У Луцьку трьох вебкам-моделей підозрюють у розповсюдженні порно. Поліція тисне, аби вони визнали вину

В обласному центрі Волині у розповсюдженні порно підозрюють трьох вебкам-моделей, які зареєструвалися на профільному сайті та проводили онлайн-трансляції, роздягаючись на камеру. Специфіка сайту передбачає інтимне онлайн-спілкування з користувачами, однак все це відбувається приватно, а самі відео, які відтворюються у режимі реального часу, належать безпосередньо сайту, а не моделям. Відтак дівчата просто не могли зберегти їх файлами на певні носії та, відповідно, розповсюдити.

Натомість трьом дівчатам з Луцька та чоловіку однієї з них правоохоронці повідомили про підозру за статтею 301 КК України (ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів). Правоохоронці тиснуть на вебкам-моделей, аби ті підписали угоди про визнання винуватості, проводячи незаконні обшуки та демонструючи відео їхнім родичам.

Про це Інформаційному агентству Волинські Новини повідомила Наталія, мама чоловіка однієї з дівчат, якого підозрюють в організації групи, яка створювала та розповсюджувала порно. Ми спробували розібратися в ситуації, поспілкувавшись з Наталією та адвокатами підозрюваних Назарієм Щербяком і Олександром Стасюком, а також зрозуміти, як Кримінальний кодекс України трактує поняття вебкам-модель.

Вебкам-моделей підозрюють в розповсюдженні порнографії, хоча правоохоронці самі фіксували чат на відео

Жінка розповідає, що 25 лютого її сину 1998 року народження, який є уродженцем АР Крим, повідомили про підозру у виготовленні, розповсюдженні в Україні творів, зображень, порнографічного характеру з метою їх збуту, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України.

Як ідеться у підозрі, чоловік спочатку залучав до діяльності вебкам-моделі свою дружину, а згодом – чотирьох знайомих жінок та чотирьох чоловіків, за що вони отримували відповідні кошти та ділили між собою.

У підозрі також вказано, що дівчата за кошти, що їх сплатив один і той же користувач, в режимі приватного чату на певному сайті оголювалися та великим планом демонстрували свої статеві органи на веб-камеру. Однак про жодне розповсюдження такого відеоконтенту у підозрі не йдеться, адже спілкування відбувалося в режимі реального часу, а про те, що вебкам-моделі переносили якісь файли на носії, у підозрі не вказано.Відтак стає цілком зрозуміло, що правоохоронці самі фіксували на камеру все, що демонстрували дівчата на вказаному вище сайті, адже надавали відповідні файли на експертизу.

«Україна була заблокованою на їхніх сторінках. Тобто через звичайний браузер зайти на профілі дівчат з України не можна. Цілком імовірно, працівники поліції використовували VPN, який показує, що вхід було здійснено з іншої країни. До того ж, при реєстрації на цьому сайті людина вказує, що перегляд онлайн-трансляції жодним чином не порушує законодавство її країни. Тобто працівники поліції, реєструючись на цьому сайті, фактично самі вказували, що не порушують законодавства, натомість звинувачують дівчат у розповсюдженні порно. Водночас всі відео належать сайту, це все авторські права. Зазначимо, що цей сайт перебуває у вільному доступі і не заборонений на території України. Підписуючи договір, вебкам-модель взагалі не має жодних прав на відео. Водночас у підозрі вказано різні адреси, тобто кожен провадив цю діяльність у себе вдома. Натомість одного з чоловіків вебкам-моделі звинувачують в тому, що він організував цю сітку», – кажуть юристи.

Водночас адвокати наголошують, що працівники поліції витрачають державні кошти на перегляд онлайн-трансляцій: «Це все вони зафіксували на камери, а потім стверджували, що дівчата розповсюджували порнографію онлайн. При цьому правоохоронці через підконтрольних їм осіб самі закидали моделям гроші, які їм виділяють для розслідувань, і казали, що їм робити, фактично підбурюючи до певних дій. Це приватні чати, тобто це не було загальнодоступним».

Адвокати стверджуюють, що правоохоронці проводять незаконні обшуки та тиснуть на родичів дівчат

Наталія пригадує, що працівники поліції з управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, прийшли з обшуками додому до її сина та його дружини, заарештувавши їх. Згодом правоохоронці подали до суду клопотання, щоб взяти їх під варту, однак суд призначив цілодобовий домашній арешт.

З її слів, після розгляду однієї з апеляцій правоохоронців та адвокатів про зміну запобіжного заходу вона разом з сином, невісткою та їхнім другом одразу ж після засідання поїхали додому, адже суд залишив у силі попередній засіб тримання під вартою – цілодобовий домашній арешт. Однак у під’їзді їх вже чекали правоохоронці разом зі слідчим, який був присутнім на засіданні суду, стверджуючи, що їм необхідно провести невідкладний обшук.

«Між першим і другим поверхами стояло п’ять-шість людей. Вони провели мій особистий обшук та особистий обшук друга мого сина, хоча ні я, ні він взагалі не фігуруємо у справі. Також погрожували зайти в квартиру, але не заходили. Всі вони були без поліцейської форми. Ми викликали швидку, оскільки в мене погіршилося самопочуття, та поліцію, однак правоохоронці не приїхали, відповівши, що там на місці вже працює поліція, проводячи слідчо-оперативні дії», – каже Наталія.Натомість адвокати кажуть, що правоохоронці проводили невідкладний обшук, хоча не мали на це жодного права: «Не маючи відповідної ухвали суду, поліцейські провели невідкладний обшук, але відповідно до законодавства, такий обшук без ухвали суду можна провести лише для порятунку людини і врятування майна. Кого вони хотіли врятувати і яке майно врятувати – невідомо. В підсумку вони нічого не знайшли. Обшукали не лише обвинувачених, але й матір та друга підозрюваних, які взагалі не фігурують у справі.

За процесуальним порядком, наступного дня вони мають звернутися до суду про узаконення обшуку, але суд відмовив у цьому, вказуючи, що в правоохоронців для обшуку не було жодних правових підстав. Фактично поліцейські порушили права чотирьох людей».

Окрім того, адвокати повідомляють, що працівники поліції телефонують до батьків, свідків, в університет і таким чином тиснуть на підозрюваних, також вони приїжджають до родичів і показують їм відео, на яких дівчата. На думку адвокатів, здійснюючи тиск, правоохоронці хочуть, щоб підозрювані підписали угоду про визнання винуватості, адже вони розуміють, що у суді ця справа просто розвалиться.

Експертизу відео на ознаки порнографії проводили за російськими книгами

Як повідомили юристи, відповідно до експертизи НДЕКЦ, обвинувачені порушили суспільну мораль, культурні цінності, це викликає негідні інстинкти в людей, у зв’язку з чим це вважається порнографією. Для визначення того, чи це відео можна назвати порнографією, експерти використовували три книги, дві з яких видано в Росії наприкінці дев’яностих – на початку двотисячних років і в яких є посилання на кримінальний кодекс РФ, тобто це, на думку адвокатів, узагалі нонсенс.

«На флеш-карті є два файли, які містять цинічну непристойну фіксацію, самоцільну, спеціальну демонстрацію геніталій, антиетичні сцени сексуальних збочень, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти, та містять порнографічний зміст», – пишуть експерти, натомість адвокати кажуть, що не можуть зрозуміти, хто ж тут потерпілий.

З їхніх слів, 95% аналогічних справ в Україні йдуть з угодами про визнання винуватості, адже дівчата одразу ж лякаються та не знають, що робити і куди звертатися. Зазвичай суди призначають покарання у вигляді одного року умовно.

У Кримінальному кодексі України немає такого поняття, як «вебкам»

Як ідеться в матеріалі видання «Заборона», такого поняття, як «вебкам», у Кримінальному кодексі України немає. Однак обвинувальні вироки за цей вид діяльності виносять. Поліція трактує таку роботу або як створення й розповсюдження порнографії, або як торгівлю людьми.

«На квартиру, де сидять, наприклад, три дівчини й працюють перед камерами, влітають десять архаровців, кидають моделей обличчям у підлогу. Права ніхто не роз’яснює, можливості зв’язатися з незалежним адвокатом не дають. Часто підсовують своїх юристів, які заздалегідь працюють над тим, щоб змусити перелякану дівчину підписати зізнання», – каже Наталя Ісаєва, директорка благодійної організації «Легалайф-Україна», яка надає юридичну допомогу вебкам-моделям.

Багато дівчат, за її словами, підписують зізнання, бо перелякані і не знають, що робити. В таких випадках допомогти їм уже непросто. Окрім того, людині потрібно відстоювати своє право у суді.

«Це бюрократія і довгий процес. Доводиться зайвий раз проживати ситуацію, коли кинули долілиць, перерили всю квартиру, родичі дізналися, чим ти займаєшся, мама кричить: «Ой-йой, проститутка!» Тож багато хто просто опускає руки, платить штраф, отримує умовний термін й усе», – пояснює Ісаєва.

Наталя Ісаєва й адвокат Євген Кушнеренко кажуть, що правоохоронці зазвичай «накривають» ті студії, які не домовилися з ними про «дах».

«Якщо організатор не заплатив поліції, СБУ, прокуратурі тощо, до нього прийдуть. Якщо призначили нове керівництво у правоохоронців – із ним теж доведеться домовлятися. Все це гроші. Не платиш – студію хлопають, і поки не домовишся, працювати не дадуть», – стверджує Ісаєва.

Однак, за її словами, навіть коли рейд відбувається, самого організатора бізнесу не ув’язнюють, навіть не висувають обвинувачення. Тут все працює, як у наркобізнесі, коли всю справу зі збуту наркотиків вішають на кур’єра. Крайньою, каже Ісаєва, можуть зробити одну з дівчат, проти якої свідчать інші: так, вона давала гроші, так, вона казала, коли виходити працювати. Або ж цапом-відбувайлом роблять посередника – того, хто стежив, щоб моделі вчасно приходили на роботу, оплачував інтернет тощо. Імені власника бізнесу моделі здебільшого не знають, тож свідчити проти нього не можуть, навіть якби наважилися, зазначає директорка «Легалайф-Україна».

Суд виправдовує дівчат, адже визнає, що онлайн-трансляція – це не виготовлення порно

За словами адвоката Євгена Кушнеренка, вебкам в Україні – дуже суперечливе поняття. Юристи й судді тлумачать і сприймають його по-різному.

«Найчастіше вебкам-моделей намагаються притягнути до кримінальної відповідальності за статтею про ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографії. За це можуть позбавити волі на термін до семи років. Однак у Кримінальному кодексі написано, що порнографічний контент має бути зафіксований на певному матеріальному носії: диску, флешці абощо. Якщо ж це онлайн-стрімінг, після якого відео просто зникає, то ні запису, ні носія немає. Відповідно, людина може й не понести кримінальну відповідальність. А те, що поліцейські самостійно незаконно знімали й записували модель, не враховується, адже це робили вони, а не обвинувачувана», – роз’яснює фахівець.

Євген Кушнеренко каже, що в останні роки судді все ж виправдовують вебкам-моделей. Один із випадків трапився у січні цього року. Мешканка Чернігова працювала під ніком Lilu Dalas на одному з сайтів рунету. Вона не лише виграла справу в суді, а й одержала 270 тис. грн компенсації.

Суд розглядав справу з 2014 року. Про те, що дівчина працює вебкам-моделлю, правоохоронцям повідомив один з її клієнтів. Тоді поліцейські записали відео трансляції й спробували притягнути Lilu Dalas до відповідальності за розповсюдження порнографії.

Утім суд визначив, що онлайн-трансляцію не можна вважати виготовленням порнографії, і заявив, що доказів, які свідчили б про те, що вебкам-модель вчинила кримінальне правопорушення, немає.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---