За що в Луцьку позбавляли статусу міщанина чотириста років тому

За нез’яву до суду, образу честі іншого міського мешканця посеред вулиці чи непокору міській владі чотириста років тому позбавляли статусу міщанина й виганяли з Луцька без права повернутися.

Вигнанці іменувалися банітами, з ними забороняли навіть розмовляти. Статус фактично прирівнювався до фізичної смерті. Баніта, який перебував у межах держави, могли безкарно вбити. Вирок стосувався усіх суспільних станів. Для шляхтича означав позбавлення важливої тоді моральної категорії – честі.

Для міщан застосовували ритуал «висвітлення». Міських мешканців, які за свій злочин уникнули кари смертю, бичували посеред Ринкової площі біля ганебного стовпа – пренґира. Після цього містр-кат при світлі ліхтаря випроваджував засудженого за міський мур.Міські урядники ХVI століття. Зображення з книги Statuta y metrika przywileiow koronnych Станіслава Сарницького

Правом надання не вельми почесного звання баніт володів маґістрат.

Читати ще: Як лаялися волиняни чотириста років тому

Утвердившись у своїх політико-адміністративних позиціях, Луцький маґістрат (самоврядний уряд міської громади) володів широким спектром компетенцій, пов’язаних із внутрішнім устроєм та зовнішніми контактами міста. За посередництвом маґістратських урядників відбувалося надання обивателям та новоприхідцям-достойникам міського громадянства.У коронних землях його дарували особам зазвичай християнського віровизнання, пристойної поведінки, які оселялися на території, що була під маґдебурзькою юрисдикцією. В окремих містах обов’язковим було пред’явлення рекомендаційних листів, що засвідчували походження пошукувача громадянства, які видавала канцелярія міста або власники міст, звідки прибула особа.

Читати ще: Доброзичливість і приязнь у мові волинян чотириста років тому

У кожному місті Речі Посполитої «новий» міщанин складав присягу (jurament, – лат.) на вірність та «послушність» громаді.

12 січня 1640 року, в день елекції міського уряду, присягу на луцьке міщанство складали старі луцькі шафарі (відповідальні особи за міську скарбницю, що служили місту попереднього 1639 року) Бальцер Вірменин та Самуель Лебідь.

Перед безпосереднім виголошенням присяги колишні служебники маґістрату зазначали, що вони мешкали під ратушною юрисдикцією та разом з іншими міщанами несли податкові повинності. Окрім того, рік урядували на шафарській службі. Відтак просили дозволити їм «веселитись тією вольністю, якою все місто тішиться з щедрої ласки королів наданої, від сплати мит позбавлення в Короні Польській, як і у Великому князівстві Литовському, так на сухій дорозі, як і на воді».Маґістрат міг не лише надавати міське громадянство й передбачені ним вольності, а й позбавляти їх. 15 червня 1640 року від міського права був відлучений Василь Опанасович на прізвисько Ковбаса. Міська рада обрала його на вибирання подимного податку, а він, знехтувавши наказом урядників, поїхав з міста.

Читати ще: Духовне і матеріальне у сприйнятті лучан 400 років тому

Розглянувши справу на суді, уряд Луцька ухвалив, що оскільки той Василь Опанасович «зневажив свою присягу, яку на вольність та підданство місту виконав, занедбав обов’язок покори міській раді. Повинен він уряду [ту міську вольність] віддати і не вживати більше, товари не возити, банітом ставши».

Отже, причиною позбавлення міських вольностей у цьому випадку стало порушення обов’язку, прописаного в присязі, яку виголосив Василь Опанасович-Ковбаса на міщанство, у всьому слухатись та коритися раді.

Оксана ШТАНЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---