, а коли відлітає».Читати ще: 20-річний переселенець із Маріуполя, який оселився в Луцьку: «Люди полювали на голубів, аби вижити»

Із кожним днем ситуація в Маріуполі ставала все гіршою. Коли літаки почала скидати авіабомби, Олександра з рідними вже майже не виходила з підвалу. За три тижні, проведені в Маріуполі, її племінники та діти подруги подорослішали, наголошує жінка.

«Свій будинок нас і врятував, бо ми мали можливість виходити і готувати їжу, дивитися, що відбувається навколо… В такій ситуації організм мобілізовується, і багато побутових питань узагалі не виникає… Закликаю всіх співгромадян: коли лунає повітряна тривога, потрібно вживати всіх заходів, не можна чекати», – зазначає Олександра Хоруженко.

Оскільки ситуація в місті тільки погіршувалася, вона та її близькі вирішили тікати з Маріуполя. Вони виїжджали 16 березня – в день, коли на драмтеатр, де переховувалися люди з дітьми, скинули бомби. Їхали безпосередньо до Луцька, адже тут мешкають друзі.

Читати ще: «Єдина робота, яка була в Маріуполі, – збирати тіла»: до Луцька приїхала родина з окупованого міста

«Я все життя провела в Маріуполі, тому, звісно, в мене там залишилися знайомі, колеги. Родина і друзі змогли виїхати. Я цьому дуже радію… Але я знаю про факти, коли насильно людей вивозили до Російської Федерації. Це підтверджена інформація з власних джерел», – констатує переселенка.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---