Вперед, у минуле: волинський фотограф показав захопливі кадри мандрівки атмосферним Поліссям

Фотограф Роман Сардак побував у особливому куточку Полісся, де навіть часоплин, здається, трішки пригальмовує темп, де сусід від сусіда не зачиняє хату на замок і де найулюбленішим видом транспорту є човен.

«Ще взимку ми їздили в ті краї, аби зробити фото для проєкту «Портрети Полісся». Тоді вперше потрапили у Сваловичі й були вражені красою природи, Прип’яті, – розповів Інформаційному агентству Волинські Новини Роман та поділився неймовірними світлинами з подорожі. – Нам запропонували приїхати сюди навесні, щоб поплавати на байдарках. Ця ідея мене неабияк захопила, бо не мав такого досвіду. Тож ми з братом і другом обрали наймальовничіший, на наш погляд, маршрут, який стартував із Люб’язя, пролягав через Сваловичі до села Нобель, що розташоване на півострівці біля однойменного озера, і вирушили в триденну мандрівку».Маршрут, яким сплавлялися байдарочники, загалом склав близько 60 км в обидва боки, одну ніч ночували в наметі, другу – в будиночку від Національного парку «Прип’ять-Стохід» у Сваловичах. Зі слів Романа, його вразило те, які мальовничі місцини є в наших краях: і муравина, і піщана висота, де можна перекусити, хутір поблизу Сваловичів, де знімали українсько-чеський фільм «Пофарбоване пташеня». Та й загалом саме село Сваловичі з його ще живими й не надто чисельними жителями – немов інший світ. Ще одне яскраве враження від мандрівки – ДОТи часів Першої світової війни, які збереглися до наших днів.«А скільки там птахів! – ділиться враженнями фотограф. – Коли ми пливли байдаркою, вони просто перед нами злітали. Це чудове видовище».«Вони однозначно варті того, щоб там побувати і про них розказати, – вважає Роман. – Я побував багато де, і за кордоном бачив чимало гарних пейзажів. Так, вони розпіарені. І люди туди їдуть, бо чули відгуки, бачили фотографії та відеоролики. А в нас же є місця нічим не гірші, ніж десь у Європі. Просто про них ніхто не знає. От я й вирішив розповісти про це у фотографіях».Незабутнім для Романа з друзями став сплав Прип’яттю. «Річка має багато дельт, і коли нею пливеш, то таке враження, що простуєш містом, у якому безліч вулиць, але ти на них сам, – провадить Роман. – А місцями здавалося, що ми потрапили у минуле, надто це було відчутно у Сваловичах».Вразили мандрівників і місцеві жителі та їхнє ставлення до зайд. «Усе життя цих людей пов’язане із річкою. Для них це й найзручніший шлях, а човен – найзвичніший вид транспорту. Ми зустріли одного чоловіка, який човном плив по лікарські трави. От він усе життя тут прожив, і річка – його невід’ємна частина, він вирушає у справах не автомобілем, не велосипедом, а човном, – розповідає фотограф-мандрівник. – А ще місцеві жителі дуже відкриті, щирі та привітні. Здається, навіть плин часу там не такий, як у місті».«У Нобелі нам розповіли, що нині в село приїжджають грошовиті люди, аби побудувати там собі котеджики для відпочинку. Я собі подумав: а місцеві ж усе життя серед тої краси живуть і навіть гадки не мають їхати відпочивати чи на Світязь, чи на моря. Бо їм добре вдома, – розмірковує Роман. – Коли ми пливли на байдарках, з одного берега було добре видно церкву, а неподалік – новий триповерховий будинок. Я такі бачив у Швейцарії».Роман каже, що однією із причин цієї фотомандрівки стало бажання розповісти людям про те, який наш край багатий на красу, що не обов’язково їхати за кордон, аби насолодитися краєвидами, адже і в нас є що показати.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---