В «Агапе» на Волині реабілітують і тіло, і душу

Людям, яким унаслідок аварії чи нещасного випадку доводиться жити з інвалідністю, часто буває важко знайти в собі сили не опускати рук. Але у першому в Україні реабілітаційному комплексі для людей з інвалідністю «Агапе» пацієнти починають вірити в своє краще майбутнє, йдеться в сюжеті телеканалу «Аверс».

Слово «агапе» з грецької перекладається як безумовна, жертовна любов. Саме таке почуття – з іншими видами любові – має бути в сім’ях, де одна з половинок – людина з інвалідністю. Сергій і Наталія Больчуки разом уже 23 роки. 2001-го їх життя змінилося: молода сім’я потрапила в автомобільну катастрофу.

«Наталя зламала шию з грубим ушкодженням спинного мозку. Після цього її паралізувало – були нерухомими руки-ноги. Ми півтора року провели по різних лікарнях. Побачили, яке важке життя людей з інвалідністю, – розповідає Сергій Больчук. – Було велике бажання допомогти людям, які потрапили в таку тяжку ситуацію. Коли ми повернулись до Луцька, то побачили, що нема жодних умов для реабілітації».

Тож подружжя Больчуків вирішило створити центр реабілітації на Волині. Купили земельну ділянку в селі Боратин і за чотири роки збудували реабілітаційний комплекс «Агапе», який відкрився у 2016 році. Тут все адаптоване для людей з інвалідністю. Реабілітація – і фізична за допомогою тренажерів, вправ та процедур, і духовна – за допомогою Божого слова. Пандуси, вхідні двері, які самі відчиняються і зачиняються, ліфти та можливість самому зручно помити голову.

Читайте ще: Центр для людей з особливими потребами «Агапе» будують біля Луцька

Та найголовніше – зовсім не це, а те, що тут люди з інвалідністю не почуваються неповносправними, а знають, що вони потрібні світу.

«Зазвичай до нас приїжджають люди після лікарень, часто в лежачому положенні, – каже Наталія Больчук. – І вони не бачать перспективи для себе. А коли ці люди потрапляють до нас, проходять реабілітацію – дехто починає ходити, якщо травма складна – починають себе обслуговувати. Вони бачать перспективу, розуміють, що можуть далі жити».

Те, що життя після аварії та інвалідності не закінчується, Наталія знає на власному досвіді: завдяки підтримці та любові чоловіка вона зважилася народити другу дитину, вже будучи прикутою до візка. Молодшому сину подружжя вже 16 років.Після реабілітації в «Агапе» повірив у свої сили і лучанин Роман Юрчук, який після аварії прикутий до інвалідного візка. Нині хлопець вже працює дистанційно на одному з підприємств.

«Не уявляв повністю, як це – жити на візочку. Чи є надія, чи я зможу взагалі жити з цією травмою? Як я можу адаптуватись, пристосуватися в житті? – розповідає Роман. – Тут мене навчили, як адаптуватися в нашому сьогоденні, як давати раду в побуті. Я реабілітувався, фізичні вправи робив».

Діяльність реабілітаційного комплексу була б неможливою без підтримки благодійників.

Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» усіляко підтримує ініціативу родини Больчуків допомагати людям з інвалідністю адаптовуватись до нових реалій. Нещодавно за кошти Фонду тут облаштували освітлення на подвір’ ї, тож пацієнти центру зможуть відпочивати на свіжому повітрі до пізнього вечора.

Читайте ще: З добром у серці: реабілітація лучанина в «Агапе» повернула йому віру до життя

«Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» з цим реабілітаційним центром – із самого його заснування, з перших кроків будівництва, – розповіла заступниця голови правління Фонду Катерина Шкльода. – За весь цей період було виділено 892 тисячі гривень. Допомогли, коли потрібно було встановлювати двері,а також зі встановленням металопластикових вікон і балконних дверей, металочерепиці на даху, з утепленням фасаду, допомогли закупити тренажери для реабілітаційного центру».

Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» планує співпрацювати з реабілітаційним комплексом і надалі, зокрема спільними зусиллями зробити так, щоб обласний центр Волині був більше пристосований для людей з інвалідністю.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---