З-під землі, серед сміття чи контрабанди: таємниці скарбів Волинського музею

Серед завалів сміття, у полі, на місцях давніх городищ чи стоянок, або ж на митниці. Де тільки не знаходили на Волині скарби. Дещо врятували від чорних археологів, дещо – від контрабандистів. Колись їх заховали власники, щоб вберегти для себе, та з невідомих причин по них не повернулися. Сьогодні ж ці артефакти – експонати Волинського краєзнавчого музею. Вони дивують майстерністю давніх ювелірів, які в нетехнологічні часи виготовляли таку рукотворну красу.

Під час вечірньої екскурсії журналістам організували прогулянку з каганцями темними коридорами музею, де зберігаються знайдені на Волині скарби. У фондах музею зібрано унікальні артефакти, які дозволяють відчути подих віків, торкнутися історії. Містична атмосфера, мерехтливі вогники каганців – і ти вже уявляєш, як півтори тисячі років тому один заможний гот збирає в горщик свої прикраси: срібні пряжки з позолотою, фібули, бурштинові намистини. Можливо, це була данина, або ж оплата за послуги найманців, міркують науковці: саме так це все могло бути зібрано в одній такій колекції і так часто скарбові речі потрапляли до готів.Що спонукало представника варварського племені, який жив у V столітті, закопати свій скарб – невідомо. Та по нього він не повернувся і горщик пролежав у землі аж до 1961 року, коли під час сільськогосподарських робіт його відкопали біля села Качин на Камінь-Каширщині.

Інший скарб, який знайшли під час розкопок в селі Городище-2 Луцького району, ймовірно, заховали від пожежі. Студенти Луцького педінституту під час розкопок знайшли п'ять шийних гривен, три браслети та чотири оздоблені намистини в зотлілому шкіряному мішку на місці давньоруського городища. Срібні прикраси датовано ХІ-ХІІ століттям, вони є типовими для Київської Русі часів правління Рюриковичів. І через 10 століть ці вироби вражають ювелірною роботою невідомого майстра: срібні джгути віртуозно перекручені, причому на кожному виробі – різні техніки плетення, у одній з прикрас джгути переплітаються з маленьким срібним ланцюжком. Колись давно ці прикраси носила давньоруська заможна модниця, а тепер пам’ять про неї зберігається в музейній експозиції.Поряд з Городищенським скарбом лежить ще один – Полонківський, який відшукали в селі Полонка 9 років тому. Срібні празькі монети, які ще називали «пражаками», вважалися доларами Середньовіччя, бо в XIV-XV століттях вони були дуже авторитетними грошима в усій Європі. Ймовірно, колишній господар їх заховав до кращих часів під час Луцької війни 1431 року, коли війська короля Ягайла хотіли оточити Луцьк. По скарб власник не повернувся і тепер ці монети зберігаються в музеї.За надзвичайним збігом обставин ще один цінний екпонат зберегло... сміття. У 2016 році, розбираючи крипту костелу святої Трійці в Олиці, працівники краєзнавчого музею під сміттям знайшли натрунні портрети князів Радзивіллів: Альбрехта-Станіслава Радзивілла, його дружини Христини-Анни Любомирської та зображення герба князівської родини.Виготовлені зі срібла, ці портрети були частиною Castrum doloris – урочистої споруди (декоративного катафалка), яку використовували під час поховальної процесії. Залишається лише дивуватися, як ці речі (близько кілограма срібла!) не стали здобиччю чорних археологів. Можливо, так Олицький костел, який постраждав від бомбардувань під час Другої світової війни, зберіг і захистив пам’ять про свого фундатора – князя Радзивілла. Чого тільки не було в костелі: і стайні, і овочесховища, та натрунні потрети представників князівської родини надійно були вкриті від сторонніх очей аж до ХХІ століття.Якщо ці скарби лежали на Волині й чекали свого часу, коли їх відшукають, то інша частина колекції потрапила в музей з митниці, коли речі намагалися вивезти за кордон. Після вилучення такі речі передавали в музей. Серед переданих експонатів є й робота найдорожчого художника у світі Пабло Пікассо: літографія «Жінка в кольє».Вивезти намагалися і предмети побуту, які нині експонують у музеї: срібний посуд, портсигари, годинники, дзвіночок для виклику прислуги, навершя тростини. Всі вони самі по собі вже предмети мистецтва, бо їх дбайливо оздобили тогочасні ювелірні майстри, прикрасили гравюрами, дорогоцінним камінням. Наприклад, на дзвіночку, який колись стояв на столику в кімнаті одного з будинків якоїсь заможної родини, – скульптура жабки, в якої очі – зі справжніх смарагдів.Забезпечені люди могли собі дозволити мати срібло не лише в ролі столових приборів чи підсвічників. З нього виготовляли дамські сумочки, портсигари, монетниці, пудрениці. Модниці також мали при собі мініатюрні флакони для парфумів, які були не менш вишуканими.Загалом у сховищі краєзнавчого музею – понад 10 тисяч таких цінних предметів, які свого часу намагалися вивезти контрабандою.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---