Від сміття до арт-об’єктів: у луцькому парку завелися мавки, кінь і риба. Фото

Мавки, стовпи створення світу, кінь, риба, пісочний годинник та хвиля – відтепер лучани та гості міста, прогулюючись головними алеями Центрального парку імені Лесі Українки, зможуть помилуватися оригінальними арт-об’єктами, створеними з обрізаного під час кронування дерев гілля.

Скульптури поселилися в парку в рамках екологічного арт-пленеру «Трансформація». Презентували їх громадськості напередодні Великодніх свят – 29 квітня.

Над арт-об’єктами працювали 10 команд, до складу яких увійшли студенти та педагоги навчальних закладів міста, вихованці арт-студій та місцеві митці. Вони створили унікальні витвори мистецтва; працюючи над ними, групам доводилося залучати не тільки творчу уяву, а й фізичну силу.

Колективи Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського презентували скульптури «Крізь сонце до неба» та «Пробудження лісових мавок», команда Луцького ВПУ будівництва та архітектури змайструвала «Коня», представники арт-школи «Чарівний пензлик» створили «Іхтіс», студенти та викладачі Луцького НТУ зобразили «Плин часу», а ВНУ імені Лесі Українки – «Весняну діву». Луцькі митці, своєю чергою, представили роботи під назвами «Створення світу», «Дерево посаджене при потоках води», «Емоційний сплеск» та «Акти…»

Авторка ідеї пленеру, кураторка проєкту, художниця Тетяна Мялковська розповіла, що скульптури житимуть у парку доти, поки не перетворяться назад у природу, з якої й вийшли.

«28 вантажівок привезли з усіх куточків міста гілляччя, яке було обрізане під час кронування дерев. Гілля перебрали і використали як ресурс для скульптур. Понад 50 людей були активними учасниками нашого пленеру, – поінформувала художниця. – Чому трансформація? Тому що одне, зокрема природне сміття, трансформується в інше – в об’єкт культури і мистецтва. Це також і трансформація самої людини, її перевтілення, переростання».

Кожна скульптура має своє значення та власний характер. Усі будуть трансформуватися, деякі проростуть, а деякі засохнуть. Однак всі через роки виглядатимуть зовсім по-іншому.

Як нагадав міський голова Ігор Поліщук, узимку на цих алеях розміщувалися зимові скульптури.

«Фестиваль снігових скульптур востаннє відбувався в нашому місті в 1986 році. За часів незалежної України в Луцьку не було таких заходів. Ми бачили ті емоції, захоплення, які викликали в лучан ці снігові скульптури. Але, на жаль, сніг має здатність танути, і ці скульптури залишилися тільки на фотографіях, – зазначив мер. – Деякий час тому пані Тетяна звернулася з пропозицією провести фестиваль екоскульптур. Ми почали працювати над цим і вже сьогодні бачимо результат. Хочу сказати, що наш парк – це особливе місце. Він дуже гарний, затишний, а всі ці скульптури наповнили його ще й глибоким змістом. Тепер ти можеш не тільки прогулятися, а й підійти до кожної скульптури, помилуватися майстерністю тих, хто її творив. Скульптури в нашому центральному парку зроблять прогулянки лучан та гостей міста ще більш цікавими».Студенти Луцького ВПУ будівництва та архітектури Анастасія Коляда, Богдан Газюк, Микола Філюк розказали, що разом зі своїм викладачем, завідувачем кафедри художніх ремесел Анатолієм Стельмахом працювали над скульптурою «Кінь» близько 10 днів.

«Кінь символізує козацтво, волю, свободу, він – найвірніший помічник козака. Кінь – особлива сакральна тварина для українців. Він уособлює силу, нескорений дух і вільне життя. Оспіваний у фольклорі, піснях, легендах… Виконуючи цю скульптуру, ми прагнули поєднати і продовжити традицію українського декоративно-ужиткового мистецтва і трансформувати звичний образ коня в садово-паркову пластику в стилі ленд арту», – поділилися студенти.Додали: хоч із лозою їм довелося працювати вперше, результат їх дуже потішив. До зими ж коня мають намір перефарбувати.Керівниця арт-школи «Чарівний пензлик» Алла Жупанюк відзначила, що їхня риба «Іхтіс» важить близько 100 кілограмів.

«Орієнтовно 50 годин у холодному гаражі ми її монтували, скручували. Потім встановили сюди, боялися, аби берези витримали. Іхтіс – це символ Ісуса Христа. Ще ранні християни ідентифікували себе безпосередньо з цим символом. Наша композиція має два боки – це трансформація людської душі. Людина, яка є з Богом, у душі якої панує лад, – риба-сонце, а людина без Бога в душі, яка ставить меркантильні інтереси на перше місце, – це риба-хаос», – сказала вона.Показати «Плин часу» спробувала команда Луцького НТУ.

«Час – це дуже актуальна тема і, напевно, одна з головних у нашому житті. Час спливає. У пісочному годиннику він переливається з одного простору в інший, змінюючи усе навколо, форму, колір, настрій, світ і все, що нас оточує. Завдання нашого годинника – змусити людину задуматися над тим прекрасним, що є, зафіксувати це в пам’яті. Саме тоді час не матиме влади над нами», – поінформувала старший викладач кафедри архітектури та містобудування Зоряна Рубан.А колектив ВНУ імені Лесі Українки змайстрував «Весняну діву». За основу була взята давня волинська традиція народної скульптури та ляльок.

«Концепцію нашої скульптури ми складали спільно. Перед нами стояли три завдання. Найперше – щоб вона максимально органічно вписалася в ландшафт. Друге – оскільки ми в безпосередній близькості до дитячого майданчика, відповідно, потрібно було гармонійно вписати нашу скульптуру з об’єктом, який існує поряд. Третє завдання – максимально розкрити ідею трансформації. Вона покладена в основу нашого творчого задуму, тому що це – весна, яка простягає руки до сонця, закликаючи його освітити землю, яка після зими складає враження неживої. Сонце дарує їй можливість змінитися, трансформуватися у щось прекрасне, райське, те, що радуватиме нас дуже довго», – розповіла старший викладач кафедри образотворчого мистецтва Галина Вахрамєєва.

Авторкою арт-об’єкту «Емоційний сплеск» є відома флористка-декораторка Ольга Свириденко, яка зараз мешкає та працює в Києві.

«Вона хотіла передати весь спектр людських емоцій, об’єднати чотири стихії (воду, вогонь, землю і повітря), адже природа – це те, що створює емоції», – так представив роботу учасник творчої групи, одногрупник Ольги Михайло Голубчик.Декораторка Вікторія Пастерук поділилася, що спершу скульптуру хотіла назвати «Деревом життя», однак чоловік запропонував вдалішу та глибшу назву – «Дерево посаджене при потоках води».

«Я читав Слово Боже. Там написано, що дерево є образом людини. Тобто людина, яка буде посаджена при потоках води і корінням черпатиме воду, тобто силу Божу, енергію, славу, все найкраще, буде плодоносити, цвісти, приноситиме добрі плоди, – пояснив Юрій Пастерук. – Нам треба задуматися над тим, як швидко втікає час, над своїм життям, над тим, чому ми живемо. І, думаю, кожна людина повинна пізнати Бога, бо наше життя дуже коротке».

«Мавка – загадкова істота української міфології, образ і значення якої кожен розуміє по-своєму. Хтось бачить у ній красу та вірність, хитрість чи зло, для інших – це світлий романтичний мотив, фантастична деталь пейзажу. Образ мавки – це заклик до пробудження духовних сил людини, її піднесення до розуміння власного призначення на землі», – так пояснив концепцію своєї скульптури «Пробудження лісових мавок» колектив Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, який, до слова, працював також і над композицією «Крізь сонце до неба».Усі учасники пленеру отримали подарунки: подяки від Луцького міського голови та грошовий приз у розмірі трьох тисяч гривень на команду від міськради.

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото авторки

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---