Вільхівка: село, де народився гімн усіх волинян «Волинь моя, краса моя»

2021 рік знаменний для села Вільхівки Луцького району трьома визначними датами: 80-річчям від дня народження Степана Кривенького, 85-річчям від дня народження Володимира Жигуна і 60-річчям від часу створення народного аматорського хору «Хлібодар».

Саме в цьому селі народилася пісня «Волинь моя, краса моя», яку знають у кожному селі.

У Вільхівці жила всім знана сім’я Кривеньких. Євдокія Улянівна і Федір Миронович виховували двох синів – Євгена та Степана. Хист до музичного мистецтва та співу у меншого Степана проявився у п’ять років, тоді з фронту з трофейною гармошкою повернувся глава сімейства. Батьки розпізнали, що у хлопця є талант, тож віддали вчитися у Горохівську дитячу музичну школу. Пізніше Степан вступив до Луцького культосвітнього училища.

Федір Миронович, будучи головою колгоспу, а також ревним любителем пісні, розпочав роботу зі спорудження нового Будинку культури. У той період до Вільхівки приїздить працювати молодий агроном родом із Сумщини Володимир Андрійович Жигун, який зав’язав дружні стосунки із Євгеном – старшим братом Степана Кривенького.Після закінчення культосвітнього училища Степан повернувся до рідного села і став працювати художнім керівником у сільському клубі. Молодь збиралася біля баяніста, щоб провести весело своє дозвілля. Серед вільхівської молоді завжди був Володимир Жигун. Він під час навчання у Київській сільськогосподарській академії співав у студентському хорі і не раз пропонував створити у селі хор.Згодом Володимира Андрійовича обрали головою колгоспу. Багато хто казав: «Де вже там до пісень, коли така відповідальна посада – керувати великим господарством!?» Але ні, все було як зазвичай: всі разом і працювали, і співали.
Так пліч-о-пліч два соратники, любителі творчості Володимир Жигун і Степан Кривенькийу 1961 році згуртували людей у хор. Його учасниками були переважно прості працівники колгоспу з сіл Ощів, Терешківці, Софіївка, Вільхівка, а також працівники культури, а згодом і вчителі та учні школи. Активну участь у художній самодіяльності брав і голова господарства з дружиною Надією Григорівною. Хор отримав красиве ймення «Хлібодар».Згодом репертуар почав поповнюватися першими творами Степана Кривенького: «А мак цвіте», «Вісімнадцята весна», «Батьку мій», «А я – твоя земля», «Хай родить хліб» та багатьма іншими. А знаменита «Волинь моя», музична візитка нашого краю, ще за життя автора стала улюбленою для всіх. Скільки в ній любові, радості, трепету. Це пісня, яка вже давно перенеслася через кордони Волині та України.«Хлібодар» став відомим колективом. Пісні Кривенького у виконанні хору полонили слухачів Луцька, Києва, Бреста, Мінська. Хай куди б не поїхали аматори з гастролями, зали після виступу стоячи дарували їм овації.

11 грудня 1974 року хору «Хлібодар» присвоєно найменування «Самодіяльний народний хор». За високу майстерність хор неодноразово одержував нагороди. У 1989 році Степанові Кривенькому присвоєно звання «Заслужений працівник культури УРСР». Хлібодарівці розповідають, що керівник хору безмежно радів, коли отримав таке високе звання.12 січня 1990 року на 54-му році життя після важкої хвороби помер Володимир Андрійович Жигун і «Хлібодар» лишився одного великого надійного крила, а село втратило вправного господарника.А через два роки, 15 вересня 1992 року, хлібодарівців покинув їхній творчий батько – Степан Федорович.

Велику підтримку колективу надавали Микола Васильович Гриб, Іван Якович Андрощук. Ось минуло вже багато років, як хор продовжує співати, берегти світлу пам’ять про Степана Кривенького та Володимира Жигуна.Нині народний хор продовжує працювати над українською піснею, новими танцювальними постановками. Цьогоріч з ініціативи директора Будинку культури Людмили Процюк та художнього керівника Раїси Шваєвської для талановитих дітей села було проведено уроки українського танцю. Заняття з дітками погодилися проводити відома творча хореографічна пара з Луцька: Мирослава Войтович-Смирнова, яка є керівницею народного ансамблю танцю «Джерельце», та Валерій Смирнов – головний балетмейстер Волинського народного хору, заслужений артист України, керівник гуртка народного художнього колективу ансамблю танцю «Джерельце».Значна частина учасників художньої самодіяльності – це сімейні дуети, тріо, квартети. Ярослав Майко, лікар-масажист, ділить своє співоче захоплення з дружиною Анною, вже й донька Вероніка та синочок Андрійко беруть активну участь у концертній діяльності. Постійними учасниками колективу сьогодні є Ангеліна Грищук, Катерина Гончарук, Євген Трача, Євгенія Войтович, Жанна Філюк, Лілія Пінкевич, Анатолій Гаврилюк, Олександр Іглінтович, сім’ї Андрущуків, Шваєвських та Паріїв, Людмила Крисіна, Любов Марчук, Галина Ярема, Галина Дмитрук, Раїса Нестирук, Марія Кварцяна, Микола Ващук, Мирослава Селедець, Євген Клеха, Сергій Процюк.Сьогодні до наших ветеранів колективу приєднались і молоді артисти: Анатолій Берестюк, Мирослава Кацавальська, Катерина Казанцева, дві двоюрідні сестрички-тезки Іванки Редчук, Ірина Вавринюк, Валентина Левенець, Людмила Дзюма, Іванна Калькова, Василь Казун та інші.Пісні Кривенького у виконанні «Хлібодара» увібрали в себе надзвичайно мальовничий світ людського буття з його радісними та тривожними моментами, вічним прагненням до правди, добра та краси.А чи міг колись подумати Степан Кривенький, що обласна премія носитиме його ім’я, лауреатом якої у 2001 році стане його хор? А чи мріяв Піснедар, що його ім’я матимуть вулиці, на його честь влаштовуватимуть фестивалі, що стане він Почесним громадянином Волині?

Руслана ФІЛЮК

Фото з архіву хору «Хлібодар»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---