У перші дні шкільна кухня не вміщала людей: з волинського села на фронт двічі на тиждень відправляють допомогу

Господині із села Угринів Городищенської громади з першого дня війни долучилися до допомоги українській армії і зупинятися не збираються. Зробили більше 5 тисяч банок тушонок та каші, сплели чи не найбільшу маскувальну сітку в області та наліпили сотні літрів вареників. Допомогу на фронт місцеві готують у шкільній їдальні, садочку і у власних домівках.

Про це йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».

На кухні Угринівського ліцею кипить робота. Замішують тісто, фасують сушені яблука, чистять горіхи. Кухарка Ліза Генч місить тісто: буде печиво для українських захисників.

«Печиво буде сухеньке. Зверху білком мажемо і цукром. Воно довго може зберігатися, пісочне. Ми вже різні пекли рецепти, а це вже вибрали, що може полежати трошки», - каже вона.

На кухні Угринівського ліцею з першого дня війни готують смаколики для українських захисників. Директорка школи Ольга Романюк пригадує, що на початку було стільки охочих долучитися до допомоги, що шкільна кухня усіх не вміщувала. Тому вирішили чергуватися.

«На даний момент як на передовій, так і в тилу, одна людина нічого не варта. Кажуть «разом ми сила». Кожного дня: неділя, Благовіщення, Вербна неділя, Великдень, - тут є люди. Приємно було бачити, який натовп зійшовся в школу, але ми вирішили чергувати, бо просто не було де розвернутися», - каже вона.До організації допомоги долучаються всі: працівники школи, школярі, місцеві мешканці і підприємці. Хтось допомагає робочими руками, хтось – грошима, а хтось – продуктами.

Раніше щодня відправляли буси з допомогою, а тепер - двічі на тиждень. З приходом теплої погоди переважно готують на фронт те, що довго зберігається. У планах навіть реалізувати виробництво сухих борщів.

«Дуже зараз цінуються сухпайки. М'ясо і інші продукти харчування швидко псуються, їх важко довезти і хлопцям з собою брати важко. Це ж – легеньке і зручне, то й нас просять. Сьогодні, наприклад, просили чим побільше нафасувати сухпайків. Раніше вареники ліпили, ліниві пиріжки. У перший день, коли дівчата зійшлися 25-26 лютого, наші наліпили 300 літрів вареників. Я навіть не пам’ятаю, cкільки було лінивих пиріжків. Це були такі маси! Ми по два буси в день могли відправляти. Люди підтримували, що вони тільки не приносили. І побутову хімію: мило, шампунь, зубні пасти, туалетний папір. І шкарпетки несли, теплий одяг, ковдри, дитячі речі», - каже директорка школи.

Вона зазначає: у стінах школи спільними зусиллями вдалося сплести чи не найбільшу маскувальну сітку в області.

Допомогу на фронт формують і на базі місцевого садочка. Багато господинь працюють у своїх будинках. Пані Ольга неохоче розповідає про свої успіхи. Каже: працюють не для слави, а для перемоги. Вона разом з місцевими господинями уже зробили більше 5 тисяч тушонок і каш.

«Було таке, що треба. Телефон в руки: «Дівчата, треба». І всі підтягнулися. Чи вдень, чи ввечері, чи вночі. Ставали і робили, мили банки, обробляли м'ясо. Спершу пекли пироги, а потім закрутилося з кашами», - каже Ольга Шпиль.

Вона разом зі старостою села перераховують тих, хто долучається до допомоги. Кажуть: абсолютно все село. З м'ясом і кашею допомагають місцеві підприємці, жителі села зносять банки, кришки, олію та інше. І хоча робота нелегка, угринівці зупинятися не збираються. Допомагатимуть українським захисникам до перемоги.

«Хлопці будуть бачити, що за них не забули. Дасть Бог, все буде добре», - каже Ольга Шпиль.

«Ми завжди молимося. Дуже хочемо, щоб ви були всі живі. Повертайтеся живими-здоровими, бо ми чекаємо вас. Вас чекають дітки, мами ваші, дідусі, бабусі. Будь ласка, повертайтеся живими додому», - додає кухар Ярослава Давидчук.

«Швидшої перемоги і щоб скоріше живими всі поприходили, бо мами ждуть, сестри, всі ждуть, щоб вернулися живими», - резюмує Ліза Ганч.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---