«Вони ж теж чиїсь діти»: на Ковельщині місцеві жителі організували збір продуктів для прикордонників

У Заболоттівській територіальній громаді небайдужі місцеві жителі вирішили підтримати прикордонників, які наразі дислокуються в пункті пропуску «Тур», що на кордоні з Білоруссю.

Усе почалося з того, що в один з магазинів місцевих підприємців хлопці прийшли, аби затаритися продуктами.

«Я їх як побачила – молодесенькі геть, зелені ще зовсім, так шкода тих дітей стало. Бачу – купують печиво, цукерки, ковбасу, консерви, «Мівіну»… Запитала: «Хлопці, може, ви там голодуєте на тій заставі?» – розповідає місцева волонтерка та активістка Оксана Шевчук. – Вони відповіли, що сухпайки мають, але іноді хочеться і солоденького, і солоненького».

Оксана Петрівна довго не могла заспокоїтися. Каже, перед очима зразу сплили кадри 2014 року, коли всім миром збирали харчі й не тільки солдатам на передову. Разом з однодумцями стали міркувати, як допомогти прикордонникам, адже вони захищають їх від можливого вторгнення ворога.

Звернулися до голови тергромади Валерія Свіржевського та настоятеля місцевого храму протоієрея Романа Козки. Вирішили, що під час святкового богослужіння в суботу оголосять про збір продуктів.

І вже наступного дня і місцеві жителі, і підприємці почали зносити до церкви та до магазину, в якому працює Оксана Шевчук, хто що може – картоплю, буряки, моркву, квасолю, цибулю, квашену капусту, фрукти, часник, різноманітні закрутки, сало.

«А один чоловік днями кабанчика заколов, то передав і м’яса, і ковбаски, і кров’янки. Ще одна людина принесла зо два кілограми домашнього масла, – провадить пані Оксана. – Ми навіть не сподівалися, що наш клич матиме такий відгук. Багато хто казав: «Вони ж теж чиїсь діти, а ще й здалеку, не місцеві, хто ж їх тут пригостить?» А в когось і в самих сини служать, то теж відгукувалися. Одна жінка сказала: «Може, мого сина теж хтось нагодує». У мене синів немає, але від 2014 року ті хлопчики – усі мені як сини».

Усю провізію попакували в ящики й вирішили, що в такий спосіб привітають стражів кордону з Днем Збройних Сил України.

«Якби ви бачили, яким щастям сяяли очі тих хлопців! – ділиться Оксана Петрівна. – Вони казали, що найважливіше для них – не те, що в коробках, а наше тепло і щире ставлення, що саме наша присутність їх неабияк зігріла та підбадьорила».

«Я заглянула і в їхній склад. То що ж там – сухпайки, баклажки з водою. А то ж молоді чоловіки, вони хочуть їсти! Тож як тої тушонки в кашу кинути чи м’яса в суп – усе ж ліпше. А йдуть же холоди. Ліпше ж гарячого супу чи борщу з’їсти, а не сухпайок, – каже жінка. – Хлопці навіть не волиняни, усі з інших областей, родичі далеко».

Волонтерка додає: ця їхня акція – не разова, вони й далі планують підтримувати прикордонників, адже у громаді це не єдиний пункт пропуску.

«Мені вже телефонують односельчани й питають, коли буде наступний збір, – усміхається пані Оксана. – А скоро ж Новий рік, Різдво. Так що наші захисники голодними не зостануться».

Оксана ГОЛОВІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---