Унікальний експонат: у фондах Волинського краєзнавчого музею зберігається кримськотатарська марама

Головне покривало кримських татарок – марама – зберігається у фондах Волинського краєзнавчого музею. Її створили орієнтовно у першій половині XIX століття.

Про це розповіла Суспільному заступниця директора музею з наукової роботи Людмила Мірошниченко-Гусак.

З її слів, коли оцифровували музейну колекцію, а безпосередньо – колекцію рушників, увагу науковців привернув нетиповий для Волині орнамент та техніка виконання. Виріб було записано в інвентарних книгах просто як звичайний рушник.

До музею він потрапив у 1982 році, зазначали, що належав він кріпачці Акулині з Ковельського повіту.«Ми розуміли, що це давня й цінна річ, але де її використовували, яке значення, що це за тканина, які вишивки – це настільки нетипове для Волині, для Волинського Полісся, ми не знали», – каже Людмила Мірошниченко-Гусак.

Читати ще: Майстриня з Луцька вишила на міжнародному рушнику єднання столітній волинський візерунок. Фото

Аби з’ясувати, що це за річ, досліджували техніки та матеріали виконання вишивки, зверталися до майстринь та фахівців з інших музеїв, зокрема музею Івана Гончара. Власне звідти й надійшла відповідь, що це – кримськотатарська марама.Виконано її з дуже тонкої домотканої тканини, називається вона бамбак – бавовняна тонесенька ниточка, яка переткана шовковими нитками кремового кольору. Середина – чиста, а на краях присутня вишивка.

«Вишивку створено шовковими нитками двох кольорів: кремовим та блакитним, і ще додано металеву нитку – сухозлітку. Там особлива техніка її виконання. Весь візерунок виконано здебільшого двосторонньою гладдю», – описує мараму Людмила Мірошниченко-Гусак.Голова громадської організації «Маріфет», кримська татарка Султаніє Зейнідінова пояснює: марама має кілька різновидів. Зокрема та, що зберігається у Волинському краєзнавчому музеї, називається фирланта. Її носили молоді незаміжні дівчата. Вона була коротша, по плечі. На ній вишивали візерунок – орнєк, зазвичай він був по колу. Це мало функцію захисту.

Читати ще: Сова на голові та столітній гербарій між сторінок: топ-5 стародруків волнського музею. Фото

«На цій зображене родове дерево, це досить унікально і незвично, бо зазвичай його зображали на чоловічих поясах, а не на жіночих головних покривалах. Там зазвичай вишивали внизу воду – це символ життя, руху, а ще жіночі орнаменти», – розповідає жінка.Власне марама, поясню Султаніє Зейнідінова, – це головне покривало заміжніх жінок. Воно довше і має особливості. Зокрема марама мала бути такої довжини, щоб могла закрити кисті, коли жінка стоїть, а коли сидить, щоб повністю закривала її тіло по колу.

Як розповіла Людмила Мірошниченко-Гусак, марама у Волинському краєзнавчому музеї зберігається в особливих умовах: загорнута в спеціальний папір, її оберігають від прямих сонячних променів. Побачити цей експонат відвідувачі музею матимуть змогу на виставці, яку тут підготували до Дня вишиванки.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---