Вихід із «тунелю страждання», або що спільного між Франком і Фройдом. Фото з презентації незвичайної книги про класиків

«Як читати українських класиків» літературознавця, викладача, критика Ростислава Семківа – новий погляд на добре знайомих авторів та їхні найбільш визначні тексти. Це, як називає її сам письменник, своєрідна мапа, рухаючись якою, читач отримає максимум задоволення від читання.

Презентація книги відбулася у соціокультурному просторі «Мистецький» за підтримки проєкту «Фронтера», платформи «Алгоритм дій» та обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.«Ця книжка точно не про пригоди української літератури. Це – практичний посібник. У ньому йдеться про те, що починати потрібно з правильної книги – не завжди найсильнішої у конкретного автора, до якої часом потрібно дорости. А ще – про те, що часом шкільна програма, нагадуючи підбором творів «тунель страждання», відбиває бажання повертатися до літератури. Зокрема української», – пояснює Ростислав Семків.Він пропонує «маршрут» творчістю десятьох письменників-класиків: від Григорія Сковороди до Василя Стуса. Чому саме вони?

«Критерій класичності обраних письменників – загальна згода. Вимовляємо ім’я – і не виникає питань. Фактично всі, окрім однієї постаті. Власне, це – авторський погляд, який я обґрунтовую», – каже Ростислав Семків.Одразу питання: що ж таке класика взагалі і що дає їй сили залишатися з нами?

«Є визначення Томаса Стернза Еліота, що класика – це зрілість думки і зрілість мови. Але, відверто кажучи, воно працює не завжди. Наприклад, що стосується перекладної літератури чи текстів Шекспіра староанглійською.Думаю, що тут варто звернутися до ідеї сенсів, які творить автор. Якщо письменники можуть досягнути глибинних архетипів і помістити їх у свій текст – вони продовжують працювати. Це щось на кшталт юнгіанського колективного несвідомого. Глибоко заховані колективні травми, уявлення про щастя, майбутнє, щось, що на певному рівні визначає спільноту. Це речі, які словами важко висловити, і вони проступають через рядки. Наприклад, Шевченкові вірші, які він зумів проговорити у свій час, і вони справджуються зараз», – розмірковує Ростислав Семків.Читати ще: Вигадане місто, повоєнна література та Нобелівська премія: у Луцьку презентували одразу три книги письменника-захисника України. Фото

Книга ґрунтується на багатолітніх авторських дослідженнях. Літературознавець аналізує творчість і постаті письменників, застосовуючи компаративістський підхід. Він пояснює, як це працює.

«Я дозволив собі вдатися до несерйозних порівнянь і порозгортати паралелі. Наприклад, у Шевченка троє лірників йдуть. Кривий, сліпий, горбатий. Ну це ж класика вестернів з Клінтом Іствудом. Виникає ідея: а можна ж перепрочитати Шевченка як істерн. Історія Дикого поля, де невідомо що відбувається, стаються набіги, де є Фронтир – межа між цивілізаціями».Ще один приклад, чому ця книга про літературу не нудна. Тут автор твори Сковороди і Котляревського аналізує через тексти про Гаррі Поттера; доводить рівнозначність постатей Данте і Котляревського; зіставляє Фройда і Франка, які народилися одного року в одній імперії.

Ростислав Семків чудово розуміє усі рro et contra такого підходу: «Про все це цікаво поміркувати і пошукати певні перетини між авторами. Це, може, ні до чого не веде, але можливі й певні моменти, де паралелі є. Якісь речі, можливо, ризиковані. Але це, як на мене, додає можливість побачити письменників у іншій перспективі».Книга «Як читати українських класиків» пропонує практичні поради, як бачити стільки зв’язків і вміти широко дивитися на текст. Висновок: більше читаємо – більше помічаємо. Плюс – уважне ставлення до написаного.

Ще одна порада від літературознавця: якщо ми беремо до рук визнану класику, а вона, як то кажуть, не йде – полишаємо. Не варто шукати у славі твору змови професорів чи бібліотекарів. Треба просто зрозуміти, що ще не час його читати. Хоча, підкреслює пан Ростислав, буває і таке, що твори є переоціненими. Це, зауважує, сталося і з багатьма російськими класиками, яких надмірно пропагували свого часу.Після завершення презентації гості мали нагоду придбати книгу та підписати її у автора. Під час автограф-сесії ми поставили Ростиславу Семківу кілька запитань.Чи буде ще щось із серії «про класиків»?

«Обов’язково будуть історії про те, як кохали класики, – усміхається пан Ростислав. – Лише не беруся сказати, чи наступного року. Хоча вже над цією книгою працюю. Вона буде доволі об'ємною, адже у них любовних пригод траплялося чимало».

Чим є сьогодні твори, присвячені війні? Це паразитування на актуальній темі чи щось інше?

«Це – не паразитування жодним чином. На жаль, війна – об'єктивно ключова тема, яка буде мейнстримом наступні 20-30 років. І вона має бути проговореною. Водночас дуже добре, що культурна діяльність не припиняється і все не зводиться лише до війни. Це, власне, і дає можливість розуміти тим людям, які воюють, що їм є куди повернутися. Це не та картина, яку бачили афганці – ситуація змінилася і добре, що культурний шар не просідає, а тримається».Коли з'явиться «Великий український роман про війну»?

«Можливо, його вже написано. А письменник – у окопі, під обстрілами. Мине трохи часу, й осмислення цього досвіду породить поствоєнну літературу. Цілком імовірно, що вона відкриє нам нові імена. Віримо, що цей час настане вже зовсім скоро», – каже Ростислав Семків.

Олександр ДУРМАНЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---