«Вивчаю історію Луцька 17 років. Не набридло». Олександр Котис – про нові книги, перейменування вулиць і Парк пам’яті. Інтерв’ю

«Я активно цікавлюся історією Луцька, вивчаю її близько 17 років. Мене запитували, чи не набридло. І відповідь: ні, не набридло. Постійно є нові знахідки. Інколи трапляються особисті відкриття, які спонукають по-новому подивитися на певне питання. І це як колись було, так і зараз є. Це приносить мені натхнення і задоволення», – зазначив історик, краєзнавець, керівник відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Олександр Котис.

Про архівну роботу, нові книги, міську забудову періоду модернізму, неоцінені луцькі місцини, Парк пам’яті та перейменування вулиць він розповів Інформаційному агентству Волинські Новини.

Про фідбек на книгу «На сході Європи: міжвоєнний розквіт Волині»

Цю книгу ми презентували у 2021 році. Читачі оцінили мій стиль, казали, що написано легко і цікаво, в принципі, як завжди кажуть про мої статті чи інші історичні матеріали. Загалом відгуками я задоволений.

Вважаю, що повною мірою розкрив тему. Звісно, в книжці не згадано багатьох людей і подій, але її завдання полягає не в цьому. Мета – зацікавити людину історією, зачепити її, подарувати їй емоцію, щоб кожен знайшов щось своє. Для цього не потрібно розповідати про трьохсот людей. Нехай читач знайде особистість чи невеличкий факт, що змотивує його більше уваги надати минулому, самостійно щось пошукати, загуглити, запитати в автора чи знайомих істориків. Минуле було нереально цікаве, і кожна людина, яка раніше навіть не цікавилася ним, може знайти для себе щось варте уваги.

Тож, думаю, ця невеличка книга виконала свою основну мету. І фідбек був відповідний.«МОДЕРНІЗМ – ЦЕ СИНОНІМ АРХІТЕКТУРИ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ»

Про «Луцький модернізм»

Найближчим часом ми плануємо зробити презентацію книги «Луцький модернізм». Нині дороблюємо сайт, де буде додаткова інформація та карта міста з позначеними модерністськими спорудами.

Планували випустити цю книгу навесні 2022 року, але повномасштабна війна, звичайно, завадила. Ми повернулися до цього питання лише торік. Я дуже хочу завершити цей проєкт. Усі документи на цю тему, які зміг підняти, зокрема в Державному архіві Волинської області (а це тисячі справ), я переглянув і вивчив. До того ж, модернізм у Луцьку – не надто широка тема. Тому, як на мене, цей проєкт уже завершений. Дуже хочу його презентувати й поставити крапку.Які головні акценти цієї книги? Передусім архітектура, тому що вона неочевидна середньостатистичній людині. Здебільшого люди, як бачать щось модерністське, сприймають його як щось радянське й нецікаве. Але це не так. Насправді модернізм в архітектурі ХХ століття – провідний стиль. Навіть можна сказати, що модернізм – це синонім архітектури минулого століття. Він мав сильний вплив і на сучасну архітектуру.

Я хотів показати роль Луцька в контексті світової архітектури ХХ століття, що тут цікавого, які маємо стилі й підстилі, як це можна пов’язати з відомими архітекторами, як-от Ґропіус, Ле Корбюзьє, Міс ван дер Рое, як це прив’язується до баугаузу, яким чином європейські прийоми реалізовані на прикладі луцьких споруд і довоєнного періоду, і післявоєнного. Насправді навіть радянські будівлі відображають ідеї європейських модерністів. Вони дуже стильні. Наприклад, 60-ті роки в архітектурі Луцька пов’язані з такими іменами, як Ростислав Метельницький, Василь Маловиця, Богдан Колосок. Вони проєктували дуже класні споруди, які збереглися до сьогодні й заслуговують на те, щоб бути пам’ятками.

Другий акцент – люди. Мені було важливо віднайти якомога більше прізвищ архітекторів, які творили модернізм у Луцьку і в довоєнні, і в післявоєнні роки. У книзі є короткі біографічні довідки про них.

Третій – власне сама історія модернізму в Луцьку.Про модерністські пам’ятки в Луцьку

До сьогодні в Луцьку збереглося близько 130 будівель, зведених у стилі модернізму. Я не враховував радянське типове житло, тобто багатоповерхівки, хоч принцип компактного житла, його типізація – це відгалуження модернізму 30-х років. Було цікаво порахувати саме індивідуальні будівлі. 99,9% будівель, особливо довоєнного періоду, – це індивідуальні проєкти.

Три мають значення пам’яток. Це колишній кінотеатр «Батьківщина» на вулиці П’ятницька гірка, 2, колишня будівля Центральної каси рільничих спілок на вулиці Кривий вал, 28 і будівля Головної пошти на вулиці Кривий вал, 19. Вони репрезентують довоєнний модернізм у Луцьку.«ЦІКАВО, ЯК МОДЕРНІЗМ УПЛЕТЕНИЙ У МІСЬКУ ТКАНИНУ»

Про модернізм в інших містах і про те, який вигляд на їх фоні має Луцьк

Коли буваю в інших містах, то, звісно, звертаю увагу на тамтешні будівлі, зведені в стилі модернізму. Мені цікаво побачити, як модернізм уплетений у їх міську тканину. Наприклад, в Ужгороді дуже класний модернізм і зовсім не такий, як у нас. Багато таких будівель у Львові чи Івано-Франківську, натомість зовсім мало – в Рівному.

Але перш ніж порівнювати, потрібно звернути увагу на те, до якої імперії належало те чи те місто в ХІХ столітті. Залежно від цього міста мають характерну історію, культуру та певні відмінності, на фоні яких розгортався модернізм. Тому це питання комплексне. Але сам факт, що в Луцьку назбиралася достатня кількість модерністської забудови для книжки, думаю, говорить сам за себе.Про роботу в архівах

У Державному архіві Волинської області я працюю з 2012 року. Зараз через зайнятість, на жаль, не можу проводити там багато часу. Інколи ходжу, збираю матеріали, досліджую забудову. До слова, це мені дуже допомагає і під час роботи в міськраді. Також потрібно сказати, що маємо різноманітні онлайн-архіви. Тут першопрохідником, звісно, є Польща. Поляки активно оцифровують свої фонди і не соромляться викладати все у вільний доступ в найкращій якості. Онлайн-колекції фондів постійно оновлюються. Безсумнівно, звідти можна багато чого почерпнути.

Я намагаюся використовувати всі можливості. Якщо є змога піти в архів, то це класно. Якщо оновилася якась онлайн-колекція, то взагалі супер – не потрібно нікуди йти. Хоч здебільшого в онлайн-архівах виставляють фотографії, а щоб дослідити певне питання повноцінно, все-таки треба йти в паперовий архів і піднімати документи. Яким чином це допомагає мені під час роботи в міськраді? Працюючи з культурною спадщиною, я мушу знати, як формувалася та чи та забудова, окремі споруди, райони, звідки вони походять, у чому вбачається цінність. І коли люди звертаються по консультацію, бо, наприклад, хочуть відремонтувати історичний фасад, ми надаємо обґрунтовані відповіді та рекомендації відповідно до характеру забудови вулиці чи конкретної будівлі.

Нагадаю, що з січня почав діяти порядок утримання фасадів будівель і споруд на території історичних ареалів міста. Таким чином ми стежимо за тим, щоб історичні фасади зберігалися, і маємо можливість заборонити вносити недолугі зміни, надавати імперативні рекомендації.«ПОТРІБНО ПРИЙНЯТИ ТЕ, ЩО МАЄМО, І ВИХОДИТИ З ЦЬОГО»

Про те, що змінив би в Луцьку

Раніше я хотів багато чого змінити в місті. Згодом набув досвіду і зрозумів: усе, що є, історично обґрунтоване, і всі періоди, навіть складні, які пройшло наше місто, змінити неможливо. Краще працювати з реальністю, ніж намагатися вигадати щось.

Моя позиція – потрібно прийняти те, що маємо, і виходити з цього. Звісно, залишається багато моментів для покращення. Не думаю, що я маю право рекомендувати, що варто змінити або покращити. Є лише мої бажання. Наприклад, мені не дуже подобається, що в районі вулиці Лесі Українки є радянські вкраплення забудови, які дисонують з історичним середовищем. Це завеликі будівлі чи ті, які стилістично вибиваються. Але вони вже є, і з цим нічого не зробиш. Хотілося б, щоб сучасна вулиця На Таборищі, де розташовувалися військові табори, інші подібні райони та місця були вплетені в туристичні маршрути.

Це обширне питання і, як на мене, філософське. Ми маємо великий потенціал.Про недооцінені луцькі об’єкти

На вулиці Героїв УПА є елеватор 30-х років. Він дуже ефектний. Коли до нього підходиш, може здатися, що це якийсь замок. Чотири об’єми циліндричної форми з’єднані в одну стіну. Я нічого не знаю про долю цього елеватора. Можливо, це приватна власність і його найближчим часом знесуть.

На жаль, українцям притаманно багато говорити про минуле, пишатися історією, а коли справа торкається особистого інтересу, наприклад, ділянки з історичною будівлею, то останню зносять, щоб звести багатоповерхівку. Таких прикладів у Луцьку багато.

З іншого боку, я розумію, що має бути якийсь баланс. Не можна фанатично казати, що все має цінність, і все зберегти. Є сотні-тисячі типових хат, які не мають особливої цінності, але є окремі вартісні об’єкти, як, зокрема, згаданий елеватор. Тому баланс мусить бути.«КІЛЬКА ВУЛИЦЬ У СТАРОМУ МІСТІ МАЮТЬ НЕДОРЕЧНІ НАЗВИ»

Про перейменування вулиць

Я входжу до складу комісії з упорядкування назв вулиць Луцької громади. Це ще один приклад того, як я зміг використати набуті знання, адже в дослідженні історії міста назви вулиць – це супутня тема. Ти натрапляєш на ті чи ті адреси, бачиш, які назви вулиці мали колись, як вони змінювалися.

Нині процес перейменування вулиць відбувається на фоні війни. На мою думку, це варто робити виважено, а не на емоціях. Потрібно зважати, про який мікрорайон ідеться, про яку вулицю, який у неї бекграунд, що розташовано поряд, щоб не назвати головну вулицю мікрорайону, припустімо, Веселковою.Дуже відповідально потрібно підходити до назв історичних вулиць, які змінювалися протягом багатьох століть. Яку саме обрати за взірець? Принцип «найдавніша назва найправильніша» не завжди діє. Наприклад, вулиці, які виникли в міжвоєнний період, із сучасного погляду мали контроверсійні назви. З іншого боку, маємо низку нейтральних, на перший погляд, назв, які пов’язані з історією Луцька чи особливостями мікрорайону, наприклад, Крива чи Похила вулиця.

Маємо історичний хутір Варварівка (район сучасної вулиці Рівненської), де свого часу були вулиці Металева, Срібна, Жовта, Золота. Думаю, їх небезпідставно було названо саме так. Можливо, там було якесь виробництво. І кілька таких назв у цьому районі повернули. Це класно, тому що нагадує про хутір Варварівка, який розчинився в забудові радянського періоду. До того ж, поблизу є однойменна вулиця. Тобто коли немає історичної місцини як такої, то варто принаймні назвою вулиці зберегти пам’ять про неї.

Із максимальною обережністю потрібно підходити до назв вулиць у Старому місті. Вважаю, що варто відшуковувати якомога давніші назви, як-от Пивна, Домініканська, Ринкова. Сьогодні в Старому місті кілька вулиць, на мою думку, мають недоречні назви. Наприклад, вулиця Драгоманова – це колишні Ринкова та Домініканська, вулиця Данила Галицького – колишні Широка та Велика, вулиця Галшки Гулевичівни – колишня Вірменська. Звісно, зараз ці питання піднімати не на часі, але в майбутньому до них можна було б повернутися.Про меморіал «Вічна слава» і Парк пам’яті

Озвучено ідею, щоб меморіал у Луцьку перетворити на Парк пам’яті, тобто на місце різних пам’ятей. Я приєднуюся до цієї думки. Як я це бачу? Цю локацію потрібно реконструювати так, щоб надати їй візуального та сенсовного значення, щоб було зрозуміло, що це місце об’єднує різні види пам’яті, різні події, різні трагедії. Наприклад, на сьогодні бракує згадки про те, що там був міський католицький цвинтар. Тобто необхідно згадати все, що можна, і вдало це архітектурно відобразити, зробити цю локацію місцем єднання.

Як усе поєднати, зробити так, щоб людина переймала відповідний настрій? Це завдання для архітекторів.«НІ, НЕ НАБРИДЛО»

Про тисячу років Луцька і про найкращі міжвоєнні будівлі

Київське видавництво «Віхола» звернулося до мене з пропозицією написати книжку про Луцьк. Вона має допомогти зрозуміти Луцьк тим, хто нічого не знає про наше місто і тут не був, зацікавити їх. Це книжка про останні тисячу років в історії Луцька. Звичайно, тисяча років – це дуже багато. У книзі буде зібрано все найцікавіше, на мій погляд, за цей період. Як обіцяє видавництво, книга вийде цього року. Її продаватимуть у книгарнях.

Також у планах ще одне видання про архітектуру – про найкращі будівлі та проєкти міжвоєнного Луцька. Воно міститиме копії архівних проєктів будівель, історичні та сучасні фотографії (у випадку тих споруд, які збереглися донині). Я хочу показати, як архітектори працювали колись, що тоді в їхньому розумінні було проєктом. Ця книга буде результатом величезної клопіткої праці. Напевно, з 2018 року я активно вивчав фонд Державного архіву Волинської області, де зібрано проєкти будівель, листування, все з цим пов’язане. Я переглянув усе, що там є, і все найцікавіше, що знайшов, подам у цьому виданні.Про любов до роботи

Я активно цікавлюся історією Луцька, вивчаю її близько 17 років. Мене запитували, чи не набридло. І відповідь: ні, не набридло. Постійно є нові знахідки. Інколи трапляються особисті відкриття, які спонукають по-новому подивитися на певне питання. Це дуже круто. І це як колись було, так і зараз є. Це приносить мені натхнення і задоволення.

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---