За які заслуги ректор СНУ отримав медаль ветерана ВМФ Росії

Доктор біологічних наук, академік Ігор Коцан за 13 років на посаді ректора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки нажив неабиякі статки та був удостоєний багатьох відзнак.

Про це пише Віталій Іщук на сайті «Під прицілом».

Серед грамот та подяк у нього вдосталь і медалей та нагрудних знаків:

2007 – золота медаль Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова «Михайло Петрович Драгоманов 1841–1895 рр.»;

2008 – пам’ятна медаль Міністерства закордонних справ України «90-річчя сучасної дипломатичної служби України»;

2009 – Бронзова медаль Президії адміністрації Люблінського воєводства «За заслуги у пожежних справах»;

2010 – орден Святого Юрія-Переможця;

2010 – срібна медаль «Князь Василь-Костянтин Острозький»;

2015 – медаль «Григорій Сковорода», та ін.

Однак, в офіційній біографії ректора волинського вишу чомусь не вказана ще одна не менш цікава відзнака – «Медаль ветерана ВМФ». Саме так, медаль «Военно-морского флота» Російської Федерації.

Хоча ректор Східноєвропейського університету Ігор Коцан у 1984-1986 роках і служив у лавах Радянської армії, та де саме – в офіційній біографії не вказано. І усе б нічого, та медаль військово-морських сил РФ була видана Коцану Ігорю Ярославовичу «26 июля(июня) 2011 года». Відзнака – оригінальна, про що свідчить підпис голови ради ветеранів ВМФ РФ, Адмірала флоту В.Н. Чернавіна. Більше того, посвідчення до медалі завірене мокрою печаткою Російського нагородного комітету.

Згідно з даними в інтернеті, Володимир Чернавін – Герой СССР, останній головнокомандувач Військово-морських сил СССР, голова Міжрегіональної громадської організації «Союзу моряків-підводників ВМФ Російської Федерації», який і до нині мешкає у Москві та є провідним експертом Міноборони Росії.

Що ж до медалі, то журналістам вдалось відшукати її у переліку офіційних нагород Російської Федерації.

Єдина відмінність – колір стрічки на п’ятикутній колоді, який змінили кілька років тому. Та дивує не це, а те, за які такі заслуги Ігоря Коцана було удостоєно такої високої відзнаки Російської Федерації. Адже в офіційному описі медалі чітко вказано: «Згідно Положення, медаль «Ветеран ВМФ Росії» вручається ветеранам Військово-морських флоту за вислугу років і бездоганну службу.

Фактично, за кілька років до початку війни на сході України через анексію Криму і неофіційне вторгнення російських військ на Донбас.

Навіть, якщо теоретично припустити, що Ігор Коцан прибав медаль ветерана ВМФ Росії на чорному ринку і підробив запис у посвідчення – це щонайменше викликає подив. Адже ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, який, до слова, знаходиться у Луцьку, завжди офіційно декларував про дотримання європейського вектору розвитку освіти і науки в Україні. Тож залишається загадкою, за які особливі заслуги він отримав таку високу нагороду від ради ветеранів МВФ.

«Однак, з огляду на те, що й диплом доктора наук він також отримав у Росії, – стає очевидним його давнє приятелювання з зовнішнім неофіційним ворогом країни», – зазначає Віталій Іщук.

Зокрема, ЗМІ свого часу оприлюднили інформацію про те, що свій диплом доктора наук ректор СНУ Ігор Коцан отримав у російській cтруктурі «Международный межакадемический союз», яка відома тим, що за плату пропонує захист наукових робіт та наукові звання. Про це писали журналісти «Российской газеты» (це розслідування російських журналістів збереглося лише у кеші пошуковиків. Воно показує розцінки за наукові звання, які пропонує вказана структура, – ред.) – писав Інформаційно-аналітичний портал «Четверта влада», який не так давно зазнав тиску з боку невідомих структур.

«Высшая межакадемическая аттестационная комиссия» (ВМАК) своїм рішенням № 0182-2Д від 17 червня 1998 року присвоїла звання доктора біологічних наук Коцану Ігорю Ярославовичу. І вручила диплом ДБ № 0103.

У докторській дисертації Ігор Коцан досліджував тему впливу краєзнавчої діяльності на розвиток підлітків. Проте згодом Ігор Ярославович чомусь передумав послуговуватись своїм вченим званням і вирішив отримати ступінь доктора наук вже в Україні.

Виявилось, що його докторська дисертація схожа з російською. І навіть назви робіт повністю ідентичні: «Физиологическая характеристика влияния туристско-краеведческой деятельности школьников на их организм» і «Фізіологічне обґрунтування ефективності впливу туристично-краєзнавчої діяльності на організм підлітків». У самій дисертації можна знайти чимало подібного: від актуальності проблеми до досліджень та використаної літератури.

Перший раз ректор став «російським» доктором у 1998 році, а українську дисертацію захистив у 2000 році. Чинною на той час була Постанова Кабміну «Про затвердження порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань». Зокрема ч.12 цього Порядку передбачає що «... Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення...», а в заяві на ім`я голови спеціалізованої вченої ради потрібно зазначити чи вперше захищається дисертація.

І таких дивних співпадінь у біографії ректора волинського вишу Ігоря Коцана – доволі багато. Тим не менше, на неодноразові спроби журналістів різних місцевих видань поспілкуватись з ним і поставити кілька цікавих питань – академік, доктор наук і «ветеран ВМФ» не реагує.

«Вочевидь, ректор Східноєвропейського національного університету, який носить ім’я славетної поетеси Лесі Українки, свого часу пробував грати на «кількох фронтах». Тож заручившись підтримкою давніх знайомих у Росії – зумів отримати звання доктора наук та ще й – був удостоєний такої вагомої медалі. Однак за які заслуги – лишається таємницею», – підсумовує Віталій Іщук.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---