«За паспортом я росіянка, але душею і серцем – з Україною», – співачка Юлія Іванова, яка 10 років прожила в Луцьку. Інтерв’ю

«Я впевнена: Україна переможе. Не маю жодних сумнівів щодо цього. Я щодня читаю новини про ЗСУ, те, що відбувається… Думала, що за 11 років, які прожила в Україні, пізнала українців, але з кожним днем усе більше захоплююся їхньою силою, тим, що вони роблять і на що здатні. Я щаслива, що маю друзів в Україні і здатна допомагати українцям, чим можу», – зазначає Юлія Іванова.

Вона – вокалістка хард-рок гурту EAZY. Близько року мешкає у Відні. Народилася та виросла в Росії. Рішення про переїзд прийняла після відвідування Львова, куди її запросили місцеві музиканти, з якими Юлія познайомилася в мережі. Понад 10 років співачка прожила на заході України (спершу у Львові, а потім у Луцьку).

У 2015 році брала участь в українській версії популярного британського телешоу «Х-Фактор». Відео її виступу з композицією The Show Must Go On легендарного гурту Queen пізніше стало «вірусним» у YouTube. На нього близько двох років тому натрапили музиканти австрійського гурту EAZY, які саме шукали солістку. Рік тому Юлія Іванова переїхала до Відня та остаточно з’єдналася з колективом.

Саме виступ EAZY відкрив благодійний концерт We stand with Ukraine, що відбувався на стадіоні Відня в середині березня. Юлія вийшла на сцену із жовто-блакитною стрічкою у своєму яскраво червоному волоссі.

Під час галаконцерту на підтримку України в австрійській столиці було зібрано більш як 810 тисяч євро. Кошти передали організаціям, які займаються гуманітарною допомогою українцям.

Інформаційне агентство Волинські Новини поспілкувалося з Юлією Івановою. Вона розповіла про благодійні акції, свою відверто проукраїнську позицію та творчі плани.Як ти дізналася про початок повномасштабної війни в Україні?

24 лютого я, як завжди, прокинувшись, читала новини. Мій друг створив Telegram-канал. Там і прочитала, що Росія атакувала українські кордони. Я навіть не уявляла, що таке може статися у ХХІ столітті. Не могла повірити, що все це відбувається насправді… Кілька разів перечитала допис, потім написала другу в особисті повідомлення.

Ще протягом кількох днів після 24 лютого я перебувала в дуже сильному шоці. Якщо чесно, дуже важко було в це повірити.

Які були твої перші дії після того, як шок минув?

Я говорила з друзями, дізнавалася, як вони, запитувала, чим можу допомогти. Переважно всі перебувають у Луцьку. Дякувати Богу, нині в Луцьку все гаразд…

До війни я планувала в середині березня поїзду в Луцьк.

Читати ще: «Відчував себе не корисним, бо не дали автомат»: хто з українських зірок став волонтером

Гурт EAZY долучався до благодійного концерту на підтримку України, ти ведеш стріми, під час яких збираєш кошти на допомогу українцям. Як ще долучаєшся до підтримки України?

Ми брали участь у благодійному мегаконцерті We stand with Ukraine у Відні. Наш гурт відкривав концерт. Ми дуже раді були долучитися до цього дійства, особливо через те, що я приїхала в Австрію з України і маю дуже потужний зв’язок з Україною. Організатори це знали. На концерті було зібрано понад 810 тисяч євро на підтримку України.Також я роблю стріми. Люди донейтять на мій рахунок, а я потім переказую кошти на підтримку України.

Намагаюся допомогти й друзям з України, які залишилися без роботи й мають фінансові проблеми.

Я допомагаю, бо можу і хочу допомогти. Це те, що я можу зробити.

Звичайно, в соцмережах, інтерв’ю ЗМІ я прямо висловлюю свою позицію без всіляких «або» чи «але». Я маю свою позицію.

Можеш детальніше розповісти про свою позицію?

Я підтримую Україну, українців і засуджую увесь той жах, який відбувається на території України. Я не підтримую дій Росії. Це безумство.

Через усе це я з кожним днем почуваюся все менше і менше прив’язаною до Росії і всього того, що з нею пов’язано, і все більше розумію, що я з Україною. Можливо, я маю якихось предків із України (усміхається, – ВН). Не знаю, чим можна пояснити цей духовний зв’язок.

Можливо, за паспортом я росіянка, але душею і серцем – з Україною. З першого дня мого переїзду у Львів я не мала сумнівів, що хочу жити саме там наступний період мого життя. Я просто кинула все в Росії й переїхала в Україну. Як це можна пояснити? Це щось справжнє, те, чого хотіло моє серце на той час.

У якому віці ти переїхала у Львів?

Мені було 23. Через рік я переїхала до Луцька, де й лишилася.Ти більше ніж 10 років не живеш у Росії. Чи підтримуєш зв’язок із рідними? Як вони сприймають твою проукраїнську позицію?

До 24 лютого ми з моєю молодшою сестрою підтримували зв’язок: переписувалися, зідзвонювалися. Після початку повномасштабної війни мені написав брат, поцікавився, де я: в Україні чи Австрії. Я відповіла, що в безпеці, в Австрії. Він написав, що заспокоїть старших. Усе.

Моя сестра теж була у великому стресі від того, що відбувається, але чомусь із того часу жоден із моїх родичів мені не писав, не дзвонив.

Вони знають, що я дуже люблю Україну, що я прожила там дуже багато років, маю там друзів. В Україні я провела 11 років свого життя. Вони знають, що це важливо для мене, але ніхто не пише… Звичайно, мені неприємно і дивно.

Більше повідомлень, коментарів і підтримки отримую від моїх підписників, фанів із різних куточків Землі. Вони пишуть, підтримують. Ми молимося за Україну. Багато хто вважає, що я з України, пише: «Ми молимося за твій народ, за твою землю». Я не можу з ними не погодитися, бо справді це моє, це в моєму серці. І я нічого не можу з цим зробити. І не хочу. З кожним днем я почуваюся все більше українкою, ніж росіянкою. Мені дуже соромно за все те, що відбувається, і я не знаю, які слова підібрати.

У тебе є аудиторія в Росії? Можливо, спілкуєшся з російськими фанами під час стрімів?

Якщо чесно, їх дуже мало. Вони майже не пишуть протягом стріму. Але була така файна ситуація: я запостила на YouTube відео з українською піснею «Буде нам з тобою що згадати» (до речі, робила її на стрімі, коли збиралися кошти) і після того маю мінус 14 підписників.Мене це навіть тішить: навіщо мені люди, які не підтримують мою позицію, мої погляди? Хай ідуть шукають щось інше. Я нікого не тримаю. Я дуже чітко висловила свою позицію. І якщо когось щось не влаштовує, то, будь ласка, відписуйтеся. Я через це не переживаю.

Бувають коментарі на кшталт «підтримуєш бандерівців». Це така маячня. Після таких тупих коментарів відразу блокую, навіть нічого не відписую, бо марно. Про що з ними говорити?

Читати ще: «Уся моя сім’я – на захисті держави». Жінки, які боронять Україну

Спершу багато відомих українських виконавців і блогерів записували відеозвернення до росіян, розповідали їм про ситуацію, намагалися щось пояснити. Чи є сенс їх переконувати?

У сучасний час дуже легко знайти інформацію. Наприклад, мені на місці тих людей, які живуть у Росії, було б цікаво послухати чи почитати іншу сторону. Це необхідно, аби скласти власне бачення ситуації.

Якщо люди сприймають тільки інформацію однієї сторони і більше нічого не бачать навколо, то, звичайно, вони зазомбовані. Люди ж мають бути розумніші, вони повинні шукати інші джерела інформації, сумніватися в тому, що чують із телевізора, – це нормально для свідомих людей. Якщо вони цього не роблять, то їм це непотрібно. І якщо я буду таким людям, які взагалі не сприймають жодної іншої інформації, щось доводити, то просто змарную свій час. Там – стіна. Краще я витрачу свій час на щось справді корисне, наприклад, на допомогу біженцям, які приїхали в Австрію. Зараз я збираю для них одяг.

Звісно, якщо я зустріну людину, яка дійсно цікавиться тим, що відбувається на іншому березі, що думає інша сторона, я радо розповім їй про свої погляди, наведу факти, спробую скоригувати її бачення в правильному напрямку.

Ти не приховуєш своєї позиції, підтримуєш Україну та українців. Натомість багато українських зірок, які нині проживають у Росії, мовчать або обмежуються картинками «за мир». Як потрібно ставитися до них?

Як кажуть, Бог їм суддя, але я не знаю, навіщо вони це роблять. Нащо вони взагалі переїхали в Росію? Аби постити картинки «за мир»? Це фальшиво… Я ніколи такого не зробила б.Ти згадувала про допомогу українським біженцям в Австрії. А як загалом австрійці сприймають новини про війну в Україні та наших біженців за кордоном?

Усі мої друзі та знайомі, звичайно, підтримують Україну. Вони зацікавлені допомогти тим, чим можуть.

Я ходжу з жовтими та блакитними стрічками на сумочці й нерідко мене розпитують про Україну, розповідають, що там у когось мешкають родичі чи знайомі, навіть запитують, чи я знаю щось про них (сміється, – ВН)… Звісно, розказую те, що знаю.

Загалом австрійці радо допомагають українським біженцям, усіляко підтримують їх.

Я також намагаюся долучатися до допомоги. Наприклад, друзі з Луцька писали, просили придбати турнікети, адже зараз їх важко десь знайти. Я відшукала їх в армійському магазині у Відні. Мій гурт виділив гроші, трохи коштів прислали волонтери, я ще трохи доклала від себе і придбала 28 турнікетів. Так, це небагато, але один турнікет коштує 50 євро. Мені написали, що їх уже відправили на передову. Напевно, ще збиратиму кошти на турнікети, але вже серед своїх підписників. Може, люди накидають більше коштів і ми зможемо закупити та відправити більше турнікетів.

Ти спілкуєшся з друзями зі Львова, Луцька. Що вони розповідають, як тримаються?

Я не знаю, як вони тримаються. Чесно. Ви такі сильні, круті люди. Я дуже пишаюся всіма українцями. Я з вами.

Мої друзі волонтерять, збирають кошти на армію, відшивають речі захисникам, відстоюють інформаційний фронт – допомагають, чим можуть… Ми контактуємо, я завжди цікавлюся, як вони, адже отримую кожне сповіщення про оголошення повітряної тривоги.Над чим зараз працюєш у творчому плані? Чи плануєте з гуртом колись виступити в Україні?

Поки виступів в Україні не плануємо, бо в принципі тільки-но почали щось робити, налагоджувати якісь зв’язки. Тому поки не знаю, чи вдасться приїхати в Україну з гуртом, але насправді я дуже чекаю того моменту, коли все нарешті закінчиться, Україна переможе і я зможу приїхати. В цілому планувала приїжджати кілька разів на рік, бо я дуже люблю Луцьк, Львів і маю там багато друзів. Але зараз мене ніхто не відпустить…

Цього року заплановано кілька виступів. Маю ще один проєкт, поки не можу сказати, який саме, адже він ще не анонсований. Буде багато фестивалів у Європі, зокрема у Франції, Бельгії, Іспанії. Будуть концерти і з гуртом EAZY. Я точно виступатиму з якоюсь українською символікою, бо це додає мені сил зверху, це мені потрібно, це мене надихає.

Є що робити. Хочу повернутися до підготовки відео для YouTube-каналу. За кілька днів до повномасштабного вторгнення мені та моєму хлопцю запропонували зняти серію відео для TikTok-каналу рок-фестивалю, який проходить тут, в Австрії. Я мала б вести канал українською чи російською, а мій хлопець, оскільки він з Угорщини, – угорською чи англійською. Це була цікава ідея. Але після початку війни я сказала, що зараз не зможу щось таке робити, адже відео для TikTok – це розважальний жанр. Однак якби я робила контент, то тільки українською мовою. Зараз я, як і багато українців, не сприймаю російську мову так, як раніше, а відчуваю відторгнення до неї…

Я впевнена, що Україна переможе. Не маю жодних сумнівів щодо цього. Я щодня читаю новини про ЗСУ, те, що відбувається, зокрема й луцькі пабліки… Думала, що за 11 років, які прожила в Україні, пізнала українців, але з кожним днем усе більше захоплююся їхньою силою, тим, що вони роблять і на що здатні. Я щаслива, що маю друзів в Україні і можу допомагати українцям, чим можу.

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото зі сторінки Юлії Іванової у Facebook

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---