«Вони не відчувають себе собою». Спецпризначенець армії США розповів лучанам про повернення військових до цивільного життя

У конференц-залі Волинського національного університету лучани зустрілися з колишнім американським військовим Річардом Девісом та його дружиною Тіною Девіс. Подружжя, яке приїхало зі штату Теннессі, підтримує Україну від початку повномасштабного вторгнення Росії. Вони розповіли про психоемоційне відновлення військових після посттравматичного синдрому, їхнє повернення до цивільного життя після завершення служби.

Зустріч з американцями організував ветеранський простір «Плюс Плюс ++» передусім для військових та членів їхніх родин.

Річард Девіс 20 років служив в армії Сполучених Штатів Америки, як спецпризначенець виконував бойові завдання в Афганістані та Іраці. Зараз чоловік – військовий пастор, доктор служіння у сфері освіти, магістр прикладної теології та сертифікований спеціаліст із роботи з травмою. У Штатах він з дружиною працює із ветеранами війни та їхніми сім’ями. Своїми знаннями подружжя ділиться з українцям.Як зазначив Річард Девіс, в Америці, вивчаючи військову справу, аналізують, скільки солдатів ворога було знищено, розбирають психологію воїна під час бойових дій. Так, на полях бою часто знаходять зброю, яка не була застосована, бо в людей є природне бажання уникати вбивства когось іншого. Він навів приклад, що під час війни у В’єтнамі спостерігали багато задокументованих випадків, коли військові відмовлялися воювати. Тому завдання, яке мають виконувати більш досвідчені воїни, – це забезпечити подолання психологічного страху, аби військовий міг виконувати свої обов’язки.

«Ми маємо створювати військових із цивільних людей», – закцентував американець.Читати ще: Висловити емоції та почуття: у Луцьку створили проєкт підтримки дружин військових. Як долучитись

Девіс зауважив, що військовий стає військовим через початкову підготовку. Вона включає фізичні тренування, навчання стрільби, дисциплінованість. Військових також привчають до зовнішнього впливу, тобто проживання в середовищі, подібному до воєнного, готують до життя в умовах частого чи постійного стресу.

За його словами, у військовій справі немає достатньо часу, щоб адаптуватися до зміни ідентичності. Американські військові називають такий процес культурним шоком, тобто людина за невеликий проміжок часу зазнає великих раптових змін.Коли військові звільняються зі служби, особливо ті, які зазнали поранень, то вони можуть стати жертвами зворотнього культурного шоку. Тут мається на увазі, що їм важко інтегруватися у звичайне культурне життя.

«Ми (військові, – ред.) звикли жити в умовах чітких наказів, виконуючи завдання з побратимами між життям та смертю. Коли залишаєш службу, то важко позбутися цього. Ми переходимо з інтенсивного способу життя до життя з меншою інтенсивністю. Саме тоді в людей починають проявлятися проблеми з ідентичністю. І саме тоді можуть з’являтися суїциди, тому що військові не відчувають, що вписуються в це життя, не відчувають себе самими собою. Їм не вистачає тієї культури, що була у війську», – поділився Річард Девіс.Читати ще: Відновлюють і фізичне, і психічне здоров’я: в Луцьку військові проходять безплатну реабілітацію

Він розповів, що в Штатах намагаються допомогти звільненим зі служби військовим знайти нове заняття. До того ж, працюють не лише з воїнами, а й з їхніми родинами, адже, як додав, рівень самогубств серед дружин військовослужбовців також високий.

«Коли я востаннє був в Україні, це було у вересні у Львові, то бачив багатьох військових. Вони намагаються бути разом один з одним. Те саме є і в США. Навіть як ветерани ми будемо поруч, бо в нас є подібний досвід. Маючи можливість працювати з військовими, означає мати змогу спостерігати за зміною їхньої ідентичності. Допомогти їм відновити ідентичність дуже складно. Це великий виклик. Одна з моїх ролей – нагадувати молодим солдатам про їхню ідентичність», – наголосив Девіс.Під час роботи з військовими варто не забувати, що вони частина соціуму. Після служби їм важко віднайти себе, бо вони були частиною чогось більшого, зазначив Девіс. Їм потрібно допомогти знайти нові цінності та цілі. Крім того, важливим є психоемоційне відновлення воїнів, бо ті часто не мають із ким поділитися своїми історіями чи переживаннями. За його словами, військових варто вміти слухати.

Зі свого боку Тіна Девіс зазначила, що нині є мало розроблених програм для роботи з військовими, які повернулися з фронту. Вона пригадала, що з чоловіком одружилася, коли їм було по 19 років. Після того, як Річард прослужив у гарячих точках, Тіна Девіс зізналася, що того чоловіка, з яким одружувалася, вже немає і не буде ніколи. Втім, змінилася й вона сама.«У період з 2001 до 2010 року Річарда не було вдома дев’ять місяців із дванадцяти у році. Коли він повертався додому, то я розуміла, що його розум усе ще був на службі. Навіть коли він був надзвичайно втомлений, мені здавалося, що йому краще було б там – на війні. Він сильно любить мене, наших доньок. Було важко перемкнути цей вимикач із солдата-вбивці до чоловіка та батька. Усе, що ми можемо зробити – залишатися спокійними й любити впродовж усього життя. Коли військові повертатимуться додому, вони дуже потребуватимуть нас – дружин», – розповіла Тіна Девіс.Читати ще: «Я тебе люблю»: боєць з Волині загинув на війні, так і не побачивши донечки

Сам Річард зізнався, що страждає від флешбеків та важко спить вночі, а раніше мав прояви агресії. Але дружина підтримувала й підтримує його.

«Вона сказала мені: «Я не є твій ворог. Я з тобою пройду шлях». Це дуже допомогло мені зрозуміти, що вона не залишить мене через ті речі, що я робив», – додав Річард.Наприкінці подружжя американців зазначило, що варто шукати щось особливе, що з’єднало вас. Адже впродовж війни змінюється чоловік та змінюється його дружина.

Дмитро КЛИМЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---