Як видавати та продавати крутий наукпоп: у Луцьку Макс та Тетяна Кідруки розповіли про закулісся книжкового ринку

У п’ятницю, 22 березня, в стінах Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки засновники видавництва «Бородатий Тамарин» Макс та Тетяна Кідруки розповіли про закулісся книжкового ринку та особливості роботи над видавництвом книг.

Як наголосили спікери заходу, важливою місією для команди «Бородатого Тамарина» у співпраці з «Фронтерою» є просування української літератури за кордоном, а один із ключових моментів – говорити не лише про тексти і про українських авторів в інших країнах, але й про те, що відбувається в Україні. Модерувала захід культурна менеджерка Елла Яцута.

На жаль, днями загинув один із волонтерів «Фронтери» – Богдан Михальчук, тож перед початком зустрічі учасники заходу вшанували пам’ять усіх полеглих воїнів, які віддали життя за вільну, незалежну Україну. Для команди видавництва одним з основних завдань є допомога військовим, тому на сторінках у соцмережах та на зустрічах вони збирають кошти, щоб передати їх волонтерському штабу «Ангар».

Видавництво «Бородатий Тамарин» було засновано в листопаді 2022 року у Рівному. Основна спеціалізація – нонфікшн та наукова фантастика. Перекладачка Тетяна Кідрук розповіла, що за рік праці видавнивництво випустило сім книг і очікує, що до кінця цього року буде ще як мінімум п'ять-сім книг. Вона розповіла, як відбувається процес підготовки книги.

Читати ще: У Луцьку шанувальники поетичного слова зібрались на Волинський форум української поезії

«Книжку ми шукаємо зазвичай за вашими рекомендаціями, або ідемо в Goodreads та шукаємо прикольні назви, або перш за все – це ті книжки, які ми самі читали або які хочемо видати в Україні. Ми йдемо дивимося на цю книжку, читаємо її і вирішуємо, беремо чи не беремо. Думаємо, яким чином будемо її просувати, як її видаватимемо, і пишемо запит на права.

Тобто ми шукаємо контакти самих авторів або агентів чи агенції, які представляють саме цього автора, і питаємо, чи ці права доступні на території України, чи вони не продані комусь іншому, тому що до початку війни у 14-му році багато прав ми купували через Росію. Зараз ситуація змінилася, і ми працюємо переважно з європейськими агенціями – Латвія, Польща, Сербія, маємо контакти з британськими видавництвом і агенціями, які продають права саме на нашу територію.

Є такі агенції, які працюють напряму зі Сполучених Штатів, і ми купуємо права в них, тобто залежить все від автора, від назви, внутрішньої домовленості, оскільки ця агенція представляє цього автора на території України, чи сам автор може підписати контракт, якщо в нього немає агенції. Ми контактуємо з ними, домовляємося про роялті, аванс, примірники, будь-які інші нюанси і підписуємо контракт.

Далі починається робота над перекладом, що триває від трьох до шести-восьми місяців, залежно від об'єму, від складності редактури, коректури, потім йде верстка, ще одна коректура, друк – і тоді книга потрапляє уже безпосередньо в книгарні», – розповідає про видавничий процес Тетяна Кідрук.

Ідея створити власне видавництво виникла у письменника Макса Кідрука, проте, як зазначає автор, втілила її у життя саме Тетяна.

«Якось я збагнув, що вся моя команда, коли виходила моя книжка в КСД, робить практично все, окрім друку. Я пишу текст, редагує його моя редакторка, обкладинку теж роблять люди, яких я обираю, і лише за моїм дизайном, я контролюю це не через видавництво. І в якийсь момент ми збагнули, що єдине, чого ми не робимо, – це просто не друкуємо цю книжку.

І так ця ідея виникла, але я ніколи сам на це не наважився б, бо розумів, що є певні переваги в тому, що ти маєш власне видавництво, і це дає значно більшу фінансову свободу, але я також розумів, наскільки це більший «геморой», і я ніколи цього не почав би, якби не було людини, яка взяла б на себе всю операційну», – пригадує ідею заснування видавництва Макс Кідрук.

Про свою роль у видавництві автор спочатку віджартувався, мовляв, працював вантажником, проте цю роль передали спеціально найманим працівникам.

«Я іноді виконую роль наукового редактора книг, наприклад, «Океани поза межами Землі», «Усі ці світи ваші», а на початку квітня вийде книга, яку я редагував більше – «Перше світло». У жодному разі не маю якихось претензій до роботи перекладача чи редактора, там текст сам по собі був непростий, грубо кажучи, людина, яка має філологічного освіту, не зобов'язана знати про термоядерний синтез в надрах надмасивних зір, сам фактаж потрібно було довго підчищати, але книга насправді крута, хоч і непроста.

Я насправді із задоволенням делегував би і роботу наукового редактора, бо все, що я хочу і намагаюся робити, – писати колапс. Але проблема в тому, що у нас немає таких фахівців. Якщо я знайду людину, яка розумітиме, що ось це фактологічна хиба, хоч і правильно описана філологічно, я платитиму їй будь-які гроші», – розповідає Макс Кідрук.

Першою книгою видавництва став його роман «Колонія», який сягнув накладу в 37 тисяч примірників попри те, що це книжка на 904 сторінки й лише перша частина тетралогії.

Свій видавничий портфель із тематиками, з якими працюватиме видавництво, команда продовжує формувати. Тетяна Кідрук зазначає, що у планах до кінця цього року та на початок наступного продовжувати працювати над цим.

«Я обираю ті книжки, які мені було б цікаво прочитати. Дивлюся на те, чого немає на українському ринку. Є такі книжки, наприклад, «Динозаври», і не факт, що я їх прочитала б, радше Макс захотів дуже сильно їх прочитати, але, знову ж таки, плюс у тому, що такої книжки в нас на ринку немає. Зараз ми допрацьовуємо книгу про комах «Жали, дзижчи, кусай», такої книжки в нас теж немає. Можливо, є ті, які стосуються саме наукової літератури, але немає суто такої науково-популярної літератури, коли ти захоплюєшся цими історіями», – розповідає про тематику книг Тетяна Кідрук.

Читати ще: Вийшов трейлер до фільму «Будинок «Слово». Нескінчений роман» про письменників «розстріляного відродження»

Принагідно вона презентувала книгу видатної англійської приматологині, найкращої світової експертки з шимпанзе Джейн Ґудолл «У пошуках надії». Це автобіографічна розповідь про те, як 26-річна Джейн у далекому 1960-му полишила Англію, щоби втілити заповітну мрію – вивчати тварин в Африці.

«Я дізналася про неї ще у років вісім, коли в нас були уроки англійської мови і десь ми читали про цю чудову науковицю текст. Я тоді подумала: «Ого, круто вона там прожила в Африці стільки років та поїхала, коли їй було 26, в Танзанію, прожила в джунглях просто в наметі роки, вивчаючи, спостерігаючи за шимпанзе, і це були 60-ті роки. І мене це так вразило, пізніше я про неї згадувала ще в студентські роки, але потім поїхала в Сполучені Штати і там нарешті знайшла її книжку, тому що в Україні її фактично неможливо було знайти», – пригадала Тетяна Кідрук.

Ця книга для перекладачки має особливе значення, адже протягом п’яти років вона хотіла прочитати її на українському ринку, а тепер і сама переклала та видала.

У межах зустрічі Макс та Тетяна Кідруки також розповіли про інші історії видавництва, нові проєкти й презентували обкладинку книги, яку вже зовсім скоро опублікують у мережі.

По завершенню зустрічі гості могли придбати книги видавництва, зробити спільне фото зі спікерами та отримати автограф від письменника й перекладачки.

Христина КРОТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---