«Я його бачу у снах», – волинянка 23 місяці чекає зниклого сина-військового

Галина Ковальчук із хутора Заверхлісся на Волині 23 місяці чекає зниклого безвісти сина Богдана. Він був машиністом поїзда, а після початку повномасштабного вторгнення його мобілізували.

Як розповіла Суспільному жінка, зник син на Донеччині після року військової служби.

«Він живий. Я його бачу в снах. Приснилось, що він стоїть на горі, кругом ліс, а я йду до нього. Обнімаю, і він мене обняв. Я до рук його – теплі руки. Притулилась до нього – стукає серденько», – говорить Галина Ковальчук.

Галина Ковальчук живе сама. Раз в тиждень з продуктами до неї приїздить соціальна працівниця. Чоловік помер, доньку Олену та сина Богдана сама виховувала та навчала.Донька працює фельдшеркою під Києвом у Кагарлику, а син Богдан разом з дружиною та двома дітьми жив у Козятині, каже Галина Ковальчук.

Читати ще: «Тут є навіть інформація про ворожих бойовиків»: багатодітний батько, який втік із «ЛНР» до Луцька, створив найбільшу базу даних про зниклих, загиблих та полонених

«Мій син був стрільцем. Він пропав поблизу Новобахмутівки 23 січня. Це вже 23 місяці, як його немає. Дружині прийшло сповіщення від ТЦК, що він в дійсності пропав. Вона його шукає. Ми здавали двічі ДНК. Не підтвердилося, то ми думаємо, що він живий», – каже жінка.Син служив у 59-й бригаді. Нині, каже Галина Ковальчук, невістка продовжує пошуки свого чоловіка. Контактує з побратимами, зареєструвалися у різних групах родин зниклих безвісти, аби дізнатись хоч якусь інформацію.

Жінка звикла жити сама. Взимку вишиває та волонтерить: пече пироги та ліпить вареники для військових, а влітку садить город та квітник. Каже, що це її розрада, бо самій жити тяжко. На хуторі, де вона живе, є лише чотири родини.«В Любешів їжджу рідко, це буває раз у місяць, щоб набрати медикаментів. В нас тут неподалік є село Віл, туди я йду пішки 2 кілометри з лишком. Звідти їздить маршрутка, вона їздить два рази: рано і вдень. Висилають мені посилки, дочка, сестричка, невістка», – розповідає Галина Ковальчук.

Читати ще: «Коли сумно, діти обіймають форму тата»: рідні зниклого Захисника з Волині продовжують чекати на його повернення

Жінка каже, що свій хутір не залишить, бо з сином домовлялися, що після закінчення війни він приїде додому, а вона його тут чекатиме.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---