«Я вдячний батькам, що обрали Україну»: студент луцького вишу про життя і навчання в окупації
20-річний студент Сергій Рожков – родом з Донеччини. Зараз навчається на політолога у Луцьку. З початком війни у 2014-му році його родина рік прожила в окупації під Донецьком, тоді хлопець був у четвертому класі.
З окупації родина перебралася у село Темрюк Маріупольського району. Повномасштабна війна знову змусила Рожкових покинути дім. Суспільному хлопець розповів про те, як школярі проходили фільтрацію, як його батька змушували йти служити на бік Росії і як виїздили з окупації.
Життя і навчання в окупації
Сергій Рожков народився в шахтарському місті Моспине на Донеччині, там навчався у молодшій школі. Після окупації, каже Сергій, у навчальному закладі дітей вчили зневажати українську мову і все українське. Це стало поштовхом до того, щоб сім’я виїхала на підконтрольну Україні територію у село Темрюк Маріупольського району.
Матір влаштувалася у місцевий магазин, батько – токарем на завод «Азовсталь».
«24 лютого мама якраз всі речі збирала, документи і якраз обдумувала, що далі робити. У нас тоді провели один-єдиний урок онлайн – історії. Тоді я був один-єдиний на історію України, – пригадує Сергій. – Ми тоді з вчителькою обговорювали День Незалежності України».
З 1 березня у селі зникли світло і зв’язок. Єдиним джерелом інформації, каже хлопець, було радіо в батьковій машині. Звідти родина дізналася про події в Бучі. Місцеві, каже Сергій, розділилися на тих, хто підтримував окупантів, і тих, хто хотів виїхати з окупації.
Читати ще: Студент з Донеччини передав музею в Луцьку три мішки вишитих речей
«Всіх дітей змушували навчалися за їхньою освітою. А хто відмовлявся – погрожували, що відберуть батьківські права. Довелося ходити в школу. Такий дуже неприємний період, бо йти до школи доводилося під звуки вибухів. Окупанти так вирішили, що діти мусять ходити в школу, коли йдуть бойові дії», – додає хлопець.
Фільтрація школярів і дорослих
У школі в селі Темрюк одного дня зібрали учнів усіх старших класів і повели на фільтрацію. Її проводили в селищі Нікольське у приміщенні поліції. Разом з учнями окупанти також перевіряли їх батьків і вчителів.
«Найперше пішли дорослі. Там робили знімки, відбитки пальців. Хлопців обов’язково перевіряли на татуювання. Ми всі повністю роздягалися. Там один окупант був шокований, що я з Моспина. Бо ДНРівці прекрасно знають, що Моспине окуповане з 2014 року. І він так спитав: Як ти тут очутілся?», – розповідає Сергій.
Батькові хлопця, якому на той момент було майже 40 років, під час фільтрації наказали ставати до лав солдатів так званої «ДНР». Чоловіку на збори дали п’ять днів.
«Тато мій повернувся додому, для нас це величезний шок був. Ми швиденько зібрали речі і вирішили виїжджати. У більшості блокпостах були саме чеченці, їм було байдуже з Донецька чи з Маріуполя», – пригадує студент.
Дорогою до Запоріжжя родина подолала не один блокпост. Деякі ділянки довелося об’їжджати через бойові дії.
Життя на Чернігівщині й у Луцьку
Із Запоріжжя родина поїхала на Чернігівщину, до друзів батька. У місті Бахмач придбали хату, батьки знайшли нову роботу, а Сергій поїхав у Луцьк.
«Я дуже вдячний батькам, що вони обрали Україну. У мене прадід був з Миколаївщини. Він через Голодомор був вимушений йти пішки з Миколаєва в Донецьк, аби знайти собі роботу і вижити якось. У нього якраз було прізвище Рожко, а потів написали не Рожко, а Рожков. Тобто в мене зараз зросійщене прізвище», – розповів Сергій і поділився, що хоче змінити прізвище.
Нині хлопець навчається на третьому курсі факультету політології волинського університету, у виші знайшов багато друзів. Зі слів Сергія, у майбутньому він хоче займатися просвітницькою діяльністю на Донеччині, щоб привернути людей до проукраїнської позиції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
З окупації родина перебралася у село Темрюк Маріупольського району. Повномасштабна війна знову змусила Рожкових покинути дім. Суспільному хлопець розповів про те, як школярі проходили фільтрацію, як його батька змушували йти служити на бік Росії і як виїздили з окупації.
Життя і навчання в окупації
Сергій Рожков народився в шахтарському місті Моспине на Донеччині, там навчався у молодшій школі. Після окупації, каже Сергій, у навчальному закладі дітей вчили зневажати українську мову і все українське. Це стало поштовхом до того, щоб сім’я виїхала на підконтрольну Україні територію у село Темрюк Маріупольського району.
Матір влаштувалася у місцевий магазин, батько – токарем на завод «Азовсталь».
«24 лютого мама якраз всі речі збирала, документи і якраз обдумувала, що далі робити. У нас тоді провели один-єдиний урок онлайн – історії. Тоді я був один-єдиний на історію України, – пригадує Сергій. – Ми тоді з вчителькою обговорювали День Незалежності України».
З 1 березня у селі зникли світло і зв’язок. Єдиним джерелом інформації, каже хлопець, було радіо в батьковій машині. Звідти родина дізналася про події в Бучі. Місцеві, каже Сергій, розділилися на тих, хто підтримував окупантів, і тих, хто хотів виїхати з окупації.
Читати ще: Студент з Донеччини передав музею в Луцьку три мішки вишитих речей
«Всіх дітей змушували навчалися за їхньою освітою. А хто відмовлявся – погрожували, що відберуть батьківські права. Довелося ходити в школу. Такий дуже неприємний період, бо йти до школи доводилося під звуки вибухів. Окупанти так вирішили, що діти мусять ходити в школу, коли йдуть бойові дії», – додає хлопець.
Фільтрація школярів і дорослих
У школі в селі Темрюк одного дня зібрали учнів усіх старших класів і повели на фільтрацію. Її проводили в селищі Нікольське у приміщенні поліції. Разом з учнями окупанти також перевіряли їх батьків і вчителів.
«Найперше пішли дорослі. Там робили знімки, відбитки пальців. Хлопців обов’язково перевіряли на татуювання. Ми всі повністю роздягалися. Там один окупант був шокований, що я з Моспина. Бо ДНРівці прекрасно знають, що Моспине окуповане з 2014 року. І він так спитав: Як ти тут очутілся?», – розповідає Сергій.
Батькові хлопця, якому на той момент було майже 40 років, під час фільтрації наказали ставати до лав солдатів так званої «ДНР». Чоловіку на збори дали п’ять днів.
«Тато мій повернувся додому, для нас це величезний шок був. Ми швиденько зібрали речі і вирішили виїжджати. У більшості блокпостах були саме чеченці, їм було байдуже з Донецька чи з Маріуполя», – пригадує студент.
Дорогою до Запоріжжя родина подолала не один блокпост. Деякі ділянки довелося об’їжджати через бойові дії.
Життя на Чернігівщині й у Луцьку
Із Запоріжжя родина поїхала на Чернігівщину, до друзів батька. У місті Бахмач придбали хату, батьки знайшли нову роботу, а Сергій поїхав у Луцьк.
«Я дуже вдячний батькам, що вони обрали Україну. У мене прадід був з Миколаївщини. Він через Голодомор був вимушений йти пішки з Миколаєва в Донецьк, аби знайти собі роботу і вижити якось. У нього якраз було прізвище Рожко, а потів написали не Рожко, а Рожков. Тобто в мене зараз зросійщене прізвище», – розповів Сергій і поділився, що хоче змінити прізвище.
Нині хлопець навчається на третьому курсі факультету політології волинського університету, у виші знайшов багато друзів. Зі слів Сергія, у майбутньому він хоче займатися просвітницькою діяльністю на Донеччині, щоб привернути людей до проукраїнської позиції.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Коли ілюзія кохання вартує більше за життя: у Волинському театрі ляльок відбулася прем’єра «дорослої» вистави. Фото
Сьогодні 09:34
Сьогодні 09:34
Польські фермери припинили блокувати кордон із Україною
Сьогодні 09:17
Сьогодні 09:17
У Вільнюсі на будинок упав вантажний літак, пілот загинув
Сьогодні 09:01
Сьогодні 09:01
За добу окупаційні війська втратили 1610 солдатів, – Генштаб
Сьогодні 08:44
Сьогодні 08:44
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.