«Все моє директорство – від кризи до кризи», – очільниця Волинського краєзнавчого музею Оксана Важатко. Фото

Невідкриті виставки, зламані плани, зняті майже два мільйони гривень з фінансування та невизначеність. Як позначилася війна на роботі Волинського краєзнавчого музею, ексклюзивно для Інформаційного агентства Волинські Новини розповіла його очільниця Оксана Важатко.

Як почалася війна для музею?

24 лютого ще не було шостої години, як подзвонила завідувачка Художнього музею Зоя Навроцька і запитала, як ми будемо діяти, як убезпечити колекції. Ще напередодні з головним хранителем фондів Волинського краєзнавчого музею Ольгою Корецькою проговорювали, що у випадку воєнних дій (оскільки не було якихось директив) усі експонати, які входять до переліку першої та другої черг евакуації, демонтуємо й забезпечимо максимальне збереження. Через музейний чат я звернулася до працівників музею з проханням вийти на роботу та рятувати колекції. Попри загальну паніку, більшість працівників о восьмій годині вже були на місці. Ми не розуміли, від чого маємо убезпечити наші експонати – ракетних ударів, окупації, мародерства, але розуміли, що у відкритому доступі вони точно не можуть лишатися. Роботу вели у всіх відділах одночасно: краєзнавчому музеї, Музеї волинської ікони, Художньому музеї, Музеї історії Луцького братства, Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, Затурцівському меморіальному музеї В’ячеслава Липинського. Станом на 15 годину 24 лютого усе цінне вже було сховано.Що втратив музей через повномасштабне вторгнення росіян? Маю на увазі не тільки перерваний потік відвідувачів.

У кінці травня буде три роки, як я директорка музею. Увесь цей час – це намагання знайти напрямки подальшого розвитку, переформатувати діяльність музею відповідно до вимог сьогодення. Музеї сьогодні – це установи, які зберігають спадщину, інтерпретують минуле, формують ідентичність через популяризацію спадщини. Ми шукаємо нові форми роботи, щоб стати конкурентоспроможними серед великого розмаїття культурних та розважальних послуг. На жаль, живемо в час непередбачуваних обставин. Щойно прийшла на посаду – вдарила пандемія коронавірусу. Тільки адаптувалися до карантину, напрацювали конкретні плани – почалася війна. Усе моє директорство – це шлях від кризи до кризи. Насправді багато нереалізованого. Невідкриті виставки, непроведені конференції (зокрема до 140-річчя від дня народження В’ячеслава Липинського), незроблені реекспозиції та ремонти. Нині у Колодяжному завершуються реставраційно-ремонтні роботи. Планували реекспозицію та розраховували на додаткове фінансування, щоб оновити музей. Тепер реекспозицію призупинено, говоримо лише про відновлення експозиції такою, яка була раніше. У грудні минулого року з обласного бюджету було виділено 500 тисяч гривень на розробку проєктно-кошторисної документації на ремонт Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського. На початку лютого оголосили закупівлю послуг на розробку ПКД. Тендер закінчувався 25 лютого. Він не відбувся. Фінансування було знято. За попередніми домовленостями, ми розраховували навіть на ремонт Затурцівського музею у 2022 році. Звісно, зараз вже не до цього. У січні відбулася нарада робочої групи, де розглядали побудову стратегії розвитку Олики, йшлося про достатньо велике фінансування і було ухвалено рішення, що в першу чергу облаштовуємо дахи над усім приміщенням. Питання закрито. Очевидно, надовго.Ви згадали, що у Колодяжному триває реконструкція. Яка там ситуація?

На жаль, є ціла низка неякісно виконаних робіт. Звісно, будівлі ще не здано в експлуатацію, не було комісій, тобто говорити про брак ще рано. Але реставраційно-ремонтні роботи завершено, акти виконаних робіт підписано і гроші заплачено. Разом з тим, штукатурка стін, облаштування гідроізоляції, столярка мають багато дефектів. Тому постає питання: якщо через три місяці маємо цілий комплекс недоліків, то що буде через три роки? Ми заручилися підтримкою ОДА, обласної ради та народної депутатки Ірини Констанкевич, з якою недавно відвідали Колодяжне. Всі погоджуються, що так, як є, приміщення залишати не можна. Тож дано термін, щоб довести усе до пуття. Зараз підрядник усуває недоліки шляхом косметичних правок: підфарбовують, підкручують, підмазують. Чи це вплине на остаточний результат – хтозна. Сподіваюся, що ми не отримаємо ще одні Затурці, де десять років тому було зроблено ремонт, а нині через неякісну роботу приміщення тамтешнього музею в аварійному стані.

Коли все має бути готове в Колодяжному?

Ми планували відкриття на 18 травня до Міжнародного дня музеїв. Але ще в січні, побачивши стільки недоліків, вирішили не відкривати меморіальні будинки доти, доки не отримаємо якісний ремонт.Читати ще: Золота сніжинка на лезі: таємниця луцького меча. Фото

Чим зараз живе музей?

Першочерговим завданням музею у воєнний час стала безпека колекцій. З перших днів війни різні організації пропонували допомогу. Першими кошти на пакувальні матеріали надійшли від громадської ініціативи Центр порятунку культурної спадщини. З Польщі завдяки ініціативі Фундації культурної спадщини отримали 40 вогнегасників. Зараз працюємо над реалізацією екстреного гранту від Міжнародного фонду із захисту культурної спадщини в зонах конфліктів ALIPH, який базується у Швейцарії. Ми подали три заявки від Волинського краєзнавчого музею, Художнього музею та Музею волинської ікони на загальну суму близько 50 тисяч доларів і вже отримали фінансування. Оскільки у воєнний час заборонено більшість платежів за незахищеними статтями для бюджетних установ, то ми мусили шукати фінансових посередників. Для Художнього музею таким посередником стало Волинське відділення Національної спілки художників України. Для краєзнавчого музею та Музею Волинської ікони – Благодійний фонд Юрія Гупала «Віримо в Україну». Договорами грантів передбачені закупівлі броньованих, вогнетривких сейфів, броньованих дверей, стелажів, осушувачів повітря, спеціалізованих пакувальних матеріалів та багато іншого. Це не створить абсолютно безпечних умов, бо під час воєнних дій про повну безпеку говорити годі, але покращить умови зберігання колекцій.Знаю, що працівників музею захопила хвиля волонтерства.

Так, музейники стали волонтерами. Плетемо маскувальні сітки, на які маємо багато замовлень, збирали продукти, дехто працює у сортувальних пунктах. Допомагаємо, як можемо. Разом з тим, вже відкрили частину музею. Йдеться про відділ природи та Музей історії Луцького братства. Плануємо також відкриття Музею Волинської ікони з виставковим проєктом та літературної частини Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки. В Художньому музеї хочемо зробити виставковий центр, де перший захід буде до Міжнародного дня музеїв, заплановано пересувні виставки, зокрема виставку фоторобіт Олени Жукової про пам’ятки культурної спадщини України. Окрім того, діють майстерня «Пташка» та музейний дворик.Про останній відомо, що це був грантовий проєкт. Розкажіть про нього детальніше.

Це був перший грант в історії нашого музею. Його перевага – те, що це інфраструктурний грант і можна було покращити матеріальний стан установи. Заявку на мільйон гривень написала команда на чолі з Валентиною Машлай та Тарасом Вербою. Реалізація проєкту була непростою, бо гроші надійшли 13 листопада, а вже до 25 грудня мали їх освоїти. Оскільки ми не мали досвіду використання грантових коштів, то було багато безсонних ночей, але ми реалізували проєкт повною мірою. Це був стресовий досвід, але він пішов нам на користь.

Війна триває. Але чи плануєте все-таки надалі розвивати цей напрям?

Влітку минулого року ВКМ виграв грант від House of Europe на оцифрування колекцій. Закупили програмне забезпечення для електронного обліку музейних предметів, трохи техніки. Оцифрування – це складна і тривала процедура. Одночасно має відбуватися переосмислення музейних колекцій. Скажімо, у нас була світлина, яку атрибутували як весілля Мані Бичковської – подружки Лесі Українки. Коли її виставили на відкриті ресурси, то з’ясувалося, що це весілля Радзивіллів. Зрозуміло, що коли 50 років тому описували цю світлину, то доступ до джерел був набагато вужчий і науковці мали менші можливості. Оцифрування колекцій надзвичайно важливе в теперішній ситуації.Часто рухаємося невеликими кроками, бо грошей на глобальні задуми немає. Все ж за три роки відбулося чимало. Волинський краєзнавчий музей реалізував кілька грантових проєктів, відремонтував три виставкові зали та приміщення, в якому облаштували музейну майстерню «Пташка», у межах програми ДФРР отримав фінансування на реставрацію «Сірого» та «Білого» будинків Косачів, поповнився новим відділом – Олицьким замком. До речі, зараз маємо вакантні посади науковців для роботи у замку.

Чи можна говорити про якісь перспективи відновлення повноцінної роботи музею?

Ми зберігаємо предмети Державної частини Музейного фонду України, тому не можемо діяти на власний розсуд і мусимо суворо дотримуватися усіх розпоряджень та інструкцій. Думаю, що до закінчення воєнного стану повноцінну роботу музеїв не буде відновлено.

Сергій НАУМУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

Матеріали до ще однієї невідкритої виставки.

Порожній стенд ікони Холмської Богоматері – символ війни.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---