«Я сам!»: як пережити періоди сепарації у дитини. Поради психолога

Дуже часто батьки, прагнучи вберегти дітей від негараздів та проблем, що їх годі оминути в житті, позбавляють нащадків змоги набути самостійності, впевненості у собі.

Що таке сепарація? Чому так важливо провести її вчасно, коли йдеться про батьків і дітей? Про це в ефірі програми «Психолог і я» телеканалу «Аверс» говорили з психологинею Наталією Рейч.

Що ж таке сепарація і якою вона має бути?

Передусім вона має бути мудрою, щоб не відгородити дитину абсолютно від усього. Кожен, хто має дітей, проходить цей етап і дорослішання дитини, і її бажання робити самостійні кроки. Для батьків це теж може бути випробуванням. Можна сказати, що сепарація відбувається від самого народження дитини.

А досить відчутно це вже у три роки, коли малюк серйозно заявляє: «Я сам!». І якщо в цей період не проявляти терпеливості, наприклад, коли дитина сама хоче зав’язати шнурівки чи вдягнути курточку, то в 14 років вона може сказати: «Мамо, зроби сама, зроби за мене».

Мудрість батьківської позиції – поетапно розуміти, що вони не тільки для себе народили дітей. Вони народили людину, яка поступово має стати самостійною. Тоді вони радітимуть з того, що й виховали правильно, що їхня дитина в перспективі зможе реалізувати себе та створити сім’ю, коли настане час. І тільки здорова сформована особистість пізніше зможе потурбуватися про батьків.

Бо діти, яким давали можливість проявити себе як особистість, усвідомлюватимуть ті процеси, коли потрібно діяти самостійно, а коли із великою вдячністю потурбуватися про батьків. Тож це і реалізація своєї програми, і відчуття власної сили та можливості максимально розкритися в світі. Усе це пов’язано із вчасною сепарацією.

Що мають робити мама й тато, аби в трирічної дитини відбувалася сепарація?

За психологічними правилами, у трирічному віці дитина входить у власне «Я», вона вже не відчуває, що з’єднана з мамою і татом, починає розуміти, що в неї є свої бажання і потреби. Можна сказати, що малюк починає тренуватися на батьках, тобто заявляти оце своє «Ні!», «Я хочу!».

Отакі перші втікання від мами видно вже під час прогулянок. Мама переймається, що дитина може потрапити під машину. Але цей момент потрібен. Просто тоді треба гуляти в безпечних місцях. Варто давати дитині можливість віддалятися фізично, не бігти за нею, а стояти і чекати, щоб малеча розуміла, що вона може повернутися до мами, що вона має право робити самостійні кроки.

У три роки важливо, щоб дитина почала самостійно одягатися. У цей період діти мають самі їсти, хоча є батьки, які з ложечки дитину й до шести років годують, а то і ще довше. Це теж має негативні наслідки.

Читайте ще: «Добре, щоб у ваших перлинок були свої мушлі», – психолог з Луцька про те, як пережити підлітковий вік

Кожна дитина має харчові уподобання. Часто батьки скаржаться, що малеча не любить якусь страву. Чи можна насаджувати їй свої смаки й казати, що от цю страву потрібно їсти? Можливо, варто бути лояльними в цьому питанні?

Це теж може бути пригнічення відчуттів дитини, її власної позиції. Якщо малюк хоче їсти, то він буде їсти. Просто завдання батьків – пропонувати одне, друге, третє. Можна подати страву в гарній формі. Якщо мудро підійти до цього процесу, не як дорослі, а через образну систему, через гру, діти багато чого їдять.

Однозначно, насаджувати щось неможливо. Я – та мама, яка пережила періоди, коли дитина якийсь час їла тільки одну їжу, потім – тільки іншу. Це стало для мене поштовхом шукати, як урізноманітнити це харчування, як профантазувати, що зробити, в якому місці їй комфортно. Одне слово, мудрість і любов батьків підкажуть, як це зробити.

Як впливає батьківська критика на процес сепарації? Чи можна обирати своїм дітям друзів?

Шість-сім років – це етап другої сепарації. Від відбувається через друзів, однолітків. Для діток, які ходили в садочок, це легше. Дружити має навчитися кожна дитина. І бути мудрою у виборі друзів – так само. У такому віці дитині можна підказати, але не варто категорично казати, із ким дружити, а з ким – ні.

У шість-сім років ще можна створювати те товариство, тобто запрошувати певних друзів додому. Коли дитині 14-15 років, категорично впливати на цей процес уже практично неможливо. Дитина має вже свою думку, і якраз у підлітковому віці може діяти усупереч батькам та аби самоствердитися, заводити дружбу з тими, хто не подобається мамі з татом.

Окрім того, це може занижувати й самооцінку самої дитини. Бо ж і ті, інші батьки можуть так само казати, що з вашою дитиною не треба дружити, бо вона невихована. Тож треба бути мудрими, і якщо ви хочете, щоб і вашу дитину не принижували, не намагайтеся принизити іншу дитину, якщо ви знаєте тільки про один вчинок. Можливо, це був такий собі вияв самостійності, але ще несвідомий. І досить часто, виявляючи цю самостійність, підлітки роблять необдумані вчинки. І судити про систему цінностей дитини за одним вчинком – просто безглуздо.

Але якщо батьки закладають у дитині важливі фундаментальні речі, правильне орієнтування, систему цінностей, то в неї неодмінно буде гарне коло друзів.

Так, це якраз і є той стержень, який несвідомо закладається. І діти роблять не те, що їм кажуть батьки, а так, як ці батьки самі живуть, як спілкуються зі своїми друзями, як розмовляють телефоном, що кажуть про колег, сусідів. Це все діти зчитують і пізніше показують ту систему цінностей, за якою живе родина. Тобто приклад родини – це стержень сепарації.

Щодо критики, то вона буває у різних варіантах. Загалом я проти критики. Але якщо розділяти, скажімо, ми тебе любимо, але твій вчинок міг би бути кращим, або ж розбирати ситуацію, то це – норма виховання. Коли виховували нас, то вчинок переносили на особистість, казали: «Ти поганий». Тоді дитина це ковтає й починає думати, що вона якась не така. Пізніше їй важко пройти процес сепарації та стати самостійною особистістю.

Мені дуже подобається єврейська мудрість виховання, коли дитині можна пояснити, що її вчинок якийсь не такий, перед тим сказавши, що її люблять, та запропонувати піти й подумати, як можна було б вчинити по-іншому. Після цього мама чи тато знову кажуть, що люблять дитину, а потім починають говорити про цей вчинок, розбирають його. Пізніше – знову обійми, цукерочка.І це все має завершитися до вечора. Не можна дитину залишати з тими роздумами та сумнівами, чи її люблять, на ніч. Удень в нас працює короткотривала пам’ять, це ще не потрапило дуже глибинно в структури нашої свідомості, ще не має відгуку у формуванні особистості. І коли весь процес завершився до вечора, то за ніч мозок починає моделювати ситуацію, як завтра моя поведінка може бути кращою. Інакше в дитини можуть закрадатися сумніви, достойна чи ні вона батьківської любові.

Напевно, в житті кожного питання любові є дуже вагомим. Часто в сім’ях, де є двоє і більше дітей, вони порівнюють, часто старшому видається, що меншого люблять більше. Кажуть, не треба лукавити, адже кожну дитину ми любимо інакше. Яка ваша думка?

Так, діти різні. І вияв любові до них може бути різним. Варто підібрати той, який підходить дитині. Але є діти, які маніпулюють, пробують вимагати надміру цієї уваги. Якраз мудрість полягає в тому, щоб це проговорити. Часто старшій дитині кажуть: «Ти маєш це розуміти, бо ж ти старший». А та дитина може бути старшою лиш на рік. У психології є багато правил, алгоритмів, як дати можливість старшій дитині почуватися відповідальною, і це теж дає поняття, що її люблять, так само – як проявлятися молодшій. Але це треба розглядати індивідуально.

Крім того, діти бувають по-різному зачаті. Наприклад, старша дитина – в абсолютній любові, а друга – заради порятунку шлюбу. Це дуже впливає на подальше життя дитини. Несвідомо вона почувається або заручником батьків і все життя намагається їх рятувати, або, навпаки, дуже відсторонюється, може бути навіть несвідома образа. Це пізніше припрацьовують із психологом у дорослому віці.

А якщо дитина не знає про те, що вона народжена з метою об’єднати батьків? До речі, знаю один такий приклад, і ця дитина дуже часто хворіє. Це може бути якось пов’язано?

Це напряму пов’язано, тому що психосоматика, тобто симптом, завжди виникає там, де є втрата контакту людини самої з собою чи з рідними. Коли батьки сваряться, між ними нема взаєморозуміння, можливо, вони кажуть, що живуть разом заради цієї дитини. І ця доросла енергетика, потрапляючи в дитину, можна сказати, перемінусовується. А з іншого боку, найлегше батьків з’єднувати, коли дитина хвора. Це теж такий несвідомий процес, тому що тоді вже нема коли розлучатися, бо всі задіяні в тому, як лікувати дитину. Це дуже несвідомі глибинні програми, але вони працюють автоматично.

Що має вміти дитина дошкільного віку, аби ця сепарація відбувалася?

Вона має сама одягатися, роздягатися, їсти, бавитися. Варто дозволяти допомагати батькам, у три-п’ять рочків вони біжать це робити. Якщо це вчасно, якщо виявити терпеливість, то все вийде. Якщо, наприклад, дитина на 20 відсотків помила той посуд, а мама скаже, що вона це зробила якось не так і претензійно перемиватиме, а не порадіє, що дитина щось зробила, тоді це буде зовсім інакший результат.

Якщо не вловити цю хвилю, коли в дитини йде перший посил щось зробити, наприклад, спекти пиріг, у неї відпаде охота. Коли навчити її діяти з природними матеріалами, як-от борошно, яйце, а ще залучити до допомоги мамі, татові, повірте, тоді жодних проблем не виникає. Отримуйте задоволення від процесу, співтворіть з тою дитиною. Тоді мудрість і любов переможуть.

Читайте ще: «Людина боїться майбутнього тоді, коли вона незадоволена собою сьогодні», – психолог з Луцька

У шкільному віці, напевно, варто давати дитині самій робити уроки.

Так. І не тільки робити уроки, а й збирати портфель. Не встигаєте? Поставте будильник на десять хвилин раніше. Усе треба розглядати з мудрістю і з позиції дбання про дитину.

Школярі не люблять робити уроки і брати відповідальність на себе. Часто батьки нагадують, перепитують, що задано, в групах у Viber. Як правильно чинити?

Моя позиція чітка: що скоріше ви дасте дитині можливість самій сідати і робити уроки, то скоріше у підлітковому, дорослому віці вона ухвалюватиме самостійні рішення, не боятиметься помилок. Рвання зошитів і переписування мають потім трагічні наслідки.

А якщо дитина не робить уроки й приходить до школи непідготовленою?

Тут треба розглядати, як це все відбувалося. Можливо, є недостача уваги батьків, тоді дитина в такий спосіб привертає їхню увагу. Я як психолог, що викладає духовну психологію, вважаю, що діти зараз мудро відчувають, яка їхня програма, що вони просто не будуть вчити те, що в дорослому віці їм не знадобиться. Сучасні діти не такі, як ми. Нас ще можна було змусити все вивчити.

У чому виявляється сепарація в підлітковому віці, коли, наприклад, стоїть питання вибору професії?

У самостійності вибору хобі, хай як дивно це звучить. Коли дитинка маленька, ми даємо їй можливість спробувати одну, другу, третю їжу і пізніше турботлива мама дає те, що малюк їсть. Коли в підлітковому віці наука відходить на другий план, на перший виходить реалізація через таланти, через хобі. Треба дати можливість дитині сходити і туди, і туди, а потім дивитися, в якому напрямку вона сама рухається, що вона хоче робити поза межами уроків. Здебільшого це велика підказка, що буде її натхненням і майбутньою професією.

Тут допомагає баланс: і залишити наодинці, і дати вільний час. Бо ж наші діти іноді його просто не мають.

Читайте ще: «Пряма закінчилася й почався зиґзаґ», – психолог з Луцька про майбутнє професій

А з іншого боку, вони доволі часто залипають у гаджетах, використовують на це кожну вільну хвильку.

Але гаджети хто дає? Батьки. Ту має бути мудрість. Коли діти ходять на різноманітні гуртки, у гаджетах вони залипатимуть менше.

Що станеться, якщо ця сепарація не буде відбуватися?

Сепарація – дуже великий крок до дорослішання. Моє чітке переконання, що повна сепарація має відбутися в 21 рік. Це має бути самостійна особистість, яка може на себе заробити, знає, куди хоче рухатися в професійному плані, і окремо жити.

Але цей процес починається з 16-18 років. Легше тим дітям, які переїхали в інше місто вчитися. Вони проходять життєві уроки в гуртожитку чи винайнятому житлі. Хто навчається в університеті й залишається вдома, у того сепарація проходить важче, бо менше треба дбати про себе, батьки й далі створюють комфортні умови.

Цей період має пройти за аналогією, як із харчуванням, із вибором хобі. Часто дитині страшно. Батьки мають сказати: «Ти не переживай, ми тебе підстрахуємо, підтримаємо, їсти й пити ти матимеш де, ми можемо подбати про житло, але пробуй знайти свою пристрасть». Оце буде наймудріша позиція сепарації. Це все ж таки відповідальність батьків.

Якщо діти до 28 років залишаються вдома, треба мати надзвичайно велику мудрість, щоб в окремій кімнаті вони жили повністю самостійним життям і спілкувалися з батьками на рівних. Здебільшого так не буває. Якщо ти залишився вдома – ти все ще дитина, моделі поведінки батьки не міняють, вони починають повчати. І стається такий собі відкат назад, тобто деградація. Тоді юнаки й дівчата, які вже навіть заробляють, витрачають кошти не на своє майбутнє, а на розваги, на якісь неважливі речі. А в 35 починати життя з нуля важко.

Читайте ще: «Зараз на планеті такий період, який можна назвати проходженням через точку нуль», – психотерапевт

Що відбувається, коли дитина залюблена і в неї мало самостійності?

Коли не відбулося оце відпускання чи, як я кажу, благословення на доросле життя і в батьків нема віри, це недобре. Батьки мають ніби зжитися з цим відчуттям, що вони все дали дитині, але вона має власний життєвий шлях. Варто пам’ятати, що душа дитини нам не належить.

Східний мудрець Джебран Халіль Джебран казав, що наші діти – це не наші діти, вони прийшли через нас, але є дітьми Бога і мають свою програму, вони мусять реалізуватися. І якраз ми відповідальні за те, що ця програма не реалізувалася. І от якраз мамині синочки й не можуть одружитися до 40 років. Навіть у 50 років вони несвідомо ставлять свою дружину на другий план.

Дуже мудро не ридати на весіллі, мовляв, віддаю єдину донечку, а благословляти. Так само – не повчати сина, коли він уже має сім’ю. Коли нема розставляння пріоритетів, мудрого відстоювання свого досвіду, часто молоді сім’ї розпадаються. Але це вже тема окремої розмови.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---