Війна, поранення й тяжке повоєння. Спогади 99-річного волинянина
Волинянин Яків Чуль – ветеран Другої світової війни. У минулому – кулеметник, учасник боїв за визволення Білорусі та Прибалтики, навіть нагороджений орденом Слави. Нещодавно чоловікові виповнилося 99 років.
Та попри поважний вік, він ще у доброму здоров’ї й бере активну участь у житті громади, йдеться в сюжеті телеканалу «Аверс».
Яків Чуль люб’язно зустрічає гостей, тішиться, що про нього не забули. На грудях – чимало нагород. І хоча нині чоловік хворіє, та залюбки поділився спогадами про воєнні роки.
У 1944-му його призвали на фронт. Воював у найгарячіших місцях. Розповів, як отримав поранення в обличчя взимку 45-го, яке залишило слід на все життя, та як його врятував генерал.
«Мене поранило в лице, перев’язали. Я нічого не бачив, – пригадує. – Мене якийсь солдат вивів до дороги, а сам пішов. Я ж далі не міг уже йти… А потім їхав сам генерал Чинов Іван Іванович. Він мене і врятував від смерті».
А коли Яків Чуль повернувся з війни, з’ясувалося, що хату спалили. Жити не було де. Однак з часом він і побудував новий дім, і виростив двох дітей.
Уже в післявоєнні роки ветеран приїхав на місце перепоховання генерала, який врятував йому життя. Його син показав фото з сімейного альбому.
«Його похоронили в Даугавпілсі, то я був на його похороні, навіть є фотографія, де його жінка, брат і я», – розповідає.«Ця девізія пройшла складний шлях. Вона була червонопрапорна, їхній орден був Суворова ІІІ ступеня, – додає син Якова Чуля. – У жовтні 45-го його демобілізували через низку поранень і він поїхав до себе на батьківщину. Запитів було скрізь багато, можна було їхати в різні точки. Та поїхав у село, бо тут були сестра і батько, їм треба було допомогти відбудувати хату. Так і лишився тут жити».
Ветеранові багато вдалося зробити для села. Зокрема домігся ремонту клубу, який багато років стояв пусткою і руйнувався. І хоча нині хворіє, проте вірить, що одужає і знову допомагатиме односельчанам.
Привітали з днем народження ветерана представники Ковельської райради та Волинської обласної організації ветеранів і вручили подарунок. Сподіваємося, що наступного року Яків Чуль відсвяткує сторіччя і ми ще почуємо не одну розповідь про події Другої світової війни.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Та попри поважний вік, він ще у доброму здоров’ї й бере активну участь у житті громади, йдеться в сюжеті телеканалу «Аверс».
Яків Чуль люб’язно зустрічає гостей, тішиться, що про нього не забули. На грудях – чимало нагород. І хоча нині чоловік хворіє, та залюбки поділився спогадами про воєнні роки.
У 1944-му його призвали на фронт. Воював у найгарячіших місцях. Розповів, як отримав поранення в обличчя взимку 45-го, яке залишило слід на все життя, та як його врятував генерал.
«Мене поранило в лице, перев’язали. Я нічого не бачив, – пригадує. – Мене якийсь солдат вивів до дороги, а сам пішов. Я ж далі не міг уже йти… А потім їхав сам генерал Чинов Іван Іванович. Він мене і врятував від смерті».
А коли Яків Чуль повернувся з війни, з’ясувалося, що хату спалили. Жити не було де. Однак з часом він і побудував новий дім, і виростив двох дітей.
Уже в післявоєнні роки ветеран приїхав на місце перепоховання генерала, який врятував йому життя. Його син показав фото з сімейного альбому.
«Його похоронили в Даугавпілсі, то я був на його похороні, навіть є фотографія, де його жінка, брат і я», – розповідає.«Ця девізія пройшла складний шлях. Вона була червонопрапорна, їхній орден був Суворова ІІІ ступеня, – додає син Якова Чуля. – У жовтні 45-го його демобілізували через низку поранень і він поїхав до себе на батьківщину. Запитів було скрізь багато, можна було їхати в різні точки. Та поїхав у село, бо тут були сестра і батько, їм треба було допомогти відбудувати хату. Так і лишився тут жити».
Ветеранові багато вдалося зробити для села. Зокрема домігся ремонту клубу, який багато років стояв пусткою і руйнувався. І хоча нині хворіє, проте вірить, що одужає і знову допомагатиме односельчанам.
Привітали з днем народження ветерана представники Ковельської райради та Волинської обласної організації ветеранів і вручили подарунок. Сподіваємося, що наступного року Яків Чуль відсвяткує сторіччя і ми ще почуємо не одну розповідь про події Другої світової війни.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 3
Климкин
Показати IP
3 Листопада 2021 09:59
не отражено его участие в УПА
Володя
Показати IP
3 Листопада 2021 13:35
Низький уклін Вам і вічна дяка!
Щось
Показати IP
3 Листопада 2021 14:14
І чомусь не співпадає , чомусь орденом Слави 3 ступеня був нагороджений аж у 1965 році без формуліровки особистого подвигу , і друге не співпадіння у 1985 чось ювілейним орденом ВОВ і чомусь першого ступення , замість другого. Що скажете шановні експерти чи односельці
.jpg)
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.