«Його речі ще пахнуть мазутом», – 18-річна вдова Героя з Волині

Лариса Прокопчук – одна з наймолодших вдів на Волині, їй – 18 років. Її чоловік Володимир загинув 23 квітня в Бахмутському районі на Донеччині.

Суспільному волинянка розповіла: просить надати коханому звання Героя України. Для того щоб розглянули відповідну петицію, потрібно зібрати 25 тисяч підписів.

Історія кохання Володимира і Лариси

Пара познайомилася у 2021-му. Торік восени закохані одружилися, згодом придбали квартиру в Колках, де зараз Лариса мешкає сама.«Він дуже поспішав жити, хотів усе і зразу, щоб в нього все було. Ще раніше казав, що хоче зі мною одружитися. Каже: «Ти мені так подобаєшся. Я без тебе не можу». Я відповідаю: «Вова, та ще рано». Мені було тоді 17», – пригадує жінка.

Освідчився коханій Володимир у жовтні 2022-го. 11 листопада пара одружилася. Після одруження боєць отримав відпустку.«Потім ротація була, ще пів місяця ми пробули в його частині, він на роботі був. А я – в місті Калинівка, там, де він служив, потім вони їздили в інші міста, два місяці ми не бачилися», – розповідає Лариса.

Востаннє чоловік із дружиною бачилися в квітні 2023-го. Разом відсвяткували Пасху.

Бойовий шлях Володимира Прокопчука

Володимир Прокопчук був учасником ООС, захищав Україну в лавах Нацгвардії на сході. Під час повномасштабного вторгнення разом з побратимами боронив Київщину.

«З 2019 року він спочатку був у Маріуполі в аеропорту, у Сіверську, Білогорівці. А вже під час повномасштабної війни – у Бучі, Ірпені, Макарові. Він про хлопців завжди з таким азартом розказував», – каже Лариса.23 квітня, за кілька годин до його загибелі, Лариса та Володимир востаннє спілкувалися телефоном.

«Він мені подзвонив ще зранку, якийсь такий сумний. Каже: «Машина поламалася, а ми зараз на виїзд, потім напишу тобі». Останнє було: «Люблю…» І все», – пригадує дружина.

Про загибель коханого, каже Лариса, дізналася наступного дня: «Я зранку поїхала на практику. Дзвонить Вовин брат і каже: «Чого ти до нас не їдеш? Щойно подзвонили з військкомату і сказали, що Вови вже немає...» Сказали, що вони йшли виконувати бойові завдання і їх вистежила протилежна сторона. Вова прийняв весь удар на себе, хлопці лишилися живими, а він ні».

Після загибелі усі особисті речі та форму Володимира побратими передали його дружині. Лариса каже: за два місяці так і не наважилася відкрити мішок.«Усі його речі ще пахнуть мазутом, їх ніхто не прав. Штани, які він постійно вдягав, броня, яка на ньому була в той час, як його не стало. Рюкзак, є магазин для зброї. Він був на ньому зразу. Хлопці знімали. Розірваний», – ковтає сльози вдова.

Читати ще: 18-річна дружина стала вдовою: у Луцькому районі відкрили меморіальну дошку 23-річному Герою

Зараз Лариса навчається в Ківерцівському медичному коледжі. Каже, що в майбутньому планує пов’язати життя з військовою медициною: «Напевно, через те, що, я думаю, якби йому надали медичну допомогу, то, можливо, він би жив. Тому мені хочеться, щоб більше хлопців поверталися живими».

Забутися після втрати коханого Ларисі допомагає волонтерство. Зі слів жінки, її батько – теж у війську. Разом із рідними волинянка допомагає побратимам Володимира і майже щодня приходить на могилу коханого. Володимира поховали у селі Красноволя, де він народився.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---