У Луцьку кваліфіковано рятують слух маленьким пацієнтам

У суботу, 20 лютого, у Волинському обласному територіальному медичному об’єднанні захисту материнства і дитинства до самого вечора тривала робота отохірургів в операційній. Цього дня у співпраці з київським колегою – отоларингологом вищої кваліфікаційної категорії, отохірургом, який спеціалізується на мікрохірургії вуха, Павлом Нечипоренком волинські лікарі оперували пацієнтів медзакладу.

«У нас із Павлом Віталійовичем давно налагоджена хороша співпраця, – зазначає завідувач ЛОР-центру медичного закладу Руслан Жиленко. – Здебільшого він приїжджає до Луцька у вихідні, адже має дуже щільний графік у будні дні в Києві. Наш напрямок – сануючі операції хронічних отитів та операції з покращення слуху».

Руслан Жиленко зазначив, що вони вже відкрили ліцензію на оперування дорослих, тож у подальшому зможуть надавати допомогу не тільки маленьким пацієнтам. Для цього мають і ресурс, і знання, і відповідне обладнання.

Мало того, до Луцька переймати досвід приїздять отоларингологи зі Львова, Харкова та інших міст. Волинські лікарі кажуть: радо діляться досвідом з колегами, адже головне, аби якомога більше діток, які потребують медичної допомоги, отримали її якісно та мали якнайбільше шансів на здорове майбутнє.

Інформаційне агентство Волинські Новини побувало на одній з операцій із видалення холестеатоми й на власні очі пересвідчилося у високій кваліфікації столичного та волинських отоларингологів.

«Холестеатома – пухлиноподібне утворення, яке загрожує не тільки здоров’ю, а й життю пацієнта, адже розростаючись, руйнує сусідні тканини, кістку. У пацієнта дуже погіршується слух, – пояснює Руслан Адольфович. – Вона може проростати до мозкових оболонок, поширюватися в мозок і руйнувати велику судину головного мозку – сигмоподібний синус, потрапляти ближче до мозочка, до основи мозку. Завдання – запобігти цим ускладненням та зробити слухопокращувальну операцію. Буває, що вдається такі оперативні втручання зробити одним етапом, а буває, що доводиться проводити їх у два етапи: спочатку сануюча операція з підготовчою темпанопластикою залежно від ситуації, а вже після того – операція з покращення слуху».

Читати ще: В перинатальному центрі у Луцьку вперше прооперували ваду серця дитині з вагою 1600 грамів

Під час операції лікарі намагаються максимально зберегти слухові кісточки, аби в пацієнта був адекватний слух. Але якщо така слухова кісточка занадто вражена, її треба видаляти. І вже другим етапом буде операція із покращення слуху. Ювелірність роботи отохірурга полягає в тому, щоб грамотно залишити те, що можна, і по максимуму забрати те, що може дати рецидив.

Руслан Жиленко додає: їм дуже пощастило, бо мають ультрасучасне обладнання завдяки благодійниці Ріті Лімрот, яка вже багато років допомагає медичному закладу.

«Наша операційна забезпечена не гірше, ніж операційні в приватних клініках, – не без гордості каже отоларинголог. – Операційні мікроскопи, бор-машини, бори з алмазним напиленням, які дозволяють якісніше й менш травматично виконувати роботу, система для моніторингу лицевого нерва, інструменти для мікрохірургії вуха – усе найвищої якості».

Погоджується з колегою й Павло Нечипоренко. Каже: не всі столичні клініки, навіть приватні, можуть похвалитися обладнанням такого рівня. Зокрема не всі мають систему моніторингу лицевого нерва: апарат контролює залягання лицевого нерва, і коли хірург до нього наближається, апарат про це сигналізує. А в операціях такого рівня це дуже важливо, адже втручання відбувається дуже близько до нього, і якщо його перерізати, це може призвести до інвалідності пацієнта, бо є ризик парезу половини обличчя.

«Обладнання відповідає всім вимогам і стандартам, тож працювати на ньому, та ще й із такими колегами-професіоналами – саме задоволення», – додає столичний отохірург.

«Завдяки професіоналізму анестезіологів нашої лікарні та надсучасній апаратурі, яку використовують у всьому світі, ми можемо проводити такі наркози, які дозволяють оперувати діточок на такому рівні, де поряд розміщені великі судини, головний мозок. Ми проводимо наркози і для діток, які потребують нейрохірургічної допомоги, – розповідає дитячий анестезіолог Надія Катаман. – Ми дуже задоволені тим, що маємо апаратуру такого рівня й можемо надавати високопрофесійну допомогу».

Тим часом в операційну заводять пацієнта – 15-річного хлопця з холестеатомою. Він абсолютно спокійний, не переляканий, знає, що після операції стане значно краще чути. Підлітка кладуть на операційний стіл, вводять наркоз. Чекають.

«На моніторі ми виставляємо параметри штучної вентиляції легень пацієнта. Це частота дихання, тиск на вдиху, тиск на видиху і об’єм, – пояснює Надія Катаман, не перестаючи стежити за показниками. – А на другому моніторі ми спостерігаємо за частотою і ритмом серцевих скорочень, за артеріальним тиском, за насиченістю крові киснем, вуглекислим газом та за відсотком газу для наркозу, який ми подаємо пацієнту».

Наркоз подіяв. Анестезіолог пильно стежить за показниками. Хірурги готуються до операції. Ретельно обробляють руки, вдягають стерильні рукавички, халати. Операційна медсестра – напоготові з усіма потрібними інструментами. Апаратура працює чітко, як найкращий годинник.

Читати ще: Золоті руки лікаря + сучасне обладнання = здорова дитина: формула успіху волинських хірургів

Операція почалася. Рухи лікарів – чіткі, швидкі. Одразу видно роботу справжніх асів. Оперуючи пацієнта, Павло Нечипоренко коментує свої дії для молодих колег, які пильно стежать за його роботою. Навчаються, аби в майбутньому мати змогу й самим проводити такі операції. По черзі Павло Віталійович пропонує поспостерігати за роботою в хірургічний мікроскоп, який під’єднано до монітора, тож усі присутні бачать, як і в якій ділянці наразі відбувається оперативне втручання.

«Роботу отоларинголога під час такої операції можна порівняти з роботою археолога, який проводить розкопки, – жартує отохірург. – Адже холестеатома може прорости в різні ділянки черепа. І важливо повністю забрати утворення, аби унеможливити рецидив».

«У нашій роботі важливо все: і те, якого рівня апаратура, і злагоджена робота команди: хірургів, анестезіолога, операційної медсестри, – додає Руслан Жиленко. – У операційної сестри все доведено до автоматизму, важливо, щоб вона чітко виконувала команди хірурга».

Операційна медсестра Мирослава Супрунюк направду є правою рукою хірурга під час операції.

«Нашу роботу можна назвати творчою. Що більше працюєш, то більше вникаєш у це все, занурюєшся, – ділиться вона. – Найголовніше – аби було якомога більше здорових дітей. Павло Віталійович – дуже хороша людина. Ми одразу з ним порозумілися. Я розумію його з напівпогляду. Логіка працює, іноді я навіть випереджаю його в думках, і йому це подобається. Буває, коли багато операцій, він каже мені: «Можна, я буду берегти енергію і не розмовлятиму з тобою? Ти сама прекрасно все знаєш». Він має бути постійно в тонусі, тому я маю взяти трішки більше на себе, аби йому було легше та комфортніше працювати: десь ту ниточку зрізати, посушити».

…Операція, що тривала понад дві години, добігла кінця. Цього разу вдалося і забрати холестеатому, і провести операцію з відновлення слуху. Втомлені, але задоволені хірурги йдуть на коротеньку перерву. Попереду в них – ще три складні випадки, тож за короткий проміжок між операціями вони мають відновити сили, аби бути максимально сконцентрованими.

Юного пацієнта на каталці перевозять у післяопераційну палату. Тут уже біля нього клопочуться анестезіолог з медсестрою. Спостерігають за показниками, чекають, поки хлопчик прокинеться. А хірурги вже готові рятувати наступного маленького пацієнта.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---