Лишилася б на Волині, але серце кличе додому. Як педіатр зі Слов’янська знайшла роботу у Луцьку

Тетяна Неклюдова усе життя прожила в Слов’янську, кожна згадка про рідне місто викликає в неї сльози. Каже, що там було красиво, там – усе рідне. Зараз її квартира ще ціла, але що буде далі – невідомо, адже там розпочалися активні бої. Про всяк випадок, поки працює пошта, попрохала передати їй зимовий одяг.

“Ми ж їхали ненадовго. З маленькою валізою: кілька футболок, білизна, штани. Сподівалися, що незабаром повернемося. А зараз уже й боюся загадувати”, – цитує жінку Волинський обласний центр зайнятості.

У 2014 році вона теж виїздила, але лише на два місяці. Щоправда, тоді росіяни використовували не таку страшну зброю. Вирішила знайти безпечне місто лише тоді, коли “прилетіло” у рідну лікарню.

“Я жила поряд. Брала багато чергувань, бо ж не всі могли до роботи добратися. І думала: ось це війна, але я ж “за мурами” лікарні. Це моя фортеця”, – каже пані Тетяна. А виявилося, що й червоний хрест на будівлі не спиняє окупантів.

У 2022 році залишати дім та роботу довелося знову. “Я була медичним директором і відповідала за людей”, – каже вона та додає, що дехто з її колег таки лишився, хоча керівництво просило евакуюватися. Зараз же обласна дитяча лікарня міста Слов’янськ “частково припинила діяльність”.На запитання, чи залишилося багато родин із дітьми, Тетяна Неклюдова не може стримати сліз. Каже, що є люди, які вирішили залишитися у місті, попри постійні обстріли та загрозу окупації. Її ж колеги консультують телефоном, а у разі необхідності виходять на огляди. Стаціонар, звісно, не працює.

На початку червня окупанти завдали ракетно-авіаційних ударів. У квартирі пані Тетяни вибуховою хвилею відкрило вікна, а в сусідів і геть повибивало. Жінка поїхала до Луцька ще у квітні, коли її друзі їхали сюди, адже їхні діти вже жили певний час тут у знайомих.

Щоправда, Луцьк зустрів переселенців із Донеччини не дуже гостинно. Проте Тетяна Неклюдова зауважує, що це єдиний прикрий випадок за весь час їх перебування тут. Ріелторка, яка здавала квартиру і уточнювала, звідки їде компанія, подумала, що вони з Києва.

“Ми говорили по телефону і сказали, що виїжджаємо зі столиці”, – пригадує жінка. В Луцьку ріелтор побачила їхню прописку і зауважила, що не хоче мати діла з людьми зі сходу. Однак договір підписала та оплату взяла. А на ранок приїхала і сказала: “Виселяйтеся”. Не переконали її жодні аргументи: ані те, що люди з далекої дороги, ані те, що старші, ані те, що лікарі… Так вони опинилися фактично на вулиці у незнайомому місті. Однак саме цей випадок звів переселенців з Оксаною Андрухненко, власницею “Кутового будинку”.

Саме у неї вони живуть досі. Раніше в будинку мешкали 23 людини, які, тікаючи від війни, знайшли тут прихисток, а зараз лишилося 11. “Я просто не можу передати, наскільки вдячна цій жінці. Бо вона не тільки надала нам безоплатно житло. Вона знайшла до кожного підхід. Завжди розрадить. Водить нас на екскурсії, прогулянки”, – каже переселенка.

Війна позбавила людей не тільки дому, а й улюбленої роботи. Пані Тетяна 38 років пропрацювала педіатром і хотіла продовжити допомагати дітям. “Ми були без роботи, тому днями сиділи в новинах і від того тільки гірше було”, – каже вона. Тож у пошуках роботи звернулися до Луцького міського центру зайнятості.

“Дуже дякую Наталії Вознюк, працівниці відділу рекрутингу, яка відгукнулася на наш запит і допомогла знайти роботу”, – каже лікарка.

Зараз переселенка працює у Медичному центрі педіатрії та сімейної медицини. “Мене там дуже тепло прийняли. Ще й зробили рекламу”, – сміється. Каже, що раніше не дуже виставляла свої світлини у Фейсбуці, а тут про неї написали на сторінці клініки. До речі, деякі лучани вже підписали з нею декларацію, і це можна зробити в клініці безоплатно.

Жінка переконує, що готова була б лишитися тут… Якби не її дім. Адже, попри привітне ставлення лучан, вона всім серцем хоче до рідного Слов’янська.

Щойно Україна переможе і в її місті стане безпечно, планує повернутися. Однак зараз складно прогнозувати, тому поки робить те, що вміє найкраще – лікує малюків.

Читати ще: Як на Волині знайти роботу через Telegram

У Волинському обласному центрі зайнятості нагадують: якщо вам потрібна робота, то знайти її можна в актуальних вакансіях.

Знайти пропозиції з працевлаштування можна на телеграм каналі Робота на Волині.

Консультації щодо працевлаштування можна отримати за номерами: (0332) 72 52 40, (066) 353 74 95, (068) 063 42 15.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---