Убивство і жорстка наука: Макс Кідрук у Луцьку – про книгу, яку можна підкласти під смартфон

Суміш драматичної історії, котра, швидше, нагадує нереальну, та фантастики, приправленої жорстким науковим обґрунтуванням, в книжковій обкладинці з назвою «Доки світло не згасне назавжди», на додаток до якої можна завантажити мобільний додаток – такою є нова книга відомого популярного українського письменника Макса Кідрука.

Свій новий роман із доповненою реальністю «Доки світло не згасне назавжди» автор презентував у рамках ІІ Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» 5 жовтня в обласному театрі ляльок.

Перед цим на розігріві в Макса виступив письменник-початківець Юрій Даценко, який представив читачам свого книжкового первістка «Пастка для різника».

Своєю чергою, Макс Кідрук зазначив, що структурно його новий роман подібний до його попередньої роботи «Не озирайся і мовчи», адже це теж суміш соціальної драми і фантастики, що основується на жорсткому науковому підґрунті.Вбивство на фоні хронічної травматичної енцефалопатії

Розпочав презентацію автор із розповіді про американський футбол, точніше з історії про відомого гравця з американського футболу, зірки Національної футбольної ліги Аарона Ернандеса.

Кілька років тому про нього писали всі без винятку американські ЗМІ, адже атлета визнали винним у вбивстві бойфренда сестри своєї дружини 27-річного Одіна Ллойда.

«Ця історія є надзвичайною за своєю драматичністю», – наголосив Макс Кідрук.

Він розказав, що під час розслідування цього трагічного випадку сплило інше подвійне вбивство, яке сталося за пів року до того – посеред вулиці невідомий розстріляв двох осіб, котрі їхали в автомобілі, зокрема чоловіка, котрий перед цим у клубі розлив на Аарона Ернандеса свій напій, спричинивши тим штовханину.

«Прокурори стверджували, що в цьому подвійному вбивстві теж винен Аарон Ернандес. І нібито напідпитку він розбазікав про свій вчинок Одіну Ллойду, а зранку, протверезівши і зрозумівши, що Ллойд може здати його поліції, вирішив вбити Ллойда», – сказав Кідрук і додав, що доказів вини Ернандеса в подвійному вбивстві, на жаль, не було. Однак доказів у причетності футболіста до смерті Ллойда вистачало, тому атлета засудили до довічного ув’язнення.Уже коли Аарон Ернандес перебував у в’язниці, у ЗМІ оприлюднили інформацію про нетрадиційну орієнтацію футболіста, яку він приховував усе своє життя, адже зростав у латиноамериканському середовищі.

І коли Ернандес дізнався в тюрмі, що про його сексуальність стало відомо публічно, він скоїв самогубство, повісившись на простирадлі у своїй камері.

«І здавалося б, що може бути ще драматичнішим? Лікарі, провівши розтин його тіла, виявили найжахливіший із до сьогодні відомих медицині випадків хронічної травматичної енцефалопатії. Це хвороба, на яку слабують переважно боксери і, як віднедавна стало відомо, гравці в американський футбол. У нас про неї майже не знають, бо в нас немає американського футболу, і ми не сильно переймаємося ментальним здоров’ям наших боксерів», – зазначив Макс Кідрук.Він пояснив: коли атлет зазнає постійних ударів у голову, однак жоден із них не призводить до виникнення струсів мозку, то ефекти від ударів накопичуються і врешті-решт призводять до дегенерації нервової тканини в мозку.

Автор наголосив: якби про хворобу Аарона Ернандеса було відомо до суду, то його визнали б неосудним.

Яким чином це стосується роману?

Книга – це історія про двох сестер, які ведуть буденне життя. Однак все змінюється, коли у результаті нещасного випадку гине наречений однієї з них. Через це сестри сваряться, а згодом молодша із них виявляє, що може впливати на реальність через свої сни.Макс Кідрук нагадав, що Аарон Ернандес убив нареченого рідної сестри своєї дружини: «Задум написати про двох сестер і те, чим вони готові пожертвувати заради своїх стосунків, виник у мене тоді, коли я дізнався про історію цих двох дівчат, рідних сестер – дружини Аарона Ернандеса та нареченої Одіна Ллойда».

Письменник додав, що розповів цю історію, яку так ретельно обсмоктували американські ЗМІ, аби читач розумів, що часто «реальність набагато перевершує фантастичну вигадку».Реальність – не те, чим нам здається

Далі автор перейшов до пояснення фантастичного у своєму романі.

«Наш мозок слугує матрицею, яка створює симуляцію реальності на основі сигналів органів чуття», – сказав Макс Кідрук.Він запропонував усім присутнім, прийшовши додому, провести невеличкий експеримент – стати навпроти дзеркала, спочатку пристально поглянути на своє ліве око, згодом сфокусувати погляд на правому оці, а далі знову перевести погляд на ліве.

«І я точно знаю, чого ви не побачите. Ви не побачите руху власних очних яблук. Ваші очі рухаються, а ви цього не бачите. Ваш мозок без вашого відома стирає всі проміжні образи. Ви вважаєте реальність навколо себе чіткою і добре знайомою, а ваш мозок перемальовує її щоразу, варто вам лише повести очима», – наголосив автор.І поділився, що цю ідею вже використав у своєму романі «Сліпобачення» канадський письменник Пітер Воттс, який пише про прибульців, котрі навчилися фіксувати рух очних яблук людини.

«Як я обігрую це в своєму романі? Мова про те, що в реальності довкола вас, яку ви вважаєте знайомою і незагрозливою, дечому дуже легко заховатися», – зазначив автор.

Друга ідея, яка лягла в фантастичну основу роману «Доки світло не згасне назавжди», також пов’язана з людським мозком. Макс згадав, що перейняв її, ознайомившись із працею «У пошуках пам’яті»нобелівського лауреата з медицини та фізіології Еріка Кендела, який дослідив, що мозок немовляти структурно майже не відрізняється від мозку дорослої людини, однак немовля не може, наприклад, вирішувати диференційні рівняння, тому що нейрони в його мозку майже не пов’язані. Зв’язки між нейронами в мозку немовляти формуються протягом перших 15 місяців життя.«Третя ідея пов’язана з пріонами. Пріони – це особливий клас неінфекційних агентів… Пріони не є ні вірусами, ні бактеріями. Пріони – це звичайні білки, а білки – це цеглинки, з яких збудоване людське тіло», – сказав письменник і додав, що пріони зазвичай нешкідливі, однак існує лише один-єдиний ген, мутація якого спричиняє до перемикання пріона з рецесивної форми в домінантну.

Домінантна форма, своєю чергою, спричиняє низку страшних нейродегенеративних захворювань на кшталт хвороби Куру, котрі гарантовано призводять до смерті. Від таких захворювань немає ні ліків, ні паліативного лікування.«Я пишу про людей, у головах яких є цей дефектний ген, котрий спричиняє перемикання пріона з рецесивної в домінантну форму. Але одночасно в мізках таких осіб є інший ген, який не дозволяє цим людям захворювати на хворобу на кшталт хвороби Куру. Тобто вони мають у мізках дефектні домінантні пріони, але при цьому не помирають», – зауважив письменник.

Підкласти книгу під смартфон

Макс Кідрук нагадав теж, що роман «Доки світло не згасне назавжди» – перша його книга, до якої розроблено безкоштовний мобільний додаток, над котрим, до речі, працювала луцька компанія «Ідейл». Таким чином автор і редактори хотіли залучити до прочитання роману тих, «хто фізіологічно здатен до читання, однак не читає».

Окрім того, за словами письменника, мобільний додаток дозволив йому створити нелінійний сюжет.У мобільному додатку доступні також інтерактивна обкладинка, щоденник однієї з героїнь, мапи тощо. Родзинкою додатку ж є можливість поспілкуватися з персонажем. Як вказав Макс Кідрук, для його постійних читачів цей персонаж є знайомим.

«На певному етапі може видатися, що він припинив спілкування, однак персонаж може відписати через день, два, а, може, згодом зателефонує вам посеред ночі», – заінтригував автор.Насамкінець Кідрук заохотив після прочитання роману залишати відгуки про нього із хештегом #докисвітлонезгасне, адже автори трьох найкращих відгуків гарантовано отримають подарунки: електронну книгу, павербенк чи безпровідні навушники.

Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---