У Луцьку розмалювали «зачарований» будинок, стіни якого «лаялися» написами та притягували ДТП

У Луцьку розмалювали один із будинків на вулиці Богдана Хмельницького. Авторка роботи, мисткиня Марічка Островська розповіла Інформаційному агентству Волинські Новини про те, як виникла ідея додати кольору непримітному міському будинку, що саме зображено на стінах і як усе відбувалося.

«Раніше, під час розмови з власницею луцької кав’ярні «Шарлотка» Зоряною Рабан, була пропозиція, що було б добре оживити й розмалювати сусідський будинок на вулиці Богдана Хмельницького, який, наче зачарований – з ним постійно щось трапляється: то у нього автомобіль в’їде, то на його стінах щось нехороше напишуть. Їй подобається стиль, у якому я працюю. Тож, за допомогою кольорових плям і ліній ми вирішили привернути увагу лучан до багатостраждального будинку. Можливо, після того, як на ньому з’явився гарний розпис, зникне бажання паплюжити його стіни й у вандалів. Принаймні, дуже сподіваємось на це. Колись у мене була мрія малювати великі роботи, але я не очікувала, що мені доведеться виконувати проєкт саме такого плану, і авторський – це реально круто», – розповідає художниця.

При цьому Марічка наголосила, що разом із своїми помічницями до роботи не приступали, поки не отримали всіх необхідних дозволів.

«Спочатку Зоряна збирала підписи мешканців, сусідів, потім підготували відповідний проєкт, і його нам погодили. Оплата вартості матеріалів відбувається після реалізації проекту. Але ж закупівля матеріалів – дуже витратний процес, а звідки у звичайного художника стільки грошей? Тому нам допомагали друзі, знайомі, я продала декілька своїх картин, знову ж таки Зоряна сама доклала добру частку спонсорства, і ми таки купили все необхідне», – каже мисткиня.

Водночас, лучанка зазначила, що у розписі на будинку повністю збережена її власна стилістика малювання.

«Ти ж, певно, помітила, що на малюку – усюди пари. Крім однієї єдиної дівчинки з валізою у руках, яка, все одно прямує до хлопця, що сперся на куток будинку і п’є каву. Вона йде Луцьком, минаючи замок Любарта, Лютеранську кірху, костел – якщо роздивитися, то там це все є. Тобто, ми зобразили три сформовані пари, і дівчина, яка приїхала до Луцька, також рухається назустріч своїй половинці. Так з’являється Любов. Від цього і назва – ЛУЦЬК РОМАНТИЧНИЙ #БезГрішні. Роботу я малювала пензлем, бо навиків малювати аерозольними фарбами у мене ще немає. Я поки тримаю у руках олівець, перо, маркери і пензель. Але у мене були дуже класні помічниці – моя подруга-художниця Маргарита Паламарчук, з якою ми майже завжди разом працюємо, а також Богдана Місюк та Іринка Ільчук, які вчилися в Інституті Мистецтв. Так вже склалося, що викладачі, добрі мої вчителі, «підкидають» мені хороших студенток, з якими ми дружимо і після втілення проектів», – зі щирою посмішкою розповідає художниця.

Жінка з гордістю каже, для неї малювання – це не просто хобі, а й улюблена робота, справа усього життя. Натхненна ідеєю розмалювати непримітний сірий будинок, Марічка разом з однодумницями працювали навіть за несприятливих погодних умов.

«Ми малювали навіть у дуже холодні дні. А у фарби ж є нюанси по вологості: потрібно дотримуватись певного температурного режиму, при якому фарба висихає. До прикладу, при високій вологості ми не працюємо. Але у дні, коли вологість була допустимою, навіть попри низьку температуру повітря та інші сторонні чинники, ми працювали. Але це був кайф, ми тішилися як малі діти, коли малювали. Це може зрозуміти кожен, хто із захопленням і любов’ю робить роботу свого життя. Нам посміхалися, приносили чай, пропонували погрітися, про щось розмовляли. До нас приходили люди вже спеціально, щоб подивитися – що ж ми ще домалювали. Ми раділи кожен раз, коли злазили з риштувань і бачили новий шматок творчості, який живив нас, наче акумулятор. Ви розумієте, що цей стан був якийсь незвичний, бо ніби вже і втома, та коли бачиш загальну картинку, то ідеш і знов робиш, щось докладаєш чи підмальовуєш, аж поки темно стає», – посміхається мисткиня.

До слова, дівчата розмальовували будинок з ранку до вечора протягом двох тижнів.

«У сукупності ми працювали 14 повних робочих днів, позакидали свої додаткові роботи чи робили їх ночами, та період стіни – це було круто», – пояснює художниця.

Розпис повністю завершили у понеділок, 16 листопада.Фото – зі сторінки «Стріт-арт фестиваль Lutsk Wallking» у соцмережах та instagram Марічки Островської

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---