Волинянка померла, не доїхавши на гемодіаліз до сусіднього міста, – сім'я
32-річна волинянка не встигла доїхати із Володимира-Волинського до сусіднього Нововолинська на гемодіаліз. Рідні жінки нарікають на місцеву владу – мовляв, ще у 2018 році благодійники закупили для міста гемодіалізні машини – так звану «штучну нирку», однак, через те, що владці не поспішали облаштовувати спеціальний кабінет у міській лікарні, померла мама малолітньої дитини, яку тепер виховуватиме рідна тітка, сестра покійної.
Однак, представники місцевої влади разом із медиками запевняють, що використання обладнання, яке уже було у вжитку вкрай небезпечне для пацієнтів, оскільки має прямий контакт із кров’ю та може «нагородити» й без того нездорових людей інфекційними захворюваннями, як, до прикладу, гепатит.
Як розповідає пані Людмила, яка взяла на себе відповідальність за долю племінниці, її сестра Лілія захворіла на цукровий діабет понад двадцять років тому, ще у дитинстві. Увесь цей час жінка вела боротьбу з підступною хворобою, яка кілька місяців тому дала ускладнення на нирки. Стан хворої погіршувався, і в обласному центрі їй встановили фістулу. Та зробили це неякісно, внаслідок чого почалося блокування судин. Ситуацію ускладнював і цукровий діабет. Лілію ледь вдалося врятувати. Коли криза минула, лікарі вирішили провести процедуру гемодіалізу, однак різко почав падати рівень цукру і жінка впала в кому. На щастя, вдалося зробити все можливе, щоб вивести з неї. У Львові, куди жінку доправили у важкому стані в лікарню, замінили фістулу, і вона продовжила лікування. Про фінансовий бік у таких випадках не говориться, бо людське життя безцінне. Але, на жаль, в Україні попри законодавство про безкоштовну медицину, ситуація зовсім інша. Родина Лілії витратила усі заощадження, навіть довелося звертатися до благодійників. Вихід з кризового стану сестри, говорить Людмила, обійшовся у понад 25 тисяч гривень. Інші витрати на ліки були теж чималими – 5-6 тисяч у місяць, деякі препарати довелося купувати за кордоном.
«Поїздка на гемодіаліз займала дві години. Сама процедура - чотири!»
Двічі на тиждень Лілія разом із чоловіком їздили на процедуру гемодіалізу до Нововолинська. Як розповідає її чоловік Олександр, усі ці поїздки дуже важко давались і займали до двох годин часу. Сама процедура – чотири. Та найважче після неї, бо здебільшого стан погіршувався через рівень цукру, який падав. Попри те, жінка була змушена добиратися додому автобусом. Кілька тижнів тому їй стало зле і вона разом з Олександром поїхали до Нововолинська, але провести процедуру гемодіалізу медики не змогли, оскільки аналізи крові виявились поганими. Через день її забрала «швидка допомога», стан був критичним, жінка самостійно вже не могла рухатись. Оскільки у Володимирі-Волинському можливості провести таку процедуру немає, вирішили везти її до Нововолинська. На жаль, за кілька годин Лілія померла. Чому ж хвора жінка, як й інші пацієнти з Володимира, а їх майже два десятки, змушені їздити до сусіднього шахтарського міста, попри запевнення міської влади про небувале фінансування медичної галузі?
Відповідь доволі проста – у міський лікарні не функціонує кабінету гемодіалізу, так званої «штучної нирки». Так, міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк обіцяв відкрити такий кабінет ще у вересні, але через фінансові труднощі він не працює й досі, тож, володимирчани й далі продовжують їздити до сусіднього Нововолинська.
«Штучну нирку» привезли у Володимир-Волинське ТМО як гуманітарну допомогу ще у 2018 році. Однак, медики бояться використовувати обладнання, що було у вжитку
Попри те, що гемодіалізні машини («штучна нирка») були привезені у Володимир-Волинське ТМО як гуманітарна допомога, і були передані благодійному фонду «Матері Божої неустанної помочі» ще у 2018 році, у експлуатацію їх так і не ввели. Своєю чергою, засновник благодійного фонду «Матері Божої неустанної помочі» Микола Гінайло зазначає, апарат гемодіалізу доставлений в січні 2018 року силами фонду. Обладнання було демонтовано в Німеччині і вже за тиждень його привезли у Володимир-Волинський. Після митних процедур передали Володимир-Волинському ТМО. Фонд винаймав приміщення для зберігання обладнання.
Однак, у 40-тисячному Володимирі-Волинському кабінету гемодіалізу й донині немає, хоча такі ж кабінети працюють у Турійську, де менше 6 тисяч жителів, та 10-тисячному Любомлі, не кажучи вже про сусідні Нововолинськ та Ковель. Зі слів головного лікаря ТМО Олександра Клачука, відкриття кабінету гемодіалізу планують вже у січні 2020 року.
Вживане обладнання для гемодіалізу може бути заражене гепатитом
Тим часом у мерії Володимира-Волинського повідомили, що інформаційний запит на адресу Володимир-Волинської міської ради переадресували на КП «Володимир-Волинське територіальне медичне об’єднання»
У відповідь на запит в медзакладі повідомили, що відділення гемодіалізу планують відкрити в січні 2020 року. Також зауважили, що обладнання від благодійників було без сертифікатів відповідності та декларації.
Редакція видання зателефонувала до приймальні міського голови Володимира-Волинського Петра Саганюка, проте міський очільник коментувати ситуацію відмовився, посилаючись на те, що із такими питаннями краще звертатися до медиків, утім, пообіцяв, що «компетентна особа за його дорученням зателефонує журналістам».
Через деякий час із мерії таки зателефонували, однак, працівниця міськради, яка спілкувалась з редакцією називатись відмовилась, проте погодилась дещо пояснити ситуацію, що склалась.
«Ми за кошти з міського бюджету зробили ремонт кабінету для гемодіалізу на суму 800 тисяч гривень. Закупили чотири апарати «штучної нирки» – вони стоять уже підключені, вмонтовані. У нас в місті є вісім хворих, які потребують діалізного лікування. Для них за міський кошт закуповують розхідні матеріали – орієнтовно на це потрібно близько 150 тисяч в місяць. Ці кошти у бюджеті ми передбачили. Взагалі, під кожне обладнання купуються розхідники. Те обладнання, що привезли волонтери, є морально і технічно застарілим. В Європі, звідки його привезли, воно уже нікому не потрібне. А нам до нього не можна підібрати розхідних матеріалів. І, крім того, під час штучного переливання та очищення крові, апарати можуть заражатися інфекційними хворобами, до прикладу, гепатитом. І тому жоден лікар не хоче використовувати обладнання для гемодіалізу, що було у вжитку. Можна користуватися вживаними штативами, хірургічними інструментами, що піддаються стерилізації, лангетами, тощо. У нас є хвора, яка їздила на діаліз у Нововолинськ і заразилась гепатитом. Тепер вона пів року лікується, щоб перевести гепатит з гострої на хронічну стадію, бо прийшла її черга на трансплантацію, а операції проводити не можна. Простерилізувати вживані апарати для гемодіалізу фактично неможливо, тому їх і не використовують», – розповіли у мерії.
Натомість, у Володимир-Волинській міськраді розповіли, що померла волинянка пані Лілія була у числі дуже складних пацієнток
«І гемодіаліз – всього лиш підтримка таких важких хворих, поки їм не зроблять трансплантації. Гемодіаліз ще нікого не вилікував. І ви повинні розуміти, що усі пацієнти, що на «штучній нирці» – важкохворі. Минулого року у нас було 12 таких хворих, тепер лишилося 8. Це статистика. Є різні випадки – хтось дочекався черги на пересадку нирки, хтось помер. Абсолютно невідомо, чи вижила б ця жінка, якби їй того разу зробили гемодіаліз», – сказали у приймальні Володимир-Волинської міськради.
Тим не менше, родина втратила рідну людину, яка понад двадцять років боролася за життя, і останні місяці якої були пов’язані зі «штучною ниркою». Тож вони, як ніхто, знають, що доводиться переживати тим, хто страждає на ниркову недостатність. Рідні Лілії щиро сподіваються, що кабінет гемодіалізу у Володимирі-Волинському таки запрацює. І хворим не доведеться добиратися до сусіднього міста, щоб продовжити собі життя.
Вікторія Семенюк
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Однак, представники місцевої влади разом із медиками запевняють, що використання обладнання, яке уже було у вжитку вкрай небезпечне для пацієнтів, оскільки має прямий контакт із кров’ю та може «нагородити» й без того нездорових людей інфекційними захворюваннями, як, до прикладу, гепатит.
Як розповідає пані Людмила, яка взяла на себе відповідальність за долю племінниці, її сестра Лілія захворіла на цукровий діабет понад двадцять років тому, ще у дитинстві. Увесь цей час жінка вела боротьбу з підступною хворобою, яка кілька місяців тому дала ускладнення на нирки. Стан хворої погіршувався, і в обласному центрі їй встановили фістулу. Та зробили це неякісно, внаслідок чого почалося блокування судин. Ситуацію ускладнював і цукровий діабет. Лілію ледь вдалося врятувати. Коли криза минула, лікарі вирішили провести процедуру гемодіалізу, однак різко почав падати рівень цукру і жінка впала в кому. На щастя, вдалося зробити все можливе, щоб вивести з неї. У Львові, куди жінку доправили у важкому стані в лікарню, замінили фістулу, і вона продовжила лікування. Про фінансовий бік у таких випадках не говориться, бо людське життя безцінне. Але, на жаль, в Україні попри законодавство про безкоштовну медицину, ситуація зовсім інша. Родина Лілії витратила усі заощадження, навіть довелося звертатися до благодійників. Вихід з кризового стану сестри, говорить Людмила, обійшовся у понад 25 тисяч гривень. Інші витрати на ліки були теж чималими – 5-6 тисяч у місяць, деякі препарати довелося купувати за кордоном.
«Поїздка на гемодіаліз займала дві години. Сама процедура - чотири!»
Двічі на тиждень Лілія разом із чоловіком їздили на процедуру гемодіалізу до Нововолинська. Як розповідає її чоловік Олександр, усі ці поїздки дуже важко давались і займали до двох годин часу. Сама процедура – чотири. Та найважче після неї, бо здебільшого стан погіршувався через рівень цукру, який падав. Попри те, жінка була змушена добиратися додому автобусом. Кілька тижнів тому їй стало зле і вона разом з Олександром поїхали до Нововолинська, але провести процедуру гемодіалізу медики не змогли, оскільки аналізи крові виявились поганими. Через день її забрала «швидка допомога», стан був критичним, жінка самостійно вже не могла рухатись. Оскільки у Володимирі-Волинському можливості провести таку процедуру немає, вирішили везти її до Нововолинська. На жаль, за кілька годин Лілія померла. Чому ж хвора жінка, як й інші пацієнти з Володимира, а їх майже два десятки, змушені їздити до сусіднього шахтарського міста, попри запевнення міської влади про небувале фінансування медичної галузі?
Відповідь доволі проста – у міський лікарні не функціонує кабінету гемодіалізу, так званої «штучної нирки». Так, міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк обіцяв відкрити такий кабінет ще у вересні, але через фінансові труднощі він не працює й досі, тож, володимирчани й далі продовжують їздити до сусіднього Нововолинська.
«Штучну нирку» привезли у Володимир-Волинське ТМО як гуманітарну допомогу ще у 2018 році. Однак, медики бояться використовувати обладнання, що було у вжитку
Попри те, що гемодіалізні машини («штучна нирка») були привезені у Володимир-Волинське ТМО як гуманітарна допомога, і були передані благодійному фонду «Матері Божої неустанної помочі» ще у 2018 році, у експлуатацію їх так і не ввели. Своєю чергою, засновник благодійного фонду «Матері Божої неустанної помочі» Микола Гінайло зазначає, апарат гемодіалізу доставлений в січні 2018 року силами фонду. Обладнання було демонтовано в Німеччині і вже за тиждень його привезли у Володимир-Волинський. Після митних процедур передали Володимир-Волинському ТМО. Фонд винаймав приміщення для зберігання обладнання.
Однак, у 40-тисячному Володимирі-Волинському кабінету гемодіалізу й донині немає, хоча такі ж кабінети працюють у Турійську, де менше 6 тисяч жителів, та 10-тисячному Любомлі, не кажучи вже про сусідні Нововолинськ та Ковель. Зі слів головного лікаря ТМО Олександра Клачука, відкриття кабінету гемодіалізу планують вже у січні 2020 року.
Вживане обладнання для гемодіалізу може бути заражене гепатитом
Тим часом у мерії Володимира-Волинського повідомили, що інформаційний запит на адресу Володимир-Волинської міської ради переадресували на КП «Володимир-Волинське територіальне медичне об’єднання»
Через деякий час із мерії таки зателефонували, однак, працівниця міськради, яка спілкувалась з редакцією називатись відмовилась, проте погодилась дещо пояснити ситуацію, що склалась.
«Ми за кошти з міського бюджету зробили ремонт кабінету для гемодіалізу на суму 800 тисяч гривень. Закупили чотири апарати «штучної нирки» – вони стоять уже підключені, вмонтовані. У нас в місті є вісім хворих, які потребують діалізного лікування. Для них за міський кошт закуповують розхідні матеріали – орієнтовно на це потрібно близько 150 тисяч в місяць. Ці кошти у бюджеті ми передбачили. Взагалі, під кожне обладнання купуються розхідники. Те обладнання, що привезли волонтери, є морально і технічно застарілим. В Європі, звідки його привезли, воно уже нікому не потрібне. А нам до нього не можна підібрати розхідних матеріалів. І, крім того, під час штучного переливання та очищення крові, апарати можуть заражатися інфекційними хворобами, до прикладу, гепатитом. І тому жоден лікар не хоче використовувати обладнання для гемодіалізу, що було у вжитку. Можна користуватися вживаними штативами, хірургічними інструментами, що піддаються стерилізації, лангетами, тощо. У нас є хвора, яка їздила на діаліз у Нововолинськ і заразилась гепатитом. Тепер вона пів року лікується, щоб перевести гепатит з гострої на хронічну стадію, бо прийшла її черга на трансплантацію, а операції проводити не можна. Простерилізувати вживані апарати для гемодіалізу фактично неможливо, тому їх і не використовують», – розповіли у мерії.
Натомість, у Володимир-Волинській міськраді розповіли, що померла волинянка пані Лілія була у числі дуже складних пацієнток
«І гемодіаліз – всього лиш підтримка таких важких хворих, поки їм не зроблять трансплантації. Гемодіаліз ще нікого не вилікував. І ви повинні розуміти, що усі пацієнти, що на «штучній нирці» – важкохворі. Минулого року у нас було 12 таких хворих, тепер лишилося 8. Це статистика. Є різні випадки – хтось дочекався черги на пересадку нирки, хтось помер. Абсолютно невідомо, чи вижила б ця жінка, якби їй того разу зробили гемодіаліз», – сказали у приймальні Володимир-Волинської міськради.
Тим не менше, родина втратила рідну людину, яка понад двадцять років боролася за життя, і останні місяці якої були пов’язані зі «штучною ниркою». Тож вони, як ніхто, знають, що доводиться переживати тим, хто страждає на ниркову недостатність. Рідні Лілії щиро сподіваються, що кабінет гемодіалізу у Володимирі-Волинському таки запрацює. І хворим не доведеться добиратися до сусіднього міста, щоб продовжити собі життя.
Вікторія Семенюк
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Делегація Луцької міськради взяла участь у зустрічі шведсько-українських партнерств у Брюсселі
Сьогодні 23:31
Сьогодні 23:31
Волинянин отримав медаль «За оборону міста Бахмут»
Сьогодні 21:56
Сьогодні 21:56
Графік вимкнення електроенергії на Волині 22 листопада
Сьогодні 21:18
Сьогодні 21:18
Луцький міський голова відвіз допомогу військовим на схід
Сьогодні 20:59
Сьогодні 20:59
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.