У Луцьку вдовам загиблих учасників АТО відмовляють у пільгах

Дві вдови та матері малолітніх дітей, чоловіки яких загинули у зоні АТО, захищаючи цілісність України, не отримують жодної допомоги чи пільг від держави, окрім пенсії по втраті годувальника. Ще за життя бійців, і чоловіки, і дружини з обох сімей навчалися, працювали та мешкали у Луцьку, однак на момент трагедії мали іншу прописку.

Із таким «криком» про допомогу дружини загиблих учасників АТО Алла Зелінська та Галина Галатюк звернулися до членів постійної комісії Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров’я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови сьогодні, 25 січня.

Обидві жінки просять включити їх та їхніх дітей в усі комплексні міські програми, спрямовані на підтримку сімей загиблих учасників АТО, адже, отримавши реєстрацію у Луцьку уже після смерті чоловіків, вони опинилися у складних життєвих обставинах. У результаті багатьох «кіл пекла» бюрократії, жінки загиблих воїнів не отримують жодних допомог – ні від районної, ні від обласної та міської рад.

Тому, звернувшись до обранців громади, вдови коротко описали ситуацію, у якій мимоволі опинилися.

«У Луцьку вшановують пам’ять мого чоловіка пам’ятними дошками, але лучанином не вважають»

Як розповіла дружина загиблого у зоні АТО бійця Василя Зелінського Алла, на початку 2017 року, отримавши кошти по втраті годувальника, який у 2014 році загинув у зоні АТО, сім’я придбала житло у Луцьку та, відповідно, зареєструвалась за місцем прописки.

Зі слів жінки, її чоловік, Василь Зелінський, який народився 1983 року, проживав, навчався та працював у Луцьку. У 2004 році пара одружилася. Протягом двох років проживали та працювали в обласному центрі Волині. У зв’язку із тим що житлові умови сім’ї Зелінських не дозволяли проживати у батьківській квартирі, а житло у місті було тоді ще не по кишені, із народженням дитини сім’я була змушена переїхати жити у село Романів Луцького району до батьків Алли. Однак, попри те, що тимчасово мешкали за 20 кілометрів від Луцька, обоє працювали в обласному центрі.

«У 2014 році під час квітневої мобілізації Василь працював на ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика – Україна», а я у одному із луцьких кафе кухарем. Тому прошу звернути увагу на те, що таки працювали з чоловіком у Луцьку та в майбутньому планували придбати тут квартиру. Сімейні обставини змусили Василя виписатися з батьківської квартири та зареєструватися у селі Романів у будинку моїх батьків. Тому, коли трапилась біда у 2014 році, вийшло так що фактично ми були зареєстровані у Луцькому районі. У Луцьку вшановують пам’ять мого чоловіка пам’ятними дошками на будинку, де він проживав, у місці, де він працював, у ЗОШ № 23 та вечірній школі. Тому я не погоджуюсь з тим, що мене та моїх двох малолітніх дітей не враховують, як сім’ю загиблого лучанина», – зі сльозами на очах розповідає Алла Зелінська.

Також, зі слів вдови, її обурює те, що мати покійного Василя Зелінького, яка на момент смерті сина була прописана у Луцьку, має пільги, як мати загиблого учасника АТО, натомість дружина й донька – ні.

«Коли наші хлопці йшли воювати ніхто не думав про прописку – йшли захищати єдність держави, але сталася біда»

Про власну життєву ситуацію розповіла й вдова загиблого у 2015-му році бійця Олега Галатюка Галина:

«Після закінчення школи приїхала навчатися до Луцька у 1999 році. По закінченню навчання продовжила працювати у Луцьку, де і познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, який також працював у Луцьку. Одружилися та проживали на орендованій квартирі до 2015 року. У цьому ж році народилася наша донька та трагічно загинув мій чоловік. Планували придбати житло у Луцьку, адже тут розпочалось моє життя з Олегом. Сьогодні моїй донечці три роки, але вона не пам’ятає свого тата, адже він загинув, коли їй було три місяці», – каже жінка.

З її слів, від самого народження донька має великі проблеми зі здоров’ям. В зв’язку з тим, що Галина з Олегом жили та працювали у Луцьку, тут же залишилися жити з донькою й після смерті чоловіка, жінка каже, що і себе, і доньку вважає лучанками.

«Сьогодні усі ради відмовляють нам в допомозі, адже на момент загибелі чоловіка ми не були зареєстровані у Луцьку. Просимо надати нам та нашим діткам окремий дозвіл, аби ми також могли брати участь у комплексних програмах щодо підтримки сімей загиблих учасників АТО, так як наші діти не отримують жодних додаткових допомог, окрім пенсії по втраті годувальника. У районі нам категорично відмовляються надавати будь-які пільги. З 2017 року ми зареєстровані в Луцьку, живемо тут та працюємо, тому хочемо бути незабутими місцевою владою. Коли наші хлопці йшли воювати ніхто не думав про прописку – йшли захищати єдність держави, але сталася біда», – плаче жінка.

«Вся турбота скерована на тих членів сімей загиблих бійців, які на момент втрати годувальника, були лучанами»

На це голова профільної комісії Майя Шостак відповіла, що сьогодні телефонувала у Київ та спілкувалася з головою правління ГО «Крила восьмої сотні», що опікується сім’ями загиблих бійців.

«У Києві є теж комплексні програми, спрямовані на допомогу таким родинам. Але у них вся турбота, як і у нас, скерована на тих членів сімей, які на момент втрати годувальника, були киянами. А люди з районів та областей не мають додаткових програм. Є міграція, люди купують квартири і переселяються з районів в міста. Вони це питання вивчають, бо якщо враховувати лише матеріальний план, то всі райони захочуть приписати дітей до міст, аби мати допомогу. До прикладу, у Києві родинам загиблих учасників АТО виплачують 25 тисяч гривень на рік, у нас же ця сума становить 10 тисяч. Тобто кожне місто має власні програми. До нас звернулися лише дві родини, але їх є значно більше», – зазначила депутат.

Вона запропонувала колегам звернутися до Волинської обласної ради від імені профільної комісії, аби обласні депутати розробили комплексну програму допомоги сім’ям загиблих учасників АТО по області і зобов’язали місцеві ОТГ підтримати такі родини, зокрема дітей, і встановити їм фіксовані річні виплати.

«Нехай область або фінансує ці програми повністю, або співфінансує разом із нами», – зазначила депутат.

На це депутат Луцької міської ради Тетяна Янчук зауважила, мовляв, бюджет міста не може профінансувати усіх, але у Луцьку є громадська спілка «Надія», яка займається саме питаннями сімей загиблих учасників АТО.

На це обидві вдови сказали, що уже неодноразово зверталися за допомогою до ГО «Надія», але їм там відповідали, мовляв, «бюджет не гумовий».

Зі слів депутата міськради Алли Надточій, опрацювати відповідне звернення до облради обіцяли голова ГО «Надія» Любов Карабан та голова Луцької міської організації Спілки воїнів АТО Волині Олег Кобилинський. Однак поки що жодних результатів немає.

«Ми бачимо, що ці люди все життя були лучанами – вони жили у Луцьку, навчалися і працювали на благо міста», – резюмувала обраниця громади.

Тож, вислухавши усі аргументи, члени профільної комісії підтримали пропозицію рекомендувати організацію круглого столу обласній комісії із питань соціального захисту та розглянути питання сімей загиблих учасників АТО, що проживали у місті Луцьку. Круглий стіл повинен відбутися за участі депутатів-членів комісій обласної та міської ради, громадських організацій та спілок у місячний термін.

Усі члени комісії проголосували «за» таку ініціативу.

Вікторія СЕМЕНЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---