«З нами поводилися як з полоненими». Розповідь жінки, яку примусово вивезли з Маріуполя до Росії

За даними українського омбудсмена Людмили Денісової, Росія примусово депортувала з території України близько пів мільйона людей.

Ще 27 березня мер Маріуполя Вадим Бойченко заявляв, що з міста до Росії або на окуповані території примусово вивезли від 20 до 30 тисяч городян, передає НВ.

Українка, яку разом із сім'єю окупанти вивезли з Маріуполя у так званий фільтраційний табір, а потім на територію Росії, розповіла кореспонденту The Washington Post про те, що з ними відбувалося.

«Ми не знали, куди нас везуть»

Проросійські солдати з підконтрольних сепаратистам територій Донбасу прибули в середині березня.

«Вони просто увійшли до нашого сховища і сказали, що жінки та діти мають покинути його, – розповіла молода жінка, яка ховалася зі своєю сім'єю в передмісті українського портового міста Маріуполя, що зазнало сильних обстрілів. – Ми запитали, чи можна взагалі залишитися, а вони відповіли, що ні, такий порядок. Ми не знали, куди нас везуть».

За її словами, більшості чоловіків було наказано залишитися, зокрема тим, хто мав інвалідність. Поїхати змогли лише небагато чоловіків, які мали дбати про великі сім'ї з маленькими дітьми. Солдати перевели групу з приблизно 90 людей до місцевої школи, в якій збереглися деякі стіни, а наступного ранку всіх посадили в автобуси, що прямували невідомо куди.

Молода жінка та її сім'я опинилися серед кількох тисяч жителів Маріуполя, яких, за оцінками української влади, було силоміць переселено до Росії через контрольовані сепаратистами «республіки» на сході України.

«Фільтраційний табір»

Вона розповіла, що її відвезли до того, що російська армія називала «фільтраційним табором» – величезного військового намету з рядами чоловіків у формі, які одного за іншим викликали мирних жителів. Кожного з «тимчасово переміщених осіб», як їх називали військові, фотографували з усіх боків та брали відбитки пальців.

Після цього українцям сказали передати свої телефони та паролі від них іншому офіцеру, який ввів їхні дані у свій комп’ютер, зокрема їхні телефонні контакти. Наступним етапом був допит.

Читати ще: «Ми живі і наше пекло продовжується»: повідомлення синові від матері з окупованого Маріуполя

Супутникові знімки та відео, перевірені The Washington Post, показують, що в останні тижні сили, що їх підтримує Росія, почали будівництво табору в Безіменному на сході України, контрольованому сепаратистами.

«На всіх етапах шляху з нами поводилися як із полоненими чи якимись злочинцями. Я почувалася як мішок картоплі, який перекидали кудись. У тебе нема волі. Як можна чинити опір цьому? Навіть якщо є шанс втекти, все довкола зруйновано і сховатися ніде», – розповіла жінка на умовах анонімності з міркувань безпеки родича в Росії.

Після того як росіяни почали обстрілювати передмістя Маріуполя в перші дні вторгнення, молода жінка та її сім'я сховалися у підземному бункері. За її словами, коли вона вперше за два тижні вийшла назовні, ледве впізнала краєвид свого міста.

Читати ще: У Маріуполі загинуло майже 5 тисяч людей, з них 210 дітей, – мер

«Там були тільки дерева, що впали, цегла і сміття. Я бачила, як жінка з мого сховища невдовзі померла, бо її серце цього не витримало», – сказала вона в інтерв'ю.

Усі в її групі були сповнені рішучості залишатися на місці доти, доки не закінчаться бойові дії або доки вони не будуть евакуйовані українськими військами до Запоріжжя чи іншого місця в країні. Але через облогу російськими військами стратегічного портового міста Маріуполя швидко закінчувалися продовольство і вода, а обстріли ставали все більш інтенсивними, що обмежувало можливість доставки гуманітарної допомоги в цей район.

За її словами, сім'я просила їжу в діда, колишнього медика. Він готував продукти, які міг знайти, на відкритому вогні, а потім привозив їх в укриття велосипедом.

Читати ще: Вивезеним до РФ українцям «пропонують» роботу на Сахаліні, – розвідка

Минали дні, руйнувалося дедалі більше будинків. Російські солдати поступово займали будівлі, що залишалися, поки зрештою не досягли укриття і не поставили те, що, за словами рятувальників, стало повторюваним ультиматумом.

«До нас надходять повідомлення про те, що російські солдати говорять людям, які виходять з укриттів, що евакуації з Маріуполя зовсім немає, мовляв, це ваш останній шанс», – розповів волонтер, який допомагає людям, переселеним до Росії з України.

«Люди погоджуються, тому що у них немає нічого – ні електрики, ні їжі, ні тепла. Тому людям, які страждають від голоду, треба кудись евакуюватися», – сказав волонтер, ім'я якого видання не називає через побоювання за його безпеку.

За словами молодої жінки, коли її та інших вивозили автобусом з рідного міста, водії, здавалося, втрачали орієнтацію, неодноразово потрапляючи на зруйновані дороги, і були змушені змінювати маршрут. Нарешті після довгого та звивистого шляху вони прибули до «фільтраційного табору» під містом Новоазовськом на кордоні з Росією, до якого у мирний час було менш як година їзди від Маріуполя.

Читати ще: У Маріуполі окупанти викрали медперсонал і пацієнток одного з пологових будинків

За її словами, коли солдати допитували її, їх цікавило, чи має вона родичів в українській армії або сім'ю, яка залишилася в Україні. Вони також хотіли знати, що жінка думає про маріупольську владу.

«Потім вони додають вас у три різні бази даних і ведуть далі, але не кажуть, куди саме», – розповіла вона.

«На кожному етапі шляху вам кажуть, що ви маєте бути вдячні за те, що вам дали бутерброд або евакуювали кудись, що вас звільнили, – сказала вона, додавши: – Звільнили від чого?»

Офіційні заяви про примусово вивезених людей

Українські чиновники вперше звинуватили Росію у насильницькому переміщенні людей з Маріуполя понад тиждень тому.

«Те, що сьогодні роблять окупанти, знайоме старшому поколінню, яке бачило жахливі події Великої Вітчизняної війни, коли нацисти силою захоплювали людей», – заявив мер Маріуполя Вадим Бойченко, повідомляє офіційний Telegram-канал Маріупольської міськради.

«Складно уявити, що у ХХІ столітті людей будуть силоміць депортувати в іншу країну. Мало того, що російські війська знищують наш мирний Маріуполь, вони пішли ще далі й почали депортувати маріупольців», – сказав Бойченко.

Росія заперечує факт примусового переселення будь-кого з України. У понеділок Кремль заявив, що «подібні повідомлення – брехня». Російські урядовці, а також журналісти державного телебачення заявляють, що українські «націоналістичні батальйони» використовують маріупольців як живі щити і відмовляються випускати їх, а російські сили рятують їх і вивозять у безпечне місце за межами України.

Минулого тижня Міноборони Росії заявило, що з початку війни до Росії було евакуйовано близько 420 тисяч людей «з небезпечних регіонів України, Донецької та Луганської народних республік». Незрозуміло, скільки їх було перевезено примусово.

Представники самопроголошеної «Донецької народної республіки», яку Росія нещодавно визнала незалежною, щодня надають оновлену інформацію про людей, евакуйованих через Безіменне. У понеділок штаб територіальної оборони повідомив, що з Маріуполя евакуйовано 272 мирні жителі, у тому числі 66 дітей.

«Российская газета», російське урядове видання, повідомила тиждень тому, що через табір у Безіменному пройшли п’ять тисяч людей. У повідомленні сказано, що люди були піддані ретельній перевірці безпеки, щоб запобігти «проникненню українських націоналістів у Росію під виглядом біженців, з метою втекти та уникнути покарання».

«Притулок» у Росії

Незабаром після допитів та внесення до бази даних у таборі разом із кількома сотнями людей з інших колон, які до них приєдналися, їх перевели через кордон до Росії. Там жінку відділили від інших і знову допитали цього разу співробітники ФСБ. Вона сказала, що допит був набагато жорсткішим, офіцери вимагали від неї доступу до її облікових записів у соціальних мережах та інформації про те, чи вона знала щось про пересування українських військових.

Зрештою групу доставили до Таганрога, російського портового міста на Азовському морі. Тільки там маріупольцям сказали, що їхнім кінцевим пунктом буде Володимир, місто за понад 600 миль (більш як 965 км, – ред.) на схід.

Однак жінці вдалося відколотися від групи в Таганрозі, переконавши російських солдатів, що в неї поблизу є друг, який готовий дати притулок її родині. Вона сказала, що відмовляється підписувати будь-які документи, які допомогли б офіційно надати її сім'ї статус біженців у Росії. За її словами, багато хто з групи залишився.

«У багатьох випадках в людей є можливість поїхати далі, але вони можуть використати цю можливість лише в тому випадку, якщо у них є родичі в Росії, оскільки українські банківські картки не працюють, а люди не мають грошей. Якщо людям не пощастило і в них немає ні рублів, ні доларів, і вони відмовляться від допомоги російської влади, то опиняться у дуже важкому становищі», – розповів ще один волонтер.

Багатьом людям, вивезеним з Маріуполя, дали лише кілька хвилин на те, щоб зібрати речі, і вони часто забували взяти важливі документи, що ускладнювало подальший виїзд із Росії. Дехто був надто емоційно виснажений, щоб планувати маршрути втечі, й піддався тиску з боку Росії, яка змусила переселитися в тимчасове житло, де вони могли опинитися у скрутному становищі.

За словами жінки, невдовзі після того, як вона поїхала одна зі своєю сім'єю, побачила по місцевому телебаченню репортаж про старшу жінку з маріупольського сховища, яка їхала потягом до Володимира і їй поставили внутрішньовенну крапельницю. У сюжеті йшлося, що російська влада надає їй медичну допомогу.

«Але їй потрібна була крапельниця, тому що вони розбомбили її будинок, і їй та всім іншим відмовлено у праві говорити про це прямо», – сказала вона.

Молода жінка додала, що була приголомшена, коли виявила, що звичайні росіяни, подібні до тих, з якими вона зустрічалася на шляху до Москви, вірили подібній брехні про війну і вторили кремлівській пропаганді.

«Страшно опинитися в якомусь колективному сні людей в Росії. У мене була цілковита впевненість, що більшість росіян не підтримувала війну. Але як тільки я приїхала туди, відчула, що є якась стовідсоткова підтримка, і мені стало важко ходити й бачити наклейки з буквою Z на автомобілях», – додала вона, маючи на увазі символ Z, який став демонстрацією підтримки вторгнення Росії в Україну у самій РФ.

Жінці разом із матір'ю, братом і бабусею врешті-решт вдалося покинути Росію, пішки перейшовши кордон Євросоюзу.

Але її дід, який привозив їм їжу в укриття, залишився у Маріуполі, незважаючи на спроби врятувати його.

«Він думає, що це його земля, – сказала вона, – не уявляє, як жити десь ще».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---