З бориславських родовищ: історія першої луцької заправки

Поставте собі просте запитання: коли в Луцьку з’явилося перше авто? І правда напевне буде ваша: на початку ХХ століття. Але як це часто буває в історичних питаннях, правильнішою буде відповідь «ніхто не знає».

Ми і справді не можемо точно встановити, коли містом проїхав перший автомобіль, бо тоді треба буде спершу зрозуміти, що таке автомобіль в принципі у розумінні сторічної давнини.

Враховуючи те, що Луцька міська управа була змушена реагувати на авторух і встановити обмеження максимальної швидкості на вулицях Луцька 10 верст за годину (це майже те саме, що 10 км/год – велосипедисти їздять швидше) ще в 1911 році, автомобілі почали курсувати вулицями Луцька раніше за цю дату.

Де вони брали паливо? Найімовірніше, його просто продавали зі спецскладів. Оскільки споживання палива було дуже маленьким, то будувати якісь великі ємності і станції не було потреби.

А от справжня заправка з’вилася в Луцьку вже у трохи пізніший час.

Якщо до Першої світової війни можна було нарахувати один-два десятки авто в цілому Луцькому повіті, то у 1920-х роках стався прорив до сотні! 80% із них концентрувалися в Луцьку. З’явився реальний попит на авто, які ставали все потужнішими і споживали все більше палива. До того ж, з початку 1920-х років Луцьк став адміністративним центром Волинського воєводства новоутвореної польської держави (насправді логіку створення Волинського воєводства з центром у Луцьку було взято ще з часів Речі Посполитої XVI-XVIII століть). Тут розташувалося багато державних установ, місто активно розвивалося, тож перспектива будівництва заправки стала очевидною.

У середині 1920-х років польське нафтодобувне підприємство Standard Nobel вирішило збудувати першу в Луцьку бензоколонку (згодом воно взагалі відкрило луцьку філію). Компанія добувала нафту в тому числі й з бориславських родовищ. Оскільки майдан перед Свято-Троїцьким собором і адміністрацією волинського воєводства був досить жвавим і тут перехрещувалося кілька вулиць, що далі вели з міста в різні напрямки, то тут було досить зручно влаштувати заправку.

Читати ще: Як Луцьк отримав Маґдебурзьке право: історія міського самоврядування 500 років тому

Перші заправки не такі, якими вони є сьогодні. Це були просто бензоколонки, зазвичай одна колонка. Без магазину поряд, без накриття, без вибору палива. Проєкт луцької бензоколонки для StandardNobel був виконаний варшавським інженером. На ньому ми бачимо всю схему влаштування заправки. Під землею на глибині метра розташовувався циліндричний резервуар на майже 1900 літрів. Сама колонка була заввишки три метри. Поряд розташовувалися різні оливи.Першу луцьку бензоколонку було відкрито в січні 1928 року, коли підприємство StandardNobel отримало всі необхідні дозволи. Нею користувалися всі власники автомобілів та мотоциклів у Луцьку та повіті, а також ті, хто приїжджав до міста здалеку в робочих чи інших цілях.

Сьогодні місце, де вона стояла, розташовується на проїзній частині дороги, а саме – на повороті з проспекту Волі на вулицю Винниченка.

Збереглися списки зареєстрованих авто, їх марки, прізвища власників та деякі технічні характеристики транспорту. Залежно від типу транспортного засобу, його відносили до однієї з чотирьох категорій: A, B, C, D. Станом на 1928 рік в луцькому повіті було 48 автомобілів категорії А, 18 категорії B, 12 категорії С, 17 категорії D. Це все цивільні приватні авто. Військові до списку не потрапили. Реєстраційні номери складали з чотирьох або п’яти цифр. Особливість, що коли номер починається на 9, то в ньому чотири цифри, а коли на 7, то п’ять. Спереду дві букви Wł, які позначали Wołyń. Наприклад, Wł 9455, або Wł 70451.Чотири найпопулярніші марки: Ford, Fiat, Chevrolet, Tatra. Загалом за другу половину двадцятих зафіксовано близько 20 різних марок (моделей було ще більше) автомобілів. Примітно, що після війни Луцьк досягнув такого розмаїття доступних марок тільки в другій половині дев’яностих.

Читати ще: Який вигляд мав Луцьк 250 років тому

Бензоколонка потрапила на фотографію родини Антоніни та Миколи Певних, які прогулювалися біля міського парку після переселення в Луцьк. Микола Певний отримав тут роботу в часописі «Українська нива», який у 1928 році переїхав із Варшави до Луцька. У своїх публікаціях «Українська нива» пропагувала польсько-українську співпрацю. Для міста поява Певних мала велике значення, адже вони заснували тут український Волинський театр, який працював над популяризацією та розвитком української культури.Через брак історичних матеріалів поки нез’сованим залишається питання, була бензоклонка на цьому місці весь час її існування чи її перенесли на кілька десятків метрів ближче до міського парку, чи просто поряд відкрилася друга. На фотографіях парку, зроблених у пізніх тридцятих, ми бачимо колонку через дорогу від того місця, де її було запроєктовано і показано на схемі.

Ми знаємо, що ще в 1930 році Луцький магістрат звернувся до StandardNobel, щоб вони перенесли свою колонку в інше місце, оскільки проїзну частину мали розширювати. Коли вони це зробили і чи зробили взагалі, точно невідомо. Але наявність фото колонки за кількадесят метрів від попереднього місця дозволяє припустити, що її або перенесли, або нову збудували поряд. Чи було розширено проїзну частину, також невідомо, бо таких детальних креслень вулиці Пілсудського (Винниченка) чи документів про розширення автор статті не бачив.Під час Другої світової міський парк і територія довкола, а також будівлі вздовж нинішнього проспекту Волі дуже постраждали від бойових дій. Залишилося менш як половина старої забудови. Як випливає з хроніки перших днів другої фази війни (перша фаза – в 1939 році, друга – в 1941 році), цю ділянку Луцька бомбардували саме німецькі війська, які хотіли знищити інфраструктуру в напрямку Рівного і Дубна.

Десь серед цих подій пішла в небуття й бензоколонка. Більше її не відновлювали.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---