«У здорової дитини не має боліти голова», – дитячий невролог з Луцька
Що робити, коли малюк не хоче засинати, має тремор кінцівок чи підборіддя? Чи варто вдаватися до медикаментозного лікування, коли дитина гіперактивна? Які симптоми свідчать про початок неврологічного захворювання у малечі? Чим небезпечна втрата свідомості? На ці та багато інших запитань в ефірі програми «Запитай у лікаря» телеканалу «Аверс» відповідав дитячий невролог консультативної поліклініки КП «Волинське обласне територіальне медичне об’єднання захисту материнства і дитинства» Роман Цеслів.
Хто такий невролог? Із якими проблемами до вас звертаються?
Невролог займається усіма порушеннями нервової системи. Дитяча неврологія – доволі широка спеціальність, яка перетинається у багатьох аспектах з іншими спеціальностями: із кардіологією, нефрологією, гастроентерологією тощо. Ця галузь медицини вимагає певних знань не лише про нервову систему, а загалом про всі соматичні захворювання, які можуть бути в організмі дитини.
Дитяча неврологія включає усі спектри неврологічних порушень, які можуть бути у дорослого, плюс всі неврологічні захворювання, які трапляються тільки в дитячому віці. Є певний спектр органічних захворювань, які ми пов’язуємо з перебігом пологів, післяпологовим періодом. Неонатальна неврологія – це окрема галузь, яка входить до складу дитячої неврології. Тобто дитяча неврологія є трошки ширшою, ніж доросла, і вимагає дещо більших знань.
Що має насторожити батьків і спонукати їх повести дитину до невролога?
Нині триває реформування медицини. Кожен з нас має сімейного лікаря. Тож перш за все потрібно звертатися до нього чи до педіатра. Але якщо є певні симптоми, які насторожують одразу, не варто чекати. Є ургентні стани, коли треба або викликати швидку, або напряму звертатися у приймальне відділення Волинського обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства, де нададуть спеціалізовану консультативну допомогу, а за потреби дитину госпіталізують у профільне відділення.
Зазвичай те, чи потрібно звертатися до невролога, вирішує сімейний лікар, якщо це негострий стан.
Читайте ще: «Якщо в маленької дитини підвищений тиск, треба негайно звертатися до кардіолога», – кардіоревматолог з Луцька
У нашому медзакладі є відділення неврології із центром епілепсії. Тут надають допомогу діткам з перинатальною патологією – наслідками ураження чи ще в утробі матері, чи в пологах, чи в ранньому післяпологовому періоді. До 28 днів від народження це робить неонатолог. Після цього, якщо є патологія, що вимагає подальшої реабілітації, цим уже опікується неврологія.
Також у нашому відділенні надають допомогу діткам з епілепсією та ураженнями периферичної нервової системи.
Чи можна передбачити вади плода у вагітної?
Звісно. Це сфера акушер-гінекологів. Вони ведуть вагітну і спостерігають не лише за її станом, а й за станом плода. Для цього є УЗД-діагностика. Сучасні об’єктивні методи обстеження дають змогу вчасно діагностувати ці стани. Якщо під час пологів у дитини виявляють якусь патологію, то є виїзна неонатологічна бригада, яка надає допомогу на місці. А далі неонатологи ведуть цю дитину. Є спеціалізоване реанімаційне відділення для новонароджених. Далі їх переводять або в неонатальний центр, або у неврологічне відділення. Можливо, не буде жодних наслідків і спостереження невролога дитині не знадобиться, а може, треба буде надавати реабілітаційну допомогу.
Що це за стани, коли до невролога потрібно звертатися ургентно?
Перш за все – це судоми. Варто розмежувати судоми та епілепсію, бо це не одне й те саме, особливо в дитячому віці. Судоми є симптомом багатьох захворювань чи інтоксикації, травми. Якщо виникає гострий пароксизмальний стан, не сидіть вдома, одразу звертайтеся в лікувальний заклад чи викликайте швидку.
Що має насторожити батьків. Найпоширеніша скарга – це головний біль. Його також треба диференціювати, адже він спостерігається при багатьох аж ніяк не неврологічних захворюваннях. Треба дообстежити дитину. Будь-які скарги, будь-які надмірні рухові прояви – так звані гіперкінези – це все вимагає негайного реагування. І в кожному конкретному випадку це треба диференціювати. Немає двох однакових пацієнтів. Працюючи з кожним хворим, треба зібрати детальний анамнез, провести об’єктивні методи обстеження і виходячи з цього, робити висновки про надання допомоги.
Які симптоми можуть бути передвісниками серйозних захворювань?
Перш за все – головний біль. Здоровій дитині не має боліти голова. Коли малюк часто скаржиться на головний біль, обов’язково треба звернутися до спеціаліста.
Ще один симптом – порушення рухової функції, слабкість у кінцівці, асиметрія в обличчі, якісь гіперкінези – тремор, посмикування.
Чи можна давати дитині знеболювальні?
Не можна. Знеболювальні препарати має призначити лікар, оглянувши пацієнта і визначивши, що немає загрози його здоров’ю і можна провести симптоматичне лікування, зняти больовий синдром.Чи є симптомом захворювання якісь, наприклад, незрозумілі рухи, що часто повторюються?
Це і є гіперкінези. Це вимагає диференційної діагностики. Тут треба звертатися до невролога. Скерування завжди випише сімейний лікар або педіатр.
Гіперактивність – це діагноз чи просто вид поведінки дітей?
Це конституційна особливість організму дитини. Загалом, із синдромом гіперактивної дитини з так званим дефіцитом уваги, що зараз є дуже поширеним явищем, більше працюють дитячі психіатри. Це не вимагає спеціалізованого медикаментозного лікування. Але така дитина потребує соціальної адаптації.
Зазвичай це діти з високим інтелектом, але з низькою концентрацією уваги. У них виникають проблеми в школі, вони
мають певні дезадаптаційні проблеми, тобто їм важко адаптуватися в соціумі. Тут потрібна більше психологічна та педагогічна робота. Велика роль у цьому й батьків.
Читайте ще: «Дбати про здоров'я своєї дитини в першу чергу мають батьки», – педіатр з Луцька
Що робити, коли під час денного сну в садочку у дітей відбувається нетримання сечі?
По-перше, треба розмежувати поняття нетримання сечі та енурез. Є нетримання сечі та невтримання. Одне питання, коли дитина відчуває, що хоче в туалет, і не добігає. Це невтримання сечі. Інша річ, коли вона як бавилася, так і бавиться, але справляє нужду й не помічає цього. Це нетримання сечі. А енурез – це нічне нетримання сечі, тобто уві сні.
Якщо в дитини спостерігається енурез, це більше стосується дитячої психіатрії. Це коли ми говоримо про відсутність органічного ураження. Перш за все треба звернутися до дитячого нефролога, уролога, здати аналіз сечі, тому що причиною може бути банальний запальний процес сечостатевої системи. Якщо виключено патологію сечостатевої системи, немає запального процесу, тоді варто звернутися до невролога. Це функціональний розлад, який має бути усунутий, якщо немає іншого підґрунтя. На сучасному етапі це все піддається лікуванню. Іноді це є тривожним сигналом початку психіатричного захворювання, але таке трапляється доволі рідко.
Інколи буває, що дитина погано засинає. Це може бути одним із симптомів якогось захворювання?
У наш час причиною цього є перевантаження нервової системи. Діти всі з ґаджетами, сидять в інтернеті. Тут ідеться про гігієну емоційного, психічного стану дитини. Треба нормалізувати навантаження, сон має бути достатнім. Це є фактором, що сприяє нормальному розвитку дитини. Вона не може недосипати, у неї має бути денний сон. Про це має розказати батькам педіатр або сімейний лікар.
Дитина має вчасно лягати спати, бажано в один і той самий період доби. Має виробитися стереотип сну в організмі. Це сприятиме легкому засинанню. Якщо дитина перед тим бавилася, активно рухалася, найімовірніше, її буде важко заспокоїти.
Малюк має висипатися. Не варто його будити, бо перерваний сон є фактором, що може спровокувати функціональні порушення.
Трапляється, що у діток перинатального віку трусяться ручки, підборіддячко.
Це не завжди вимагає медикаментозного втручання. Це поширене явище. У дітей від народження до трьох місяців це не потребує жодного втручання, в більшості випадків такий стан зникає сам по собі. Проблемою є, якщо тремор наростає. Це має насторожити, тут треба вже застосовувати додаткові методи обстеження.
Тремор є проявом перенесеної гіпоксії, а це поширене явище. Понад 90% малюків переносили гіпоксичне ураження. Інша річ, наскільки це вплинуло на мозок дитини. Але він має дуже виражені адаптивні можливості, набагато більші, ніж у дорослих. Природа нас так створила, що мозок новонародженої дитини здатен витримати набагато більші гіпоксичні навантаження. Тому слід добре подумати, чи варто застосовувати медикаментозне лікування. Треба дати організму можливість перебороти все це самостійно.
Читайте ще: «Не варто намагатися встановити собі діагноз шляхом запиту в GOOGLE», – невролог з Луцька
Чим небезпечна втрата свідомості?
Діти раннього віку не мають втрачати свідомості за жодних обставин. Якщо таке трапляється, це є загрозливим симптомом і треба одразу йти до лікаря.
Втрата свідомості в дітей після 10 років може бути пов’язана з періодом інтенсивного росту, із супутніми кардіологічними чи іншими соматичними проблемами.
У підлітковому віці це явище поширене – так звані синкопальні стани. Треба обстежити дитину, провести електрокардіографію, виключити патологію з боку серцево-судинної системи, моніторити артеріальний тиск. Діти в цей час проходять період статевого дозрівання, тривають гормональні перебудови в організмі, до яких він не завжди готовий і здатний на них адекватно реагувати. До того ж, це період виражених психоемоційних навантажень. Іноді ці стани вимагають просто психологічної корекції, іноді – медикаментозного лікування.
Чому в дітей виникають судоми і чи є якась перша допомога при цьому?
Судоми – це мимовільні скорочення скелетної мускулатури. Якщо м’язи не скорочуються, а виникають больові відчуття чи затерпання, бігання мурашок, порушення чутливості, це так звані парестезії, найімовірніше, це патологія не нервової системи, а судин або опорно-рухового апарата.
Судомні скорочення скелетної мускулатури під час сну у дітей в нормі не мають відбуватися. Це може бути порушенням електролітного обміну. Потрібно здати біохімічний аналіз на кальцій, фосфор і так далі. Таке обстеження може призначити сімейний лікар чи педіатр. Якщо патології не виявлено, потрібно з’ясувати, чи це не епілептичний синдром. Якщо це так, тоді вже дитину скеровують до невролога й він проводить повноцінне вузькоспеціалізоване обстеження в плані електроенцефалографії.
На базі нашого відділення працює центр епілепсії, де функціонує сучасний апарат. Ми зараз ідемо в напрямку електроенцефалографічного моніторингу. Апарат дає можливість діагностувати та диференціювати ці стани. 21-канальний електроенцефалограф одночасно записує електроенцефалографію і веде відеозапис, тобто ми бачимо, під час якого скорочення чи пароксизмального стану що відбувається з біоелектричною активністю мозку.
Це також дає можливість записати електроенцефалограму під час денного та нічного сну. На сучасному етапі розвитку епілептології це є провідною методикою, яку застосовують для диференційної діагностики і визначення тактики медикаментозного лікування епілепсії. Цей метод діагностики дає змогу диференціювати, чи це епілептичний процес, чи не епілептичний. Якщо не епілептичний, то є інші методики лікування. Якщо епілептичний, призначають протиепілептичне лікування.
Як можна визначити, що дитина страждає на цю хворобу?
Перш за все – це клінічні прояви. Коли людина падає, втрачає свідомість – це виражений генералізований епілептичний напад. Іноді ці напади виявляються у вираженні якихось особливих відчуттів, людина навіть може просто відчути запах, смак, може бути так звана емоційна аура, стан тривоги, страх, переляк. Це дуже багатогранні прояви. Може бути затерпання руки, ноги тощо. Тому варто приходити до нас на обстеження, щоб диференціювати всі ці стани. Велике значення має вчасне виявлення і призначення адекватного лікування.
Епілепсія – це хвороба, яка в більшості випадків має бути вилікувана. Звичайно, є форми, які не виліковують ніде в світі, на жаль. Але це незначний відсоток.
Є якась підтримувальна терапія?
Є етіотропна терапія, яка впливає на кору головного мозку, є певна група протиепілептичних препаратів. При певному виді нападів застосовують окремі препарати. Тому потрібно, щоб лікар продиференціював, який це напад, якого походження. Для цього проводять магнітно-резонансну томографію. Протягом певного періоду підбирають дозу препарату. Іноді не вдається підібрати його з першого разу. Іноді потрібне призначення кількох препаратів. Тобто це динамічний процес, потрібно завжди тримати контакт з лікарем.
Батьки не мають самі міняти щось у терапії, це все має бути під контролем невролога. Лікування триває кілька років, але в більшості випадків воно успішне.
Читайте ще: «Медицина має бути превентивною», – офтальмолог з Луцька
Кажуть, що епілепсія передається генетично.
Це не стовідсотково, але є генетична епілепсія.
Що може спровокувати таку хворобу?
Йдеться про вторинну епілепсію, якщо є органічне підґрунтя. Це якісь перенесені захворювання нервової системи. Передусім нейроінфекції – енцефаліти, менінгіти тощо. Далі – травми нервової системи, зокрема важкі черепно-мозкові травми. Генетичні епілепсії лікуються значно важче.
Якщо в дитячому віці ставлять діагноз епілепсія, дитину лікують і цей діагноз знімають, а в дорослому віці напад повторився?
Такого не має бути. Якщо в дитячому віці було адекватно проліковано епілепсію, зникли напади, діагноз знімають. Якщо це повторилося, отже, в людини була якась функціональна схильність мозку. Коли в дорослому віці це проявилося одним епілептичним нападом, це взагалі не вимагає лікування. 70% людей у світі мали якийсь епілептичний напад, навіть не знаючи про це. Якщо це не набуває системного характеру, медикаментозне лікування не потрібне. Рецидив може бути, але це дуже рідкісні випадки. Тоді треба шукати якесь органічне ураження.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Хто такий невролог? Із якими проблемами до вас звертаються?
Невролог займається усіма порушеннями нервової системи. Дитяча неврологія – доволі широка спеціальність, яка перетинається у багатьох аспектах з іншими спеціальностями: із кардіологією, нефрологією, гастроентерологією тощо. Ця галузь медицини вимагає певних знань не лише про нервову систему, а загалом про всі соматичні захворювання, які можуть бути в організмі дитини.
Дитяча неврологія включає усі спектри неврологічних порушень, які можуть бути у дорослого, плюс всі неврологічні захворювання, які трапляються тільки в дитячому віці. Є певний спектр органічних захворювань, які ми пов’язуємо з перебігом пологів, післяпологовим періодом. Неонатальна неврологія – це окрема галузь, яка входить до складу дитячої неврології. Тобто дитяча неврологія є трошки ширшою, ніж доросла, і вимагає дещо більших знань.
Що має насторожити батьків і спонукати їх повести дитину до невролога?
Нині триває реформування медицини. Кожен з нас має сімейного лікаря. Тож перш за все потрібно звертатися до нього чи до педіатра. Але якщо є певні симптоми, які насторожують одразу, не варто чекати. Є ургентні стани, коли треба або викликати швидку, або напряму звертатися у приймальне відділення Волинського обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства, де нададуть спеціалізовану консультативну допомогу, а за потреби дитину госпіталізують у профільне відділення.
Зазвичай те, чи потрібно звертатися до невролога, вирішує сімейний лікар, якщо це негострий стан.
Читайте ще: «Якщо в маленької дитини підвищений тиск, треба негайно звертатися до кардіолога», – кардіоревматолог з Луцька
У нашому медзакладі є відділення неврології із центром епілепсії. Тут надають допомогу діткам з перинатальною патологією – наслідками ураження чи ще в утробі матері, чи в пологах, чи в ранньому післяпологовому періоді. До 28 днів від народження це робить неонатолог. Після цього, якщо є патологія, що вимагає подальшої реабілітації, цим уже опікується неврологія.
Також у нашому відділенні надають допомогу діткам з епілепсією та ураженнями периферичної нервової системи.
Чи можна передбачити вади плода у вагітної?
Звісно. Це сфера акушер-гінекологів. Вони ведуть вагітну і спостерігають не лише за її станом, а й за станом плода. Для цього є УЗД-діагностика. Сучасні об’єктивні методи обстеження дають змогу вчасно діагностувати ці стани. Якщо під час пологів у дитини виявляють якусь патологію, то є виїзна неонатологічна бригада, яка надає допомогу на місці. А далі неонатологи ведуть цю дитину. Є спеціалізоване реанімаційне відділення для новонароджених. Далі їх переводять або в неонатальний центр, або у неврологічне відділення. Можливо, не буде жодних наслідків і спостереження невролога дитині не знадобиться, а може, треба буде надавати реабілітаційну допомогу.
Що це за стани, коли до невролога потрібно звертатися ургентно?
Перш за все – це судоми. Варто розмежувати судоми та епілепсію, бо це не одне й те саме, особливо в дитячому віці. Судоми є симптомом багатьох захворювань чи інтоксикації, травми. Якщо виникає гострий пароксизмальний стан, не сидіть вдома, одразу звертайтеся в лікувальний заклад чи викликайте швидку.
Що має насторожити батьків. Найпоширеніша скарга – це головний біль. Його також треба диференціювати, адже він спостерігається при багатьох аж ніяк не неврологічних захворюваннях. Треба дообстежити дитину. Будь-які скарги, будь-які надмірні рухові прояви – так звані гіперкінези – це все вимагає негайного реагування. І в кожному конкретному випадку це треба диференціювати. Немає двох однакових пацієнтів. Працюючи з кожним хворим, треба зібрати детальний анамнез, провести об’єктивні методи обстеження і виходячи з цього, робити висновки про надання допомоги.
Які симптоми можуть бути передвісниками серйозних захворювань?
Перш за все – головний біль. Здоровій дитині не має боліти голова. Коли малюк часто скаржиться на головний біль, обов’язково треба звернутися до спеціаліста.
Ще один симптом – порушення рухової функції, слабкість у кінцівці, асиметрія в обличчі, якісь гіперкінези – тремор, посмикування.
Чи можна давати дитині знеболювальні?
Не можна. Знеболювальні препарати має призначити лікар, оглянувши пацієнта і визначивши, що немає загрози його здоров’ю і можна провести симптоматичне лікування, зняти больовий синдром.Чи є симптомом захворювання якісь, наприклад, незрозумілі рухи, що часто повторюються?
Це і є гіперкінези. Це вимагає диференційної діагностики. Тут треба звертатися до невролога. Скерування завжди випише сімейний лікар або педіатр.
Гіперактивність – це діагноз чи просто вид поведінки дітей?
Це конституційна особливість організму дитини. Загалом, із синдромом гіперактивної дитини з так званим дефіцитом уваги, що зараз є дуже поширеним явищем, більше працюють дитячі психіатри. Це не вимагає спеціалізованого медикаментозного лікування. Але така дитина потребує соціальної адаптації.
Зазвичай це діти з високим інтелектом, але з низькою концентрацією уваги. У них виникають проблеми в школі, вони
мають певні дезадаптаційні проблеми, тобто їм важко адаптуватися в соціумі. Тут потрібна більше психологічна та педагогічна робота. Велика роль у цьому й батьків.
Читайте ще: «Дбати про здоров'я своєї дитини в першу чергу мають батьки», – педіатр з Луцька
Що робити, коли під час денного сну в садочку у дітей відбувається нетримання сечі?
По-перше, треба розмежувати поняття нетримання сечі та енурез. Є нетримання сечі та невтримання. Одне питання, коли дитина відчуває, що хоче в туалет, і не добігає. Це невтримання сечі. Інша річ, коли вона як бавилася, так і бавиться, але справляє нужду й не помічає цього. Це нетримання сечі. А енурез – це нічне нетримання сечі, тобто уві сні.
Якщо в дитини спостерігається енурез, це більше стосується дитячої психіатрії. Це коли ми говоримо про відсутність органічного ураження. Перш за все треба звернутися до дитячого нефролога, уролога, здати аналіз сечі, тому що причиною може бути банальний запальний процес сечостатевої системи. Якщо виключено патологію сечостатевої системи, немає запального процесу, тоді варто звернутися до невролога. Це функціональний розлад, який має бути усунутий, якщо немає іншого підґрунтя. На сучасному етапі це все піддається лікуванню. Іноді це є тривожним сигналом початку психіатричного захворювання, але таке трапляється доволі рідко.
Інколи буває, що дитина погано засинає. Це може бути одним із симптомів якогось захворювання?
У наш час причиною цього є перевантаження нервової системи. Діти всі з ґаджетами, сидять в інтернеті. Тут ідеться про гігієну емоційного, психічного стану дитини. Треба нормалізувати навантаження, сон має бути достатнім. Це є фактором, що сприяє нормальному розвитку дитини. Вона не може недосипати, у неї має бути денний сон. Про це має розказати батькам педіатр або сімейний лікар.
Дитина має вчасно лягати спати, бажано в один і той самий період доби. Має виробитися стереотип сну в організмі. Це сприятиме легкому засинанню. Якщо дитина перед тим бавилася, активно рухалася, найімовірніше, її буде важко заспокоїти.
Малюк має висипатися. Не варто його будити, бо перерваний сон є фактором, що може спровокувати функціональні порушення.
Трапляється, що у діток перинатального віку трусяться ручки, підборіддячко.
Це не завжди вимагає медикаментозного втручання. Це поширене явище. У дітей від народження до трьох місяців це не потребує жодного втручання, в більшості випадків такий стан зникає сам по собі. Проблемою є, якщо тремор наростає. Це має насторожити, тут треба вже застосовувати додаткові методи обстеження.
Тремор є проявом перенесеної гіпоксії, а це поширене явище. Понад 90% малюків переносили гіпоксичне ураження. Інша річ, наскільки це вплинуло на мозок дитини. Але він має дуже виражені адаптивні можливості, набагато більші, ніж у дорослих. Природа нас так створила, що мозок новонародженої дитини здатен витримати набагато більші гіпоксичні навантаження. Тому слід добре подумати, чи варто застосовувати медикаментозне лікування. Треба дати організму можливість перебороти все це самостійно.
Читайте ще: «Не варто намагатися встановити собі діагноз шляхом запиту в GOOGLE», – невролог з Луцька
Чим небезпечна втрата свідомості?
Діти раннього віку не мають втрачати свідомості за жодних обставин. Якщо таке трапляється, це є загрозливим симптомом і треба одразу йти до лікаря.
Втрата свідомості в дітей після 10 років може бути пов’язана з періодом інтенсивного росту, із супутніми кардіологічними чи іншими соматичними проблемами.
У підлітковому віці це явище поширене – так звані синкопальні стани. Треба обстежити дитину, провести електрокардіографію, виключити патологію з боку серцево-судинної системи, моніторити артеріальний тиск. Діти в цей час проходять період статевого дозрівання, тривають гормональні перебудови в організмі, до яких він не завжди готовий і здатний на них адекватно реагувати. До того ж, це період виражених психоемоційних навантажень. Іноді ці стани вимагають просто психологічної корекції, іноді – медикаментозного лікування.
Чому в дітей виникають судоми і чи є якась перша допомога при цьому?
Судоми – це мимовільні скорочення скелетної мускулатури. Якщо м’язи не скорочуються, а виникають больові відчуття чи затерпання, бігання мурашок, порушення чутливості, це так звані парестезії, найімовірніше, це патологія не нервової системи, а судин або опорно-рухового апарата.
Судомні скорочення скелетної мускулатури під час сну у дітей в нормі не мають відбуватися. Це може бути порушенням електролітного обміну. Потрібно здати біохімічний аналіз на кальцій, фосфор і так далі. Таке обстеження може призначити сімейний лікар чи педіатр. Якщо патології не виявлено, потрібно з’ясувати, чи це не епілептичний синдром. Якщо це так, тоді вже дитину скеровують до невролога й він проводить повноцінне вузькоспеціалізоване обстеження в плані електроенцефалографії.
На базі нашого відділення працює центр епілепсії, де функціонує сучасний апарат. Ми зараз ідемо в напрямку електроенцефалографічного моніторингу. Апарат дає можливість діагностувати та диференціювати ці стани. 21-канальний електроенцефалограф одночасно записує електроенцефалографію і веде відеозапис, тобто ми бачимо, під час якого скорочення чи пароксизмального стану що відбувається з біоелектричною активністю мозку.
Це також дає можливість записати електроенцефалограму під час денного та нічного сну. На сучасному етапі розвитку епілептології це є провідною методикою, яку застосовують для диференційної діагностики і визначення тактики медикаментозного лікування епілепсії. Цей метод діагностики дає змогу диференціювати, чи це епілептичний процес, чи не епілептичний. Якщо не епілептичний, то є інші методики лікування. Якщо епілептичний, призначають протиепілептичне лікування.
Як можна визначити, що дитина страждає на цю хворобу?
Перш за все – це клінічні прояви. Коли людина падає, втрачає свідомість – це виражений генералізований епілептичний напад. Іноді ці напади виявляються у вираженні якихось особливих відчуттів, людина навіть може просто відчути запах, смак, може бути так звана емоційна аура, стан тривоги, страх, переляк. Це дуже багатогранні прояви. Може бути затерпання руки, ноги тощо. Тому варто приходити до нас на обстеження, щоб диференціювати всі ці стани. Велике значення має вчасне виявлення і призначення адекватного лікування.
Епілепсія – це хвороба, яка в більшості випадків має бути вилікувана. Звичайно, є форми, які не виліковують ніде в світі, на жаль. Але це незначний відсоток.
Є якась підтримувальна терапія?
Є етіотропна терапія, яка впливає на кору головного мозку, є певна група протиепілептичних препаратів. При певному виді нападів застосовують окремі препарати. Тому потрібно, щоб лікар продиференціював, який це напад, якого походження. Для цього проводять магнітно-резонансну томографію. Протягом певного періоду підбирають дозу препарату. Іноді не вдається підібрати його з першого разу. Іноді потрібне призначення кількох препаратів. Тобто це динамічний процес, потрібно завжди тримати контакт з лікарем.
Батьки не мають самі міняти щось у терапії, це все має бути під контролем невролога. Лікування триває кілька років, але в більшості випадків воно успішне.
Читайте ще: «Медицина має бути превентивною», – офтальмолог з Луцька
Кажуть, що епілепсія передається генетично.
Це не стовідсотково, але є генетична епілепсія.
Що може спровокувати таку хворобу?
Йдеться про вторинну епілепсію, якщо є органічне підґрунтя. Це якісь перенесені захворювання нервової системи. Передусім нейроінфекції – енцефаліти, менінгіти тощо. Далі – травми нервової системи, зокрема важкі черепно-мозкові травми. Генетичні епілепсії лікуються значно важче.
Якщо в дитячому віці ставлять діагноз епілепсія, дитину лікують і цей діагноз знімають, а в дорослому віці напад повторився?
Такого не має бути. Якщо в дитячому віці було адекватно проліковано епілепсію, зникли напади, діагноз знімають. Якщо це повторилося, отже, в людини була якась функціональна схильність мозку. Коли в дорослому віці це проявилося одним епілептичним нападом, це взагалі не вимагає лікування. 70% людей у світі мали якийсь епілептичний напад, навіть не знаючи про це. Якщо це не набуває системного характеру, медикаментозне лікування не потрібне. Рецидив може бути, але це дуже рідкісні випадки. Тоді треба шукати якесь органічне ураження.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 3
Юрій
Показати IP
23 Листопада 2020 09:56
Пане Романе щиро дякуєм Вам за фаховість, компетентність, людську турботу за діток! Здоров‘я Вам і вашим рідним!
а
Показати IP
23 Листопада 2020 17:54
як же комаровський?
Максим
Показати IP
21 Квітня 2023 10:11
Дуже важко знайти таких гарних спеціалістів. По рекомендації звернулись до дитячого невролога у Білій Церкві https://klinika-bilacerkva.com.ua/dytiachyi-nevroloh/. Лікар уважний, вислухав наші опаски, провів огляд, дав рекомендації щодо розвитку мозку нашої дитини. Відчуваємо покращення, рекомендую клініку ЦСМ у Білій Церкві!
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.