«Я не маю права на помилку», – волинський онкохірург Володимир Федорчук. Інтерв’ю

На новому малюнку відомого британського художника Бенксі «Правила гри змінюються» хлопчик грається з супергероєм – медсестрою, в той час як Бетмен і Спайдермен лежать у кошику. Пандемія COVID-19 привернула увагу людей до професії медика, і наразі в її фокусі опинилися лікарі-інфекціоністи. Щодня в ЗМІ ми відстежуємо дані про одужуючих і загиблих від коронавірусу в регіоні, країні і світі. Однак згідно з даними Держкомстату, лише за 2 місяці 2020 року онкологічні хвороби забрали життя 13307 українців, утримуючи другу позицію після серцевих захворювань. Онкохворі не лише перебувають в особливій групі ризику через коронавірус. У раку нема карантину, і кожен тиждень очікувань через обмеження пересування може коштувати для цих пацієнтів повноцінного одужання, навіть життя, якщо вони вчасно не отримають необхідне лікування у спеціалізованому медзакладі.В зв’язку з карантином у поліклініці Волинського обласного медичного центру онкології менше відвідувачів, однак стаціонарні відділення заповнені. Це ті онкохворі, яким життєво необхідні хірургічні втручання, променева і хіміотерапії. У онкохірургічному (мамологічному) відділенні №2 майже щодня відбуваються операції. Згідно з статистикою, рак молочної залози (РМЗ) залишається однією з найпоширеніших причин смертності серед волинянок з щорічним приростом у 3%.Завідувач відділення Володимир Федорчук зустрічає мене у своєму робочому кабінеті, розповідає, що саме зараз в операційному боксі лікарі борються за життя 34-річної жінки. Володимир Миколайович – відомий на Волині онкохірург-мамолог, лікар вищої категорії, на рахунку якого, без перебільшень, тисячі врятованих життів. На моє питання, як він визначився саме з цією спеціалізацією у кар’єрі, відповідає: «Вирішував не я, а доля за руку привела! У 2003 році після закінчення Тернопільського медичного університету я отримав призначення у хірургічне відділення Волинського онкодиспансеру. На той момент вільних ставок не було, але напередодні з мамологічного прийому в поліклініці звільнився лікар, а наступного дня я попав на це місце». Відтоді і донині Володимир Федорчук консультує, оперує, лікує, і вже кілька років поспіль очолює онкохірургічне відділення №2 Волинського онкоцентру.Ми розмовляємо про можливості волинських хірургів-мамологів у лікуванні жінок, право лікаря на помилку і хобі як порятунок від професійного вигоряння.

Володимире Миколайовичу, щороку до Всесвітнього дня боротьби з раком лікарі онкоцентру оприлюднюють статистику захворювань і смертності волинян від онкопатологій. Нас тривожить статистика по коронавірусу, а до стабільно високих показників смертей від онкології ми вже звикли, на жаль. Що нам все-таки потрібно знати про ці показники?

Людям потрібно знати, що рак росте і молодшає, стає більш агресивнішим, важче піддається лікуванню. Якщо все це в комплексі розглядати, то картина невтішна. Але й медицина рухається вперед! З’являються нові методи лікування, препарати, і завдяки цьому є добрі результати. Для прикладу, на Волині 5-річне виживання пацієнток з РМЗ за минулий рік складає 65%, і це дуже високий показник. Якщо порівняти з Польщею, то там 70%. Треба віддати належне державі – вона зараз забезпечує препарати для базової хіміотерапії. Днями заклад отримав також препарати таргетної терапії – більш точкової, селективного застосування. Це дозволить розраховувати на ще ліпші результати у боротьбі з раком молочної залози.

Чи забезпечений заклад зараз необхідними препаратами для лікування онкохворих в умовах пандемії?

Базове забезпечення є. Звичайно, хочеться, та й реальні потреби лікування залишаються більші.

У Волинському онкоцентрі для лікування раку молочної залози працює окреме відділення – мамологічне, яке ви очолюєте. Розкажіть про його історію, особливості роботи.

У світовій медицині загалом і вітчизняній зокрема є тенденція до вузької спеціалізації, зокрема мамології, що і відображає структура нашого закладу. В світі є спеціалізовані інститути: наприклад, Європейський інститут онкології в Мілані, заснований шанованим у всьому світі професором-мамологом Умберто Веронезі. В Україні існують дві великі школи: Національний інститут раку і Київський міський онкологічний центр, на які ми рівняємось і співпрацюємо. Волинський онкоцентр – це одна з ланок світової медицини. Раніше у нашому онкодиспансері було одне загальне хірургічне відділення, куди входили загальна хірургія і мамологія. З 2010 року мамологічне відділення відокремилось. Воно розраховане на 30 ліжок, і зараз воно заповнене. Навантаження на відділення постійне і високе. Практично щодня відбуваються операції і йде боротьба за життя пацієнток. І зараз мої колеги працюють в операційній. Роботи у нас вистачає.Хто є пацієнтками мамологічного відділення?

Тут лікуються пацієнтки з Луцька і всієї Волині. Ми консультуємо усіх, хто до нас звертається, і стараємося нікому не відмовляти у допомозі. Періодично мобільний мамограф онкоценту проводить обстеження жінок у районах області – насамперед там, де нема мамографів. Велике значення тут має не лише самосвідомість жінок, а й керівників, власників підприємств, які дбають за своїх працівниць. Вони звертаються до нашої адміністрації, а ми організовуємо профілактичні огляди прямо на місцях. Статистика говорить, що 85% українських жінок знаходять пухлини у грудях самостійно – тобто тоді, коли пухлина вже немаленька. Це недобре. Ми боремося за той відсоток жінок, в яких пухлина ще не пальпується, а тільки формується і не перевищує 1 см. На жаль, такі виражені симптоми як почервоніння шкіри, лимонна шкірка, виділення з сосків тощо свідчать про занедбаність. До цього не можна доводити. Зараз наголошується на профілактиці РМЗ та онкоскринінгу, тобто раннього виявлення патології до появи симптомів. В області це вже працює. Мамографія ввійшла в перелік медичних послуг, які будуть профінансовані державою, і це дуже добре.

У роботі відділення також зараз стрімко розвивається реконструктивна хірургія. З чим це пов’язане?

Це пов’язане з тим, що РМЗ «помолодів» і до нас приходить багато молодих жінок, для яких велике значення мають органозберігаючі операції та естетична хірургія. Якщо на першому етапі в онкології ми визначаємо радикальність операції, то другим не менш важливим компонентом у лікуванні молодих пацієнтів є естетичний фактор. Ми розширюємо використання імплантів, які під час операцій встановлюються на місце видаленої частини залозистої тканини. Ми перші на Волині почали робити такі операції, багато консультуємося, вивчаємо і застосовуємо досвід інших фахівців з врахуванням наших реалій. Поки що такі операції проводяться за бажанням і за рахунок самих пацієнток. Але хочу зауважити таку річ: повне чи часткове видалення молочної залози на тривалість життя пацієнток не впливає. Основну роль в прогнозах людини на життя відіграє, власне, біологічний тип виявленої пухлини і ефективність подальшої терапії.На шпальтах регіональних ЗМІ ви часто даєте рекомендації волинянкам стосовно профілактики, ранньої діагностики РМЗ. Окрім здорового способу життя, регулярних профілактичних оглядів, які ще поради ви хотіли б дати жінкам зі свого багаторічного досвіду?

Моя рекомендація стосується вибору жінками мамографа для обстеження на РМЗ. Найкраща мамографія – плівкова. Чому? Якщо пацієнтка протягом свого життя проходить обстеження на мамографі, то завдяки плівкам можна простежити динаміку захворювання, зробити важливі для подальшого лікування висновки. Обстеження на цифровому мамографі цього не дає, на жаль. Цифровий мамограф Волинського онкоцентру використовується для мобільного скринінгу жінок у районах області з подальшим комплексним обстеженням в медзакладі у разі виявлення підозри на пухлину. Тому я рекомендую жінкам звертати особливу увагу на якість апарату, на якому ви плануєте пройти обстеження. Не варто також нехтувати обстеженням на УЗД, бо воно не поступається в точності мамографу. Вони не є конкурентними методами, а доповнюють один одного.Боротьба лікарів різних країн з поширенням коронавірусу наочно демонструє нам значення колективного професійного досвіду. Як допомагає світовий колективний досвід волинським мамологам у діагностиці і лікуванні РМЗ?

Авторитет світової мамології Умберто Веронезі зробив революційний переворот у лікуванні раку молочної залози, запропонувавши у випадках наявності невеликих пухлин замість повного видалення органу проводити резекції з наступною терапією, зберігаючи таким чином молочні залози пацієнткам. Ми практикуємо органозберігаючі операції у випадках, де вони показані, і 50% зроблених у 2019 році оперативних втручань були саме такими. Вивчаємо багатий досвід київських колег під керівництвом Івана Смоланки і Миколи Анікуська. Лікарі нашого відділення беруть участь в усіх важливих фахових конференціях в Україні і Європі, де зустрічаються українські, світові мамологи і діляться своїм досвідом. Минулого року ми були на конференціях в Києві, Дніпрі, а також одній з найбільших європейських мамологічних конференцій в Дюссельдорфі. Світові фахівці відкриті до спілкування, вони готові показати, пояснити, поділитися з українськими колегами своїми здобутками. Ми стараємося втілювати їхній досвід у тих умовах, які у нас є у відділенні: з нашим реальним інструментарієм, операційними, фінансовим забезпеченням. Робимо все, що можемо, заради користі пацієнтам.

Українська медична система зараз переживає турбулентний, ускладнений пандемією, перехід на нову страхову модель західного зразка. Які пов’язані з цим виклики для своєї галузі ви спостерігаєте?

Я думаю, що наша традиційна медична система Семашка з чітко визначеною спеціалізацією лікарів була найбільш збалансована і зрозуміла для нас. З часом, за умови достатнього фінансування, вона б показала не гірші результати, аніж західна модель, яка нам є ментально чужою і створює величезне навантаження на сімейних лікарів. Бо саме сімейні лікарі зараз мають робити первинну діагностику усіх захворювань, включаючи і онкопатології. А це надзвичайно складно!

Окрім того, зараз склалася така ситуація, коли онкозахворювання почали лікувати у непрофільних медзакладах. А це створює ризики для пацієнтів, про які вони повинні знати. Статистика доказує, що лікування РМЗ в непрофільних закладах, як мінімум, удвічі гірше. Щоб лікар став фахівцем-мамологом, необхідно не менш як 5-7 років досвіду роботи в онкоцентрі. Такого досвіду спеціалісти інших медзакладів не мають.

Є проблема зміни поколінь лікарів. Якщо держава не фінансуватиме роботу молодих лікарів, вони просто виїдуть за кордон. Сучасна молодь більш прагматична порівняно зі старшим поколінням, у якого більше було ентузіазму, самовіддачі, навіть самопожертви. А старшим лікарям натомість важче перебудовуватись у новій, чужій їй моделі охорони здоров’я. Якийсь час це все ще працюватиме, але що буде у перспективі? Зараз сказати дуже складно. Відповідей на наші питання ми поки що не бачимо, а потрібно все розрахувати і конкретно визначити, хто за що несе відповідальність.Робота мамолога, онкохірурга є однією з найбільш відповідальних і стресових. Не уявляю собі лікаря у футболці з написом «Маю право на помилку».

Я не маю права на помилку. Бувають випадки у мене і моїх колег, коли попри усі наші зусилля ми не отримуємо очікуваного результату. Стараємося, робимо все, що можемо. Але в житті все складніше, і не все в медицині стається через помилку. І це проходить через наші нерви, наші серця. І рубці там залишаються… Лікарі на такій роботі вигорають – це правда. Я брав участь в опитуванні одного з найкращих психіатрів України Олега Чабана, який проводить велику роботу по дослідженню вигорання лікарів на роботі. І в цій анкеті я себе побачив.

Що допомагає вам відпочити і наповнитися енергією? Чи є у вас хобі?

У мене є два великі хобі – риболовля і бджільництво. Я родом з Рівненщини, маю пасіку з 15 вуликів. Це була родинна справа, і раніше вуликів було більше. Після такої роботи мусить бути віддушина. Коли я приїжджаю туди, я там важко працюю, але і відпочиваю. Це мені дуже допомагає відновити сили, наповнитися енергією і знову повертатися до роботи.Через декілька днів я поцікавилася, як почувається пацієнтка, яку оперували під час нашого інтерв’ю. Володимир Миколайович відповів, що цей етап у її лікуванні пройшов успішно, але попереду в жінки ще тривала боротьба з підступною недугою. Рік тому саме Володимир Федорчук діагностував у мене РМЗ, провів операцію. Він відверто і спокійно розповідав мені про особливості діагнозу, ризики і застереження, налаштував на позитивний лад: «Повірте мені з мого досвіду – оптимісти живуть довше!».

Дякую Вам, лікарю, за професіоналізм і людське тепло! Здоров’я Вам!Фото зустрічі – Віктора Чухрая

Фото операцій – з сайту КП ВОМЦО http://vood.com.ua/structure/mamology

Розмовляла Маша Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---