У Луцьку влаштували «День гостя» для вимушених переселенців

Церква «Асамблея Бога» міста Луцьк з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України допомагає усім, хто цього потребує: військовим, переселенцям, своїм підопічним, якими опікуються вже багато років. Віднедавна тут стартував проект «День гостя» – п’ятничні зустрічі з вимушеними переселенцями, аби допомогти їм зняти стрес, пережити минуле і трохи розважити.

Як розповідає пастор церкви Сергій Семенюк,тут постійно надають допомогу вимушеним переселенцям, які знайшли прихисток у Луцьку. Щодня це 60-80 людей, а іноді – більше. Лише минулого тижня тут допомогу отримали більше тисячі осіб.

«З понеділка по суботу, з 11 до 17 години, ми роздаємо одяг, продуктові набори, засоби гігієни, одяг, з 15 години у нас обід, на який ми запрошуємо людей. Також цікавимося, чи є потреба у житлі, роботі. Якщо є можливість – допомагаємо. Наприклад, один хлопець розповів, що працював раніше офіціантом, а ми чули, що в одному кафе потребують персонал. Тому і так намагаємось допомогти. Також ми продовжуємо спрямовувати допомогу у східні регіони», - розповідає він.Читати ще: Від Полтави до Маріуполя, від сухпайків до речей і аптечок: як «Асамблея Бога» міста Луцьк долучається до перемоги

Цього разу членам громади прийшла ідея зробити п’ятничні зустрічі з вимушеними переселенцями. Щоправда тут не вживають слів «переселенець» чи «біженець», а називають гостями. Так і народився проект «День гостя». Координаторами і проекту стало подружжя Олега і Людмили Рабочаускас. А головною натхненницею стала пані Людмила.

Вона розповідає: сюди приходять щодня сотні людей різних міст, містечок і сіл України, які утікали від війни. Приходять люди, які опинилися у Луцьку, з Маріуполя, Донецька, Харкова, Ізюма, з інших населених пунктів Донеччини, Луганщини, Київщини, Харківщини.«Це була моя ідея запрошувати людей, які приїхали, для дружби, щоб вони не почувались всі чужими. Вони так хочуть, щоб їх обняли. Кажуть: «Як добре, що ми попали в такий край, де стільки любові, розуміння, де допомогу дають кругом». А одна жінка з Харкова сказала: «Я помітила, що тут дуже багато культурних людей». І сама ж відповіла: «Це тому, що тут вірять у Бога». Це вона казала про наше місто. І ми хочемо, щоб вони не відчували себе тут приїжджими, тому ми їх і не називаємо переселенцями, а гостями», - зазначає вона.

Олег Рабочаускас додає: допомагати ближньому – місія кожного християнина. І якщо є можливість зробити більше, аніж просто вручити продукти і речі першої необхідності, то треба це реалізувати.«Коли люди приходять, ми бачимо їх збентежені очі, хтось «відійшов» від першого шоку, а хтось – ні. Ми зрозуміли, що обмежено себе почуваємо, коли просто дали набір і сказали цим людям: «До побачення, хай Бог помагає». Ми люди віруючі і в Біблії пише: коли до тебе звертаються, а ти кажеш: «Хай вам Бог поможе» і сам нічого не зробиш, то це не по-християнськи. Тому ми почали міркувати: а що ми ще можемо зробити. Найголовніше: це не тільки харчі, а й емоційна підтримка і в нашої команди з’явилась ідея «послужи гостеві». Так ми організували «День гостя», - пояснив він.

«День гостя» тут відбувається тут щоп’ятниці, щоразу гостям готують програму. Така зустріч днями відбулась удруге. Цього разу прийшло майже 90 гостей. Тут звучала музика, лунали пісні у виконанні Сергія Скулинця та Катерини Семенюк та відбувалась лялькова вистава.«Вистава з поглибленим змістом, і жоден дорослий не розчарується. Вона про світло, без якого людина не може жити. Також заплановане слово нашого пастора теж про світло, яке спонукає йти вперед, шукати і не розчаровуватися. Адже Бог все передбачив. І якщо на нашу долю випали такі випробування, то все одно щось краще він передбачив попереду. Найголовніше – не оступитися на цьому шляху. Вчора вже минуло, і треба йти, бо попереду буде краще. І ті перетворення, які відбуваються у країні теж ведуть до кращого, хоч мають певну ціну», - наголосив Олег Рабочаускас.Крім вистави, гостей також запросили до дружньої розмови, під час якої усі мали можливість поспілкуватися, розповісти свою історію чи поділитися своїми думками. За кожним зі столів був модератор, аби допомогти людям розговоритися. Автори проекту зізнаються: їм дуже хотілося створити душевну атмосферу. Також після розмови всіх запросили на обід і роздали продуктові набори.

Як додає пастор Сергій Семенюк, і до повномасштабних військових дій тут постійно допомагали потребуючим: соціально незахищеним верствам населення, терцентрам, дитячим притулкам. Тому сьогоднішня робота просто стала інтенсивнішою.

«Бог дає нам сили. Ми постійно молимось, підбадьорюємо один одного. У нас і до війни було багато соціальної роботи. А ще, коли люди задіяні, вони менше думають про небезпеку, тож така зайнятість навіть волонтерам на користь», - резюмує він.Урешті такі заходи тут обіцяють проводити постійно – доки буде така потреба. Тут і надалі продовжують допомагати вимушеним переселенцям. Також «Асамблея Бога» міста Луцьк співпрацює з хостелом «Адреналін», де надають прихисток вимушеним переселенцям, допомагають формувати сухпайки, збирають допомогу на фронт і у постраждалі регіони.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---