Волинь – торфова скарбниця України: а що далі?

На Волині найбільші поклади торфу в Україні й, відповідно до фінської практики їх можна видобувати без шкоди для довкіллю та наповнювати обласну казну. Втім, нині єдине підприємство, яке видобуває торф, держава обмежує в площах. Більше того, науковці зауважують, що сам торф в осушеному вигляді розкладається.

На телеканалі «Аверс» науковці, депутати обласної ради, члени постійної комісії з питань видобутку корисних копалин та директор ДП «Волиньторф» проаналізували сиутацію в регіоні та розповіли про перспективи у галузі видобутку торфу.Український вчений, спеціаліст в галузі торфової справи, кандидат технічних наук, доцент, віце-президент Українського торфового товариства Володимир Гнєушев розповів, що Волинь - передова по запасах торфу в Україні.

«Згідно з геологічними запасами - 21% усіх покладів торфу в державі знаходяться саме в надрах Волинської області. Запаси сягають 250 мільйонів тонн – область найбагатша на торф серед усіх інших. Поступається Рівненщина - 17% , інші регіони мають значно менше торфу», - розповідає науковець.

ГРОШІ ПІД НОГАМИ – НАЙБІЛЬШІ ПОКЛАДИ НА ВОЛИНІ

Радник голови обласної ради Веніамін Туз каже, що цьому посприяли умови тисячолітньої давності, які зараз можна ефективно використовувати без шкоди довкіллю.

«Торфу у нас так багато тому, що склалися відповідні кліматичні, геоморфологічні умови, які сприяли тому, що в нас накопичувався торф впродовж останніх 12 тисячі років після відступу Дніпровського зледеніння.

Територія стала пласка, були води, розвивалася рослинність й почали відкладатися поклади торфу, які мають властивість наростати на суходолі.

Тому й у нас найбільші запаси та родовища з торфу. Нині родовищ зафіксовано 283, про що свідчить їх інвентаризація. З них лише 3 родовища розробляється. Окрім цього, КП «Волиньприродресурс» отримало спеціальний дозвіл і тепер ми маємо право розробляти ще 4 нових родовищ.

Загалом, 17 родовищ віднесені до природо-заповідного фонду, адже ми думаємо й про довкілля. Ще 52 родовища знаходяться у природному стані і 207 родовищ вважаються сільськогосподарськими угіддями, що є великою катастрофою. Це тому, що використання торфу, як рілля – це згубно для сільського господарства і для самого торфу», - наголошує Веніамін Туз.

«ВОЛИНЬТОРФ» - МОЖЕ СТАТИ СТРАТЕГІЧНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик розповідає, що підприємство більше трьох років намагається отримати нові площі для видобутку, втім, через політику блокування роботи підприємства, яку до цього вів екс-голова ОДА Володимир Гунчик, робота може стати вже цього року.

«Від того, що зараз відбувається – страждають усі. До цього призвели й певні непорозуміння Гунчика з міністром енергетики. Політику треба відкинути й почати господарювати. У нас багато торфобрикетів закуповують із Рівненської, Херсонської, Миколаївської, Одеської областей. Вони їдуть до нас, щоб обігрівати свої комунальні заклади. Окрім цього, на Волині 828 установ комунальної власності опалюється нашою продукцією, на що ми спрямовуємо 80% свого виробництва. А якщо підприємство стане?! Альтернативи немає.

Три роки ми добиваємося виділення земель, але за цей час, окрім стосу відписок від Гунчика, нічого не отримали. Більше того, навіть нам скасували ті договори по площах, які ми вже мали. Тепер ходимо по судах, відстоюємо свої права.

Зауважу, що для розробки родовища підготовка документації може зайняти близько року. Далі ми розчищаємо територію, робимо канали, мости. Аби запустити виробниццтво може піти до року часу.

Тому, якщо ситуація не зміниться найближчим часом, якщо літо буде дощове, то до осені допрацюємо і станемо. Якщо ж буде сухим, як торік, то може й вдасться забезпечити себе сировиною на опалюваний сезон. В ОДА ми подали детальну інформацію про те, які ми маємо площі, скільки виробляємо продукції, куди реалізовуємо», - застерігає Іван Киричик.

БЕЗ ВИДОБУТКУ ТОРФУ – ВІН САМОЗНИЩУЄТЬСЯ

Тим часом, поки осушений торф волинянам не дають видобувати, каже спеціаліст в галузі торфової справи, Володимир Гнєушев, відбуваються природні процеси і він знищується.

«Насправді питання дуже складне, адже є торфовища, які перебувають в осушеному вигляді, бо в радянські части вели таку бездумну політику. Й від цього торфовища не виконують свою функцію, але чогось ніхто не б’є на сполох, що вони вмирають, хоча могли б приносити користь.

Торф – це молода корисна копалина й у значній мірі це ще біомаса. Це перша ланка у ланцюгу торф-вугілля-антрацит, останньому мільйони років, нашому покладу лише тисячі років. Тому торф – це живе творіння, є болотом, у якому плаває жива біомаса і наростає. А от осушені торфовища перепрівають і від 2 до 14 тонн на гектарі за рік пропадає. Більше того, осушені торфовища, які не видобувають, потім не рекультивують територію, стають пожежонебезпечними.

Тому такі території без нагляду небезпечні для довкілля й місцевих мешканців. Із цього приводу ми писали у Верховну Раду, але відповіді немає», - каже науковець.

Директор ДП «Волиньторф» додає, що згідно з дослідженнями науковців Харківського інституту ґрунтознавства, у Любешівському районі на родовищі «цирське» із 1968 року нині вже метру торфу немає. Усе тому, що він розклався й відбувся чималий викид вуглекислих газів.

«Замість палива маємо викиди. А ресурс можна було б використати і на користь громади», - каже Іван Киричик.

ВИДОБУТОК БЕЗ ШКОДИ ДОВКІЛЛЮ

Радник голови обласної ради Веніамін Туз додав, що видобуток сам по собі не несе шкоду довкіллю.

«Наша територія є болотним ландшафтом і науковцями вже доведено, що для того, аби не нанести шкоду водним угіддям, треба до 15%-20% покладів торфу лишити у природному стані. Але важливо, щоб вони були розташовані не в одному місці, а різних, щоб це відповідало природному стану, як було колись після льодовикового періоду», - каже Веніамін Туз.

А науковець Володимир Гнєушев додає, що в ЄС вже навчилися проводити видобуток так, щоб через певний період екосистема поверталася в первісний вигляд і торфовища далі росли.

«Без сумнівів видобуток має відбуватися з дотриманням необхідних умов задля збереження довкілля, адже торфове родовище виконує дуже багато екологічних функцій. Для прикладу, це регулювання стоку поверхневого, бо торфовище, як губка, вбирає у себе весняну повінь, а коли приходить період посухи, то воду віддає. І позитивні практики країн ЄС демонструють у цій сфері неймовірні успіхи», - говорити Володимир Гнєушев та наводить приклад сусідів.

ПРАКТИКА ЄВРОПИ

«Щодо обсягів видобутку, то є розумні межі, які не слід перевищувати. Йдучи шляхом країн Європи, - обсяги освоєння торфовищ повинні бути в розмірі 1% від ресурсу на рік. Науковці вважають, що коли ми йдемо розробляти іншу ділянку, а цю грамотно піддаємо повторному заболоченню, створюємо умови для відновлення тих функцій, які родовище виконувало, то починає наростати болотна рослинність і торфовище знову росте.

У цьому плані мене зворушила практика фінів. Зауважу, що це країна, яка в ЄС найбільше видобуває торфу та має найдешевшу теплову енергію у найхолоднішій країні. Фіни кажуть, що навіть перелітні птахи згадують старі маршрути і через 5-10 років повертаються на ті болота, на яких видобували торф», - розповідає спеціаліст в галузі торфової справи.

ДЕРЖАВНА ФОРМА ВЛАСНОСТІ НЕЕФЕКТИВНА

Заступник голови постійної комісії облради з питань екології та раціонального використання природних ресурсів Ігор Лех вважає, що нинішня форма власності «Волиньторфу» неефективна.

«Виходить дуже дивна ситуація, адже підприємство державне і сама ж держава не дає площі для видобутку сировини. Це просто нонсенс. Я вважаю, що потрібно менше політики, а більше здорового глузду», - каже депутат.

Його колега депутат обласної ради Анатолій Вітів додає, що саме й тому облрада звернулася в Кабмін, аби підприємство передало у власність громади.

«Звернення ми готували не тому, що нам так хочеться покерувати, а тому, що Гунчик, в особі держави, блокував виділення земельних ділянок для розробки родовищ. Тому й ми попросили, щоб нам дали це підприємство й облрада лобіюватимемо його інтереси, дамо площі для роботи. Це взагалі прецедент на рівні держави, щоб облрада зверталася з проханням надати в управління підприємство. Ми в цьому зацікавлені, бо воно стратегічне для нас», - наголосив Анатолій Вітів.

ПРИВАТНІ «РУКИ» МОЖУТЬ РОЗОРИТИ ПІДПРИЄМСТВО

Зауважимо, нещодавно у Верховній Раді проголосували за законодавчі зміни, які передбачають приватизацію ДП «Волиньторфу». Згідно із документами, приватизація має відбутися до 2020 року.

Із цього приводу директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик має чималі застереження.

«Із 2007 року розпочалася епопея з приватизацією й багато підприємств зупинили свою роботу. Їх розграбували, а на тому місці й каменя на камені не лишилося. Тому ми відстоювали державну форму власності. Окрім цього, буде підприємство комерційним – одразу зростуть ціни на продукцію в 2-3 рази, що ляже тягарем на місцеві бюджети, які торфом опалюють соцферу на Волині», - каже Іван Киричик.

Депутат обласної ради Анатолій Вітів додав, що спроба приватизувати вже була на Волині, але не вдалася.

І нагадав, що в Рівному таки приватники «поклали» руку на торф, що зупинило виробництво.

«Нині на Волині видобутком займається державне підприємство, але я добре пам’ятаю, як до нас зайшли приватники у 2014 році - «Зелена енергія». Застрайкував завод, я тоді був нардепом, ми приїжджали й відстоювали з колективом інтереси заводу, аби його не приватизували. Бо моделювалася схема, щоб через офшорні фірми це мало перейти у власність не громади, а певної впливової групи. На щастя, підприємство зараз існує, а на Рівненщині ні.

Нині облрада готова показати свою ефективність, зможе призначити менеджмент та буде контролювати видобуток згідно із законодавчою базою та задля безпеки довкіллю. І цього ми просили в Кабміну. На жаль, попередній голова ОДА Гунчик робив усе можливе, аби підприємство працювали не ефективно. Але для нас це підприємство вкрай важливе, бо значна частина області обігрівається торфом, зокрема майже весь Любомильський, Маневицький райони. Якби допустили приватизацію і попався б недобросовісний бізнесмен, то була б катастрофа. І цього не можна допустити й зараз», - наголошує Анатолій Вітів.

ХТО МАЄ НИМ УПРАВЛЯТИ?

Радник голови обласної ради Веніамін Туз зауважив, що в комунальній власності підприємство було б підконтрольне громаді Волині.

«Облрада вже двічі робила звернення до столичних чиновників, щоб це підприємство передати в комунальну власність. Мотивували це тим, що нині на підприємстві чималі проблеми, які пов’язані із цією формою власності. Ставши комунальним, воно було б на контролі депутатів, громадськості і це ж наше – воно нам болить, у Києві нікому до нього біла немає. А підприємство працює, воно - передове. Більше того, держава ні копійки не дає на його модернізацію чи розвиток. А ми готові до зовсім іншого підходу, готові показати результати в рази кращі», - каже Веніамін Туз.

Погоджується з ним і член комісії облради з питань екології Борис Бабійчук.

«У цій дискусії можна швидко визначитися, якщо задати собі одне запитання: «кому це підприємство потрібне?». Якби було б потрібне державі, то вона передбачала б на нього фінансування, давала державні замовлення і постачали готову продукцію на всю Україну. Натомість сьогодні підприємство 80% своєї продукції реалізовує на Волині, відповідно, воно стратегічне саме для нашого регіону і відповідь логічна – воно повинно бути підконтрольним облраді, бути комунальним та належати громаді. Щодо приватника, то я впевнений, що зараз зарано про це говорити. Це буде логічним лише тоді, коли корупція перестане процвітати й почнуть діяти закони. На прикладі енергетичної галузі ми бачимо, що ці підприємства працюють лише на власників, встановлюючи надмірно високі ціни», - розповідає Борис Бабійчук.

ФІНСЬКИЙ ДОСВІД КРІЗЬ ПРИЗМУ ВОЛИНІ

У приклад того, як ефективно в цій галузі управляти, директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик наводить Фінляндію.

«У них всі родовища зарезервовані за конкретною державною компанію. Далі приходить інвестор, укладає з ними угоду й добуває торф. Є певна квота, державна фірма, яка має ліцензію, контролює процес. У нас в області фактично така ж модель із «Волиньприродресурс», по якій працюють фіни. Фіни вже зайшли в Естонію і забезпечують цілі міста теплом, тепловою водою та електроенергією завдяки торфу. А в нас два заводи не можуть працювати, бо землі не дають», - резюмує Іван Киричик.

Насамкінець радник голови обласної ради Веніамін Туз додав, що «Волиньприродресурс» взяв чотири спеціальні дозволи на розробку крупних торфових родовищ. Щодо двох вже заключили договори з ДП «Волиньторф» і, довівши родовища до експлуатаційного виду, – розпочнеться розробка полів.

Нагадаємо, нещодавно колектив ДП «Волиньтоф» зустрівся з новим головою ОДА, який пообіцяв створити спільну робочу групу та долучитись до вирішення проблеми разом з народним депутатом Іриною Констанкевич та Кабміном.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---