Волинська майстриня зберігає традиції переборного ткацтва

В оселі Ольги Гайдучик із села Велимче Ратнівського району безліч тканих виробів – рушників, доріжок, скатертин, килимків, серветок. покривал. Коли заходиш у затишну хатину пані Ольги, ніби опиняєшся всередині великої лапатої квітки.

Ользі Павлівні – 72 роки, 40 із них жінка вправляється у ткацтві. В одній із кімнат і досі стоїть дерев‘яний верстат, виготовлений 80 років тому. Про це свідчить напис на старовинному агрегаті. Він у робочому стані, жінка залюбки за ним працює.

– Ткацтво мене заспокоює, відволікає від поганих думок, – каже майстриня. – Я маю до нього охоту змалку. Бо як не любиш ткати – не берися. То нелегка робота, тут не випореш хрестик, як у вишивці. Перед початком роботи треба порахувати хрестики й перебрати візерунок. Потім закласти ниточки у перебор і тоді працювати. Щоб зробити основу, треба витратити годину-півтори.

Поряд із верстатом – бобіни різнокольорових ниток. Ольга Павлівна купує їх у Камені-Каширському, куди приїжджають базарувати білоруси. Майстриня використовує нитки з льону, конопель, бавовни, вовни та змішані.

Ольга Павлівна – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2009 році самобутня ткаля отримала почесне звання Заслуженого майстра народної творчості України. Свої авторські вироби ткаля представляла на виставках у Луцьку, Києві й навіть у Польщі. Пані Ольга відтворює давні традиційні візерунки та створює сучасні. Щоб відновити давні поліські узори, збирала старі сорочки та рушники в рідному селі, знімала з білоруських вишивок, використовувала схеми із журналу «Радянська жінка». Має і власний зошит, де малювала оригінальні візерунки, добре все продумавши.

– Ця робота вимагає уважності й зосередженості. Сучасні діти не можуть всидіти за такою роботою. Мене запрошували в школу проводити гурток, там стоїть верстат. Але дітям це нецікаво, – зітхає жінка.

Вироби велимченської майстрині замовляють видатні люди України, фольклористи та відомі діячі, українська діаспора Італії, Америки та інших країн. Донька, яка живе у Києві, допомогла мамі знайти вдячних поціновувачів рукотворної краси. Волинська ткаля виготовляє вироби за їхніми індивідуальними замовленнями.

Ольга Павлівна каже, що старий верстат змайстрував її дід Федір. На ньому жінка тче рушники й одяг. А вже чоловік пані Ольги згодом виготовив масивніший верстат, на якому можна ткати килими і скатертини. Однак це ремесло поступово відмирає. Господині, які вже не тчуть, повіддавали Ользі Павлівні дерев’яні човники різної форми.

– У роки моєї молодості ткали в кожній хаті. Бо ж треба було і підлогу застелити, і ліжко, і стіл. Ткали одяг, рушники й килими у придане. А як хтось купував, то копійка була не зайва в господарстві, – пригадує майстриня.

Жінка вже три роки як удова. Каже, були в її житті і чорні кольори, однак вона любить яскраві. Щоб виткати рушник, треба витратити день. А протягом зими майстриня може створити до сотні рушників. Найскладніше виткати сорочку, там треба багато і уважно рахувати.

Невтомні руки Ольги Гайдучик виткали сотні рушників, сорочок, килимів і доріжок. Жінка радо передала б секрети ткацтва тим, хто насправді зацікавиться. На жаль, охочих до цього ремесла нема.

Оксана ХВЕДЧЕНЯ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---