У волинському інтеграційному центрі «Замлиння» зібрали дітей, які потребують особливої опіки

Малозабезпечені, сироти, напівсироти, вимушено переселені – п’ятдесят дітей, які проживають на території Вишнівської територіальної громади, що на Ковельщині, відчули, що таке тепло людських сердець і долонь. Однак більшість з них взагалі вперше живуть в таких комфортних умовах і навіть не уявляють, як повертатись по домівках після закінчення зміни.

Табір під назвою «Теплі долоні» став особливим для всіх: і для дорослих, і для дітей, пише Район. Любомль.

Діти тут – теж особливі. А об’єднати їх разом, інтегрувати, дати надію – завдання не з простих. Однак ініціаторам та організаторам усе вдалося цього разу, тому схожі зміни потрібно проводити на базі центру «Замлиння» і надалі. Та чи реально це – невідомо, адже десятиденне перебування однієї дитини в таборі – це близько десяти тисяч гривень. І все – на плечах кількох людей, які виконують колосальну місію.

Директор інтеграційного центру отець Ян Бурас разом з фундаторами та благодійниками повністю забезпечили повноцінне чотириразове харчування і перебування учасників зміни, оплачують комунальні послуги, роботу кухарів, вартість інвентарю, засоби гігієни тощо. Співорганізаторка зміни, відома мисткиня Тетяна Мялковська з друзями та небайдужими взялися за організацію програми перебування дітей. Також жінка закупила необхідні художні матеріали, запросила відомих митців для артзанять, зібрала волонтерів, які є кураторами п’яти груп дітей.Та організовуючи цю зміну, Тетяна навіть не уявляла, з чим зіштовхнеться в реальності.

«Деякі діти вперше побачили таке розкішне сервірування столів, вперше спали у чистій накрохмаленій постелі, мали ранковий та вечірній душ. До того ж, приїхали з нежитем, алергією, іншими хворобами. Ми тут повністю їх забезпечили всім необхідним, відвезли на обстеження. Разом з друзями я привезла кілька мішків з одягом, кожна дитина отримала іграшку. Додому вони повезуть і всі вироби, які виготовили тут. Адже програма була супернасиченою: займались малярством, флористикою, гончарством, звуковою терапією, велоспортом, кулінарією, заняттями з подолання стресу тощо», – розповіла художниця.І діти, і волонтери-куратори груп не мали ані хвилини відпочинку, адже все було розписано буквально похвилинно. Підйом – о восьмій ранку, далі зарядка, служба Божа, сніданок, прибирання і заняття та навчання.

Варто відзначити, що діти охоче брали участь у богослужіннях, молебнях за мир в Україні та катехизах, які проводили отець Ян та семінарист Любомир Льонда.

Ян Бурас – незвичний і незвичайний священик. Близько семи років зводив з руїн цей осередок відпочинку, культури та польсько-українського діалогу в далекому Замлинні: нині тут комфортно, затишно, є всі необхідні умови і для перебування наодинці з собою, і для розмови з Богом. А ще – для інтеграції громадян України і Польщі, митців з різних куточків, дорослих і дітей.Отець пригадує: як тільки почалось повномасштабне вторгнення росії, сюди одразу приїхали понад сімдесят людей – і всі мали місце тимчасового перебування, мали де поспати і що поїсти. Певний час тут перебували вихованці з ковельського дитячого будинку, та потім їх відправили за кордон. Сім’ї з Донеччини, Київщини, Запоріжжя та інших регіонів назавжди запам’ятають гостинність Яна Бураса та неймовірну природу цієї місцевості. Одна родина лишилась тут жити: подружжю з чотирма дітками також допомогли отець і волонтери з благодійниками.

Ян Бурас переконаний, що зерна, які посіяли в душах діток вихователі, арттерапевти, психологи та всі інші, хто тут з ними проживає і працює, обов’язково мають прорости добром.

Хочеться в це вірити, зокрема й у те, що ці діти після перебування в таборі зможуть реалізувати себе, жити в мирі та благополуччі. У Замлинні вони багато розповідали про своє життя і мрії. У когось зловживає алкоголем батько, в когось померла мама, хтось має ще багато братиків і сестричок, тому живеться непросто. Багато хто мріє про велосипед чи телефон, і деякі мрії таки вдалось реалізувати.Тетяна Мялковська влаштувала аукціон дитячих картин просто на своїй сторінці у фейсбуці. Буквально за кілька годин для одного учасника зібрали необхідну суму і купили мобільний телефон, який вручать в останній день зміни. Охочі придбати дитячі творіння можуть звертатися та купити вироби. Таким чином, діти розуміють, що талантом, стараннями, великим бажанням можна реалізувати мрію і отримати бажане. Та чи підтримуватимуть їх в цих прагненнях рідні та соціальні служби – питання відкрите.

Чомусь діти, заради майбутнього яких нині проливається кров українців на війні, в Україні чи не найнезахищеніші.

«Це також війна. Війна в тилу за майбутнє цих дітей, – переконує Тетяна. – І тримати тут тил, виховувати дітей – справжній подвиг. Але всі мають долучатись і робити це, адже цим дітям ще треба відбудовувати країну».Організатори мають велике бажання проводити схожі табори і надалі. Однак вартість однієї зміни – близько 400 тисяч гривень. Можливо, знайдуться благодійники чи навіть територіальні громади, для яких слово діти – це не лише згадка раз на рік 1 червня. А для яких діти – це справді людський капітал, той необхідний ресурс, який треба ростити і наповнювати, бо ж саме їм тут жити і творити майбутнє.«Теплі долоні» – дуже символічна назва табору. Волонтери розповідають, що, їдучи сюди, мали намір поділитися знаннями, теплом, турботою. Але діти їх зарядили ще більше. Перебуваючи тут з ними, розумієш, скільки навколо скороминущого і неважливого. Коли дитина в сім років уміє доглядати худобу і вправлятись на городі, знається на грибах, знає, коли і що садити на городі, стає незручно за свої проблеми. Хочеться огорнути таких дітей любов’ю та піклуванням, аби вони більше ніколи не мали нужди. Чи буде так – залежить від кожного з нас.

Ольга БУЗУЛУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---