Його імʼям назвали ізраїльське вино: історія життя і смерті легендарного танкіста з Волині

Волинянин Костянтин Мрочко пішов захищати Батьківщину одним із перших. Він вивів колону танків по мінних полях вісім років тому та зупинив ворожу колону на Київщині у 2022-му. Легендарний танкіст родом із Благодатного.

Костянтин загинув під Києвом 8 березня 2022 року. Посмертно йому було присвоєно звання Героя України й удостоєно орденом «Золота зірка». 31 березня 2023 року, у річницю звільнення Бучі, Президент Володимир Зеленський вручив орден рідним Героя.

Як родина переживає втрату і що змушує жити далі? Про це йдеться в сюжеті 12 каналу.

Матір Героя Алла Мрочко зазначає: «Може, з часом я навчуся згадувати ці події. Зараз усе надіюся, що мій Костя повернеться разом з усіма, коли буде перемога».

Кожна розмова про сина жінці дається важко. Серце обливається кров’ю, тому що побачити й поговорити з ним матір може лише дивлячись на фото. Попри біль утрати вона розповідає про свого Героя, бо переконана, що наші рідні поруч із нами, допоки про них пам’ятають.

«Мамо, я потрібен там. Хлопці мене чекають». Ці слова на початку повномасштабного вторгнення 38-річний Костянтин сказав мамі вже вдруге. Що таке війна, родина дізналася ще у 2014 році. Тоді син одним із перших пішов боронити країну від загарбників.

Костянтин Мрочко – той самий легендарний танкіст, який, ризикуючи життям, по замінованому полю вивів колону танків із Дебальцевого.

«Коли вони вибиралися з того оточення, то була одна дорога – мінне поле. Були і цивільні, і військові. Тоді хлопці вирішили й сказали, що підуть по мінному полю перші», – пригадує Алла Мрочко.

Читати ще: Героїчний екіпаж вивів колону танків через мінне поле з Дебальцевого

Після двох років танкових боїв на Донбасі воїн потребував реабілітації. Відновлюватися поїхав в Ізраїль. Там залишився, знайшов справжніх друзів та улюблену справу. На органічній фермі він працював разом із друзями, господарювали, будували, вирощували чимало культур, зокрема виноград.

«Щоб не сумувати, він працював. Коли йому було важко, він старався працювати», – каже Алла Мрочко.

Приїзд сина додому після чотирьох років розлуки – один із найщасливіших моментів у житті. «Ми потім усі пішли до річки. Там річка дуже гарна. Раділи. Це був найщасливіший період у нашому житті».

Восени 2022 року Костянтин мав повернутися в Ізраїль, аби зібрати врожай із виноградника, який закладали гуртом. Завадила війна. Тепер друзі приїдуть на Волинь із вином, яке назвали «Костя».

Герой загинув 8 березня 2022 року під час танкового бою під Макаровим на Київщині.

«Я просила його: синок, не йди, я не знаю, як ми будемо без тебе. Але він сказав: мамо, я потрібен там, хлопці мене чекають», – говорить мама воїна.

Вона пригадує, що завадити цьому рішенню не могла, адже добре знала свого сина, мужнього і справедливого. Але страх за його життя нікуди не зникав, і найжахливіше сталося. Жінка довго не могла повірити в те, що її сина вже немає.

«Я кожен ранок, коли просиналася і сідала на ліжко, думала: Боже, то, напевно, мені приснилося, це мені приснилося. Буджу чоловіка, кажу: слухай, це мені приснилося? Бачу, що плаче. Так кілька місяців було зі мною. Потім потрохи почало доходити, що це правда», – каже Алла Мрочко.Не хотіла вірити в те, що Кості немає і його рідна сестра Галина, допоки не побувала на місці страшної битви.

«Коли я побувала на тому місці, побачила, в якому стані той танк, я зрозуміла, що вижити було нереально. До цього тішила себе думками про те, що він живий, що він, можливо, в полоні», – не стримує сліз Галина.

Це був нерівний бій. Костянтин разом із товаришами здійснили диво – зупинили танковий наступ ворога. Двоє членів екіпажу змогли врятуватися. Костя, на жаль, не встиг. Російська ракета влучила в танк, коли він був усередині. Не залишилося майже нічого.

«Тіла немає. Є лише дуже невеличка частинка… У морзі повідомили, що взяли ДНК, але вивести його не змогли, тому що не вистачає білкового матеріалу. Все розсипалося на попіл», – говорить Галина.

Усі рештки, які знайшли на полі бою, рідні помістили в ящик, який нині стоїть за портретом Кості вдома. Після результатів надскладних тестів хочуть похоронити бодай його маленьку частинку.

«Я розумію, що ми маємо жити далі… Вони полягли за нас. Ми маємо продовжувати це життя, як важко не було б. Допомагає триматися молитва», – ділиться Алла Мрочко.

А ще змушує триматися онук – 14-річний син Кості Василь.

«Як мені шкода тих матерів, у яких один тільки син і немає більше нікого. Я часто думаю про них. Я їх не знаю. Думаю: Боже, яке щастя, що в мене є онук, що в мене є донечка, а в декого був тільки єдиний син», – плаче матір Героя.

Родина не припиняє допомагати військовим. Цим вона наближає перемогу та продовжує місію свого сина і брата.

«Я точно знала, що буду допомагати, як було і в 2014 році. Я буду з хлопцями до кінця своєю душею, всім серцем… У якийсь момент я відчула, що вони всі мої і всі наші. Вони всі за нас. І ми не можемо по-іншому. Ми не можемо їх покинути. Ми маємо бути з ними», – упевнена Алла Мрочко.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---