З каналізації – на очищення. Як працюють луцькі очисні споруди

Луцьк час до часу накриває шлейфом неприємних запахів з розташованих поряд очисних споруд. Головна причина смороду в місті – мулові карти, які є на цій території. Саме звідси вітер доносить усі «аромати». Як сюди потрапляє мул, звідки він береться і що з ним робити?

Очисні споруди «Луцькводоканалу» в Липлянах збудовано 50 років тому. Розташовані вони трохи більш як за кілометр від Луцька, тоді як зона розсіювання складає 5-7 кілометрів. Причин виникнення різкого неприємного запаху від очисних кілька: якість стоків, застаріла технологія, груба експлуатація і надто близьке розташування до міста. Розв'язання цієї проблеми теж має бути комплексним: реконструкція очисних споруд, зміна технології поводження з мулом та відповідальність споживачів.

Очисні споруди розташовані на території площею 42 гектари. Саме сюди стікає вся міська каналізація, вміст якої з каналізаційної мережі перекачують 22 каналізаційно-насосні станції. Щодоби сюди потрапляє понад 40 мільйонів літрів стоків з міських туалетів, ванн, умивальників, промислових об’єктів. Цю рідку субстанцію, яка постійно тече каналізаційними трубами, зрозуміло, треба кудись дівати. І тут постійно за будь-якої погоди неприємно пахне.Читати ще: Коли у Луцьку остаточно зникне проблема смороду?

Якщо коротко, всі стоки проходять кілька етапів очищення і в результаті відбирають очищену (відповідно до чинних санітарних норм) воду, яка потім потрапляє в річку Стир, та мул. Цього мулу за час роботи очисних споруд назбиралось чимало. Нині ж на КП «Луцькводоканал» планують відмовитися від практики мулових карт, а ще – хочуть реконструювати весь об’єкт.

Як очищують воду, що потрапила до каналізації

Очисні споруди підприємства розраховані на 120 тисяч кубічних метрів (120 мільйонів літрів) на добу. Щодня сюди надходить у бездощову погоду в середньому 42-44 мільйони літрів на добу. Безперервно. У дощову погоду об’єми збільшуються до 56-60 мільйонів літрів.

Спершу стоки проходять первинний етап очищення – на решітках залишаються тверді пливучі предмети. Ще раніше, на каналізаційно-насосних станціях, забирається найбільше сміття. Тут також забираються дрібніші частинки, які таки потрапили на очисні.

Далі уся вода потрапляє у «пісколовки», де осідає пісок та інші тверді залишки. Те, що осіло, періодично відбирається на мулову карту піску. Усе обладнання на цих етапах не замінювали з часу введення його в експлуатацію. Працівники підтримують його в первинному стані, однак згодом це обладнання хочуть реконструювати, і тут має бути дещо інша технологія очищення.Згодом вода потрапляє на первинні радіальні відстійники. Це великі конусоподібні резервувари завглибшки до чотирьох метрів, де вода перемішується за допомогою спеціальних елементів. У результаті жири спливають на поверхню, а тверді частинки (мул) опускаються вниз. Жири забирають за допомогою спеціального скребка, а мул згодом відкачують на мулові карти. Ці відстійники теж довгий час не ремонтували. Нині два з них вже вдалося відновити, і цю роботу планують продовжити.Після радіальних відстійників вода потрапляє у аеротени – коридори, де через труби аерації вода насичується киснем. Тут відбувається етап біологічного очищення води. В аеротенах є «активний мул» з «хорошими» бактеріями, які очищують воду: або поїдають «погані» бактерії, або зліплюють їх у флокули.Згодом вода потрапляє на вторинні радіальні відстійники й тільки тоді надходить на біологічні ставки, стабілізується перед тим, як потрапить у Стир. Зі слів директора КП «Луцькводоканал» Віктора Гуменюка, за 50 років експлуатації біологічні ставки жодного разу не чистили, лише торік їх вдалося трохи розчистити.

Загалом, додає він, процес очищення стоків аналогічний в усьому світі. Головна відмінність лише у поводженні з мулом. І сьогодні це і є найбільшою проблемою Луцька. Оскільки технологія використання мулових карт, зважаючи на те, що якість стоків з часом значно змінилася, вже застаріла.Мулові карти

Щодоби з відстійників насоси три-чотири рази відкачують тверді залишки, які осіли на дно, – мул. Щодня це приблизно 400 кубічних метрів рідкої субстанції з різким концентрованим та неприємним запахом.

«Цей мул треба зневоднити. Зараз його відкачують на мулову карту. Таких карт вісім і є ще 16 карт доосушки. На мулових картах відбувається процес зневоднення – вода випаровується або трохи відділяється, а тверді залишки поетапно осідають. І саме звідси йдуть основні викиди в атмосферне повітря. Це діоксид сірки, сірководень, аміак, меркаптани, метан і вуглекислий газ. Згідно з чинними дозволами, сумарно близько семи тонн ми можемо викидати у повітря, з них 5,5 тонни – це викиди з мулових карт. Саме тут мул перебуває найдовше«,– пояснює Віктор Гуменюк.Постійно працюють одночасно по три карти. На інших він доходить до так званої кондиції. Цей мул має тут перебувати мінімум рік, згодом його перевозять на карти дооосушки, де він має обов’язково перезимувати й перемерзнути. І лише після того цей мул стає органічним добривом, яке можна вивозити. Луцькі очисні продукують за рік до 10 тисяч тонн цієї продукції з карт доосушки.«Запах очисних був присутній завжди, але не настільки, як зараз. Раніше сюди потрапляли фекальні відходи, сода і технічна вода з підприємств. А зараз стоки змінили якість, почали потрапляти фосфати й інші хімічні сполуки, які сюди не мали б потрапляти, йде процес гноїння, бродіння. Спершу була можливість цей мул вивозити, потім, у 2000-х роках, була пауза, сюди нічого не вкладали, просто очисні експлуатували. Тепер же все переповнене, все замулене: на біологічних ставках повно мулу, ніхто не розчищав мулові карти, замулені аеротенки, відстійники. І ми зайшли в певний процес, коли на відновлення треба колосальні кошти. Нині замінили аератори, поставили два нові компресори, почистили ставки, зараз робимо відстійники», – переконує директор підприємства.Сьогодні ж на очисних з’явилась можливість відійти від технології мулових карт. Тепер у Луцьку чекають на прибуття модульної установки для дегідрації, яку виготовили на замовлення КП «Луцькводоканал».

«Два роки тому з’явилися в Україні виробники, які почали опановувати японську технологію дегідрації, щоб швидко відтискати воду з цього мулу. Я відразу запропонував, щоб представники приїхали і протестували, чи можна наші стоки так дегідрувати. Ми їх переконали і протестували експериментальний зразок. Оскільки все вдалося, попросили зробити модульну установку для нашого підприємства. Загалом ця установка коштує близько 15 мільйонів гривень. Ми переконали банк дати нам лізинг, вдалося ще отримати субвенцію з державного бюджету, щоб заплатити аванс. Цю установку пів року виготовляли», – розповідає керівник «Луцькводоканалу».

Читати ще: На очисних спорудах біля Луцька встановлюють нове обладнання проти смороду

Наразі установка готова і вже в дорозі до Луцька. Після проходження усіх митних процедур її встановлять на території. Вона невелика за розміром, якщо порівнювати з площею мулових карт, які зараз займають чималу територію. Проте, переконує Віктор Гуменюк, ця установка розрахована на весь об’єм мулу, який щодня відкачують з відстійників.

Таким чином тут планують відійти від практики використання мулових карт, залишать хіба одне місце про всяк випадок, поки не буде резервного дегідратора, що передбачений у проєкті реконструкції.

І це – черговий крок до розв'язання проблеми смороду в місті, але не остаточний. До слова, це й не перший захід, до якого мусили вдатися для того, щоб боротися з неприємним запахом: мул періодично посипають біологічними реагентами, аби процес бродіння був менш інтенсивним. Далі – рекультивація мулових карт.«Коли встановимо дегідратор, тоді зможемо зупинити подання на мулові карти. Для того щоб їх розчистити, за приблизними підрахунками, треба буде п'ять-сім мільйонів гривень і час. Бо потім треба буде це все вивезти ще на площі доосушування, щоб це все перетворилося на добриво. Кожна така карта – до чотирьох метрів завглибшки. А ця субстанція за рік формує 40-сантиметровий шар готового добрива. Щоб ці об’єми мулу так розкласти, треба до 50 гектарів, причому це все обов’язково має перемерзнути, інакше зверху формується кірка, і вода не може випаруватися. Наразі ми вивозимо на карти доосушування мул за свої гроші, в тарифі коштів на ці заходи немає», – додає Віктор Гуменюк.

До слова, «Луцькводоканал» отримав сертифікат на органічне добриво, яке утворюється після всіх етапів зневоднення мулу. Нині його купують аграрні підприємства, фермерські господарства, «Луцькспецкомунтранс» для рекультивації сміттєзвалища. Інакше підприємство мало б ще одну проблему – куди дівати цей мул. У перспективі на місці мулових карт можуть висадити енергетичну лозу, аби рекультивувати територію. Адже ця рослина невибаглива до ґрунтів, натомість продукує багато кисню і швидко росте. Тут навіть висадили перші 50 саджанців, аби подивитися, чи вдасться це реалізувати.Загалом над очисними постійно витають «аромати». Біля кожного з етапів очищення – свій «букет». Звичайно, особливо інтенсивно відчувається різкий запах біля мулових карт.

«Коли дме північно-західний вітер, ці всі запахи йдуть в напрямку міста. Це часто буває перед дощем, коли відбуваються перепади тиску, тоді всі випари піднімаються. А зона розсіювання – п'ять кілометрів. Якби очисні були за п'ять-сім кілометрів від міста, такої проблеми з запахом не було б. Звичайно, впливає на це і якість стоків, які сюди надходять», – пояснює керівник підприємства.

Основний спосіб боротьби з неприємними запахами – зменшити кількість викидів і прибрати мулові карти. А для цього треба змінити технологію поводження з мулом, прибрати карти та рекультивувати територію. А це – гроші та час.

Якість стоків

Щодня працівники лабораторії підприємства відбирають проби якості стоків на усіх етапах очищення, розповідає заступниця начальника лабораторії Інна Денисюк. Фахівці досліджують стоки на наявність 13 показників, які можуть тут виявити, і з’ясовують, чи ці показники не перевищені.

«Якість води, яка надходить сюди, залежить від того, що скидають абоненти в міську каналізацію. Стабільності показників на вході в очисні споруди немає, усе залежить від того, що переважає у цей момент: господарсько-побутові, виробничі чи промислові стоки. Якщо це виробничі стоки, тоді там одні показники, якщо побутові, то це всі мийні засоби, тут переважають фосфати й азот амонійний», – розповідає вона.Загалом склад стоків нестабільний протягом доби і тижня, стоки на очисні надходять нерівномірно, адже об’єм теж коливається, але найголовніше – очисні споруди не розраховані на стічні води тієї якості, які сюди надходять.

«Очисні споруди, коли їх будували, були розраховані на очищення від одного показника – азоту амонійного. Тепер же ми прийшли до проблеми, що на вході йде велика концентрація фосфатів і АПАРів (аніонні поверхнево-активні речовини, – ВН). Це залежить від того, що використовують люди вдома, в організаціях і на промислових підприємствах. Якість стоків змінилася років 10 тому, коли позакривалися основні підприємства, подорожчала вода і всі різко почали її економити, натомість стали використовувати більше дешевих мийних засобів, у яких є фосфати. Ці речовини важко розкласти в процесі очищення, наші бактерії з цим не справляються. Активний мул знижує концентрацію цих речовин, але все одно це не знімає проблему. Водорості в наших біоставках починають «цвісти», починається процес бродіння, у тому числі й на мулових картах, це сприяє зростанню зелених бактерій», – зауважує Інна Денисюк.Майже 90% мийних і пральних засобів, які використовують в Україні, містять фосфати – сполуки фосфорної кислоти і різних металів. Тоді як у багатьох країнах світу використання цих сполук для виробництва мийних засобів заборонено або обмежено. Саме фосфати сприяють активному зростанню у водоймах синьо-жовтих водоростей, які забирають кисень. А без кисню там усе живе гине. Їх практично неможливо виокремити зі стоків і вони проходять весь цикл очищення. Саме вони утворюють піну й часто пінна вода у річках – це і є наслідок використання фосфатних засобів. Використовують їх масово через низьку ціну, адже безфосфатні мийні засоби в рази дорожчі.Кожен споживач має договір на водовідведення: і фізичні, і юридичні особи, зазначає директор КП «Луцькводоканал» Віктор Гуменюк. І всі підприємства зобов’язані подавати у каналізаційну мережу міста стоки певної якості. Проте часто для цього потрібно їм ставити власні очисні установки, аби показники не перевищували норму, а таке обладнання – надто дороге. Тому виробники воліють платити шрафи, аніж вкладати гроші в очисні установки.

«Бізнес готовий сплачувати штрафи, бо для того, щоб довести воду до потрібної якості, треба побудувати локальні очисні споруди. Останні 15 років технології дозволяють встановлювати невеликі установки, але це дуже дорого, їм дешевше платити штраф, аніж вкладати кошти в такі заходи», – нарікає він.

Крім того, більшість стоків формує населення. І часто в каналізацію потрапляє те, чого там не мало б бути.

«У населення взагалі немає відповідальності за зливання неякісних стоків, а в нас частка стоків населення складає зараз 80%. Ми щотижня на КНС забираємо по 10 тонн сміття, яке викидають у каналізацію: предмети гігієни, волосся, тварини. Крім того, ці стоки дуже концентровані. Ось простий приклад: раніше зливні бачки були на вісім літрів, а зараз вони йдуть на три літри. Ці бачки зі своєю функцією справляються, але для очисних це катастрофа. Бо людина продукує певну кількість своїх відходів і у зв’язку з тим, що менше люди використовують води, ці відходи стають більш концентрованими. Якщо раніше 100 кг таких відходів змивали 300 літрами, то зараз це 80 літрів. Також в каналізацію зливають залишки фарби, ацетон, хімію після ремонтів. І все це потрапляє сюди», – додає керівник «Луцькводоканалу».

Як це змінити? На підприємстві планують реконструкцію очисних споруд і підготувати їх до сучасних тенденцій. Це те, що можна зробити на локальному рівні. Але разом з тим, вважає Віктор Гуменюк, треба розв'язувати на загальнодержавному рівні проблему використання фосфатів, які вивести з води неможливо. Заборонити їх використовувати – це справа швидка. Проте безфосфатні мийні засоби в рази дорожчі, тож це призведе до витрат населення. Так само муситимуть змінювати діяльність і виробники цих засобів. Отже, це питання – доволі комплексне.

«Фосфати проходять всі очисні споруди і немає ніякого технологічного рішення. У невеликих об’ємах їх можна забирати певною хімією, але тоді ми знищимо всі бактерії, які є в активному мулі. У світі не вигадали нічого іншого, як заборонити фосфатні засоби», – резюмує він.

Проєкт реконструкції

КП «Луцькводоканал» вже давно анонсував проєкт реконструкції очисних споруд за кредитні кошти від Європейського інвестиційного банку. Перемовини, підготовка документів зайняли дуже багато часу. Основні роботи мали розпочинатися улітку цього року. І коли вже ось-ось збиралися оголошувати тендери й братися за втілення проекту, почалося повномасштабне вторгнення російських військ. Це поставило під загрозу увесь проект. Але все-таки його буде реалізовано.

«Проєкт Європейського інвестиційного банку врятовано, робота йде. Але був момент, коли все опинилося під загрозою: на третій-четвертий день після початку вторгнення нас проінформували, що проєкт, найімовірніше, доведеться згорнути. Ми писали, що цей проєкт треба реалізувати і нас навпаки треба підтримати. Урешті 16 травня нам повідомили, що відновлюється робота. Нині вже всі сторони готуються до підписання угоди. Уже відбувся тендер із закупівлі лабораторного обладнання для очисних споруд, адже моніторинг якості стічної води – найважливіший етап, без цього ми – як сліпі миші.Уже в стані кваліфікації тендер на реконструкцію водогонів. Тендер з закупівлі транспорту наразі відмінили, бо техніку поки неможливо поставити. І будемо оголошувати найбільший кейс на реконструкцію очисних споруд. Нам замінили консультанта, досі він готував матеріали для Маріуполя. Проєкт реконструкції був майже готовий, там був утричі більший бюджет. На жаль, проєкт реконструкції у Маріуполі зі зрозумілих причин повністю зупинено. Тепер цей консультант готує технічну документацію нам для оголошення тендеру. Цей тендер будемо оголошувати за місяць-два. Нам банк написав, що виділено кошти, але треба зробити всі бюрократичні процедури», – розповів Віктор Гуменюк.Йдеться про суму в майже 13 мільйонів євро, які підприємство залучає як кредит на пільгових умовах, з них майже два мільйони – співфінансування міськради.

Читати ще: У Луцьку за 13 млн євро проведуть реконструкцію систем водопостачання та водовідведення

«Це буде кредит під 1,5% на 25 років з пільговим періодом повернення вісім років. Коли буде повернення тіла кредиту, тарифи зростуть приблизно на дві-три гривні за метр кубічний стоків. Бо тариф має бути економічно обґрунтований, хоч він у нас і зараз уже економічно необґрунтований. А водовідведення – це безпека усього міста, якщо воно не буде працювати, станеться екологічна катастрофа», – зазначає директор підприємства.Крім реконструкції споруд, у проєкті є будівництво станції зневоднення мулу. На відміну від модульної установки, це буде окрема будівля, тож підприємство матиме і резерв. Таким чином, зміниться уся технологія поводження з результатами життєдіяльності міста, які так дошкуляють мешканцям.

Юлія МАЛЄЄВА

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---