«У кожного – своя історія». Директорка луцького терцентру – про підопічних, будинок для безхатьків і роботу у воєнний час

«Перші 47 днів повномасштабної війни ми перебували в приміщенні територіального центру практично цілодобово. Ми тут ночували. Тут зустрічали людей, годували їх, одягали, видавали їм продуктові набори. Бувало, за день до нас приходили 300-400 переселенців», – пригадує очільниця луцького терцентру Галина Шатецька.

Територіальний центр соціального обслуговування як установу, де співчувають біді ближнього та приходять на допомогу тим, хто її потребує, в Луцьку відкрили ще 1994 року. Це був один із перших подібних закладів в Україні. До цього – з 1988 року – в місті функціонувало відділення соціальної допомоги.

Передусім робота терцентру спрямована на підвищення рівня соціальної захищеності самотніх людей поважного віку та осіб з інвалідністю.

До структури установи входять сім підрозділів: чотири відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціально-психологічних послуг, відділення організації надання адресної допомоги та відділення денного перебування.

Про роботу закладу в умовах воєнного стану, збільшення кількості підопічних і перспективні проєкти – в інтерв’ю Інформаційного агентства Волинські Новини з директоркою Територіального центру соціального обслуговування Галиною Шатецькою.Установу, де співчувають ближньому, відкрили майже 30 років тому. Це один із перших закладів такого спрямування в країні. Яким він був тоді? Як багато людей працює у центрі фактично з моменту його відкриття?

Загалом, соціальна служба в Луцьку була з 1988 року. Були соціальні працівники, які надавали послуги за місцем проживання. З 1994 року на базі колишнього дитсадка було відкрито Територіальний центр соціального обслуговування.

Ми своїми силами робили ремонти, проводили виявлення громадян, які потребують наших послуг. Спочатку були лише соціальні працівники, які надавали послугу догляду вдома за місцем проживання. Ми вивчали потреби мешканців нашої громади й поступово розширювали спектр послуг. Відкрили швейну майстерню, пральню, перукарню, створили кімнату дарованих речей…

Не завжди люди поважного віку, люди з інвалідністю мали змогу навіть викликати, наприклад, електрика. Тому ми ввели у штат і електрика, і столяра, і сантехніка, які за заявками надають послуги нужденним мешканцям нашої громади.Штатна чисельність із 1994 до 2020 року була незмінною – 120 штатних одиниць. Це і соціальні працівники, і керівники, і працівники кухні, і охоронці, і оператори, і водії. Коли наша громада розширилася за рахунок приєднання навколишніх сіл, виникла потреба в розширенні штату. На сьогодні в нас нараховується 151 штатна одиниця.

До всіх 35 населених пунктів, які приєдналися до Луцька, наші працівники виїжджають, проводять там виявлення громадян, які потребують різних послуг. У цьому нам допомагають старости округів і небайдужі.

Із 1997 року в нас є автомобіль для перевезення людей з інвалідністю. Він обладнаний підйомником. Однак нині цей транспортний засіб часто виходить із ладу. Ми мали брати участь у програмі Міністерства соціальної політики, аби отримати спеціалізований автомобіль. Щоби долучитися до цієї держпрограми, нам потрібно було відкрити відділення денного перебування, де розміщувалися би люди з інвалідністю, які пересуваються на візках. На жаль, через повномасштабну війну нам довелося призупинити ремонт приміщення під відділення денного перебування. Маємо надію, що вдасться відновити ремонтні роботи і ще цього року відкрити відділення, де надаватимемо послуги людям з інвалідністю.

Думаю, відкриття відділення денного перебування дуже підтримає мешканців нашої громади, які чекають на цю послугу. Воно буде розраховане на 12 ліжко-місць. У першу чергу ми братимемо людей із віддалених населених пунктів. Доставлятимемо їх автомобілем на місце. Тут їх забезпечимо сніданком, обідом, вечерею. Вони могтимуть тут помитися, постригтися, пройти певні процедури, наприклад, масаж. Буде теж клас комп’ютерної грамотності. А ввечері ми їх розвозитимемо додому.Ви очолюєте терцентр із 2007 року. Як за ці роки змінилася ситуація в соціальному обслуговуванні?

Загалом у соціальній сфері я з 1991 року. Починала як соціальний працівник. Відвідувала підопічних, надавала соціальні послуги. Потім працювала діловодом, касиром, у відділі кадрів, була заступником директора. Із січня 2007 року я – директор терцентру.

Як змінилася ситуація? Якщо розглядати соціальну службу загалом як надання допомоги мешканцям, то спостерігається покращення. Ми почали надавати більшу кількість послуг, вивчаємо потреби. У нас є психолог, юрисконсульт. Зі всіма питаннями, які турбують наших мешканців, вони можуть звернутися до нас. Психолог, юрисконсульт, інші працівники також виїжджають до людей, які не виходять із помешкань, і надають послуги на місцях.Стало більш клопітно працювати з нормативними документами. Сьогодні, аби взяти людину на обслуговування, за 20 днів потрібно оформити дуже великий пакет документів. Інколи буває важко через нерозуміння людей, які стають на облік. Наприклад, у 1991 році для укладення договору з окремою людиною потрібні були лише заява з медкарткою.

Чому для себе обрали саме соціальну сферу?

Працювати з людьми цікаво. Так, у нас така категорія людей, які приходять з проблемами. Однак у кожного – своя історія і свій прожитий досвід. І дуже цінно чути від них слова вдячності, бачити, що вони знову й знову звертаються. Не раз доводилося чути від підопічних: «Якби не терцентр, то мене вже не було б».

Людина, яка приходить до нашої установи, завжди може обрати те, що їй потрібно. У нас є сім структурних підрозділів, зокрема відділення адресної допомоги та відділення соціально-психологічних послуг. У нас є столяр, електрик, перукар, психолог, швейна та пральна кімнати, фізкабінет, їдальня… Тобто кожна людина, ознайомлена з переліком послуг терцентру, обирає те, що їй необхідно.Щороку кількість людей, які потребують послуг терцентру, зростає?

Так, зростає. Особливо збільшилася кількість таких людей після створення Луцької міської територіальної громади. Тому терцентр розширився на 31 штатну одиницю: територія велика й хочемо охопити послугами всіх, хто їх потребує. Міська влада йде в цьому питанні нам назустріч.

Раніше, до реформи децентралізації, у Волинській області нараховувалося 18 територіальних центрів. Однак не всі мали такий же спектр послуг, як у нас. Наприклад, із самого початку в нас функціонує їдальня. Це суттєва підтримка для наших людей, оскільки не кожен спроможний приготувати собі їжу. Від початку повномасштабного вторгнення в нас навіть утворюються черги в їдальню.Територіальний центр опікується людьми важкої долі: одинокими, особами з інвалідністю, безхатьками. Скільки таких людей у вас на обліку? Скільки приходять до центру, аби прохарчуватися?

Зараз у нас на обслуговуванні перебувають 3700 людей. Це навіть більше, ніж прописано в наших положеннях.

Наприклад, один соціальний працівник повинен мати близько 10 людей, яким надаватиме послуги за місцем проживання. Якщо ідеться про підопічних із втраченою рухомою активністю, то не більш ніж двох. На сьогодні кожен працівник терцентру має 12-15 підопічних або двох лежачих підопічних плюс ще трьох-чотирьох людей.

Передусім ми беремо під опіку самотніх.Із понеділка до п’ятниці в нас харчуються 150 людей, зокрема тридцятьом, які через стан здоров’я не можуть приїхати в їдальню, обіди додому доставляють соціальні працівники.

Загалом на сьогодні у Луцькій громаді на обліку в Пенсійному фонді перебувають 65 тисяч людей, із яких – 15 тисяч осіб з інвалідністю.

Чи достатнє матеріально-технічне забезпечення та фінансування центру?

Богу дякувати, фінансування на закриття наших потреб, наприклад, на заробітну плату, на харчування, достатнє. Єдине, що нас турбує, – автомобіль, який вийшов із ладу. Він нам необхідний, адже ми здійснюємо перевезення не тільки тих осіб, які перебувають у нас на обслуговуванні, а й за заявками мешканців громади. Якщо є потреба доправити людину з інвалідністю, наприклад, у лікарню, то ми забезпечуємо таке перевезення.Чи посилилося навантаження на центр із початком повномасштабної війни? Знаємо, що тут допомогу могли отримати переселенці. Чи опікуєтеся ними нині?

Було важко, адже в паніці були не тільки мешканці нашої громади, а й ті, хто почав прибувати з територій, охоплених бойовими діями. Перші 47 днів ми перебували в приміщенні територіального центру практично цілодобово. Ми тут ночували. Тут зустрічали людей, годували їх, одягали, видавали їм продуктові набори. Бувало, за день до нас приходили 300-400 переселенців…

Наразі кількість відвідувачів із категорії внутрішньо переміщених осіб не зменшується. Якщо ми маємо продуктові набори для переселенців, то за день терцентр відвідують до 150-170 людей. Вони знають, куди можна прийти, в які дні, харчуються у нас і стрижуться… Аби скористатися послугами центру, внутрішньо переміщені особи обов’язково мають бути зареєстровані в нашій громаді. Зробити це можна у департаменті соціальної політики міськради.Від початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні нашу установу відвідують до 500 людей за день. Це і переселенці, і люди, які харчуються в їдальні, й інші нужденні, які приходять чи то проконсультуватися, чи то отримати допомогу, наприклад, продуктові набори. Тобто навантаження на терцентр дуже велике.

До вас приходять люди з потребою. Чи вдається допомогти всім?

На жаль, ні. Більшість хочуть постійно отримувати продуктові набори. Однак така допомога не завжди є: продукти харчування для певної категорії громадян нам надходять переважно від благодійних організацій, і ми їх відразу поетапно роздаємо. Хочеться, аби люди розуміли це.Інші люди, які звертаються до нас і мають потребу в якихось послугах, можуть у терцентрі і помитися, і постригтися, і попрати одяг, і скористатися кімнатою подарованих речей. Це не проблема. Аби отримувати такі послуги надалі на постійній основі, оформлюємо з ними пакет документів.

Як згадували, нині навантаження на працівників терцентру значне, адже щодня по допомогу звертаються сотні людей. Як розставляєте пріоритети?

Передусім намагаємося допомогти тим мешканцям нашої громади, діти та внуки яких виїхали з міста у зв’язку з війною. Це, зокрема, лежачі хворі. З квітня до середини серпня 2022 року на базі пологового будинку було виділено приміщення для забезпечення надання стаціонарного паліативного догляду. 13 людьми, прикутими до ліжка, опікувалися наші соціальні працівники. Зараз ми доглядаємо цих людей за місцем їхнього проживання.На території терцентру невдовзі буде розміщено модульний будинок контейнерного типу для безхатьків. Що це за ініціатива? Як довго там зможуть перебувати люди без постійного місця проживання?

Від початку створення територіального центру серед категорій громадян, якими опікується установа, є особи без постійного місця проживання та люди, звільнені з місць позбавлення волі. Більшість із них – це чоловіки.

Вони постійно приходять до терцентру, тут харчуються, миються, стрижуться, отримують одяг.

У зимовий період в установі діє стаціонарний пункт обігріву. Оскільки приміщення невелике, то люди змушені тулитися. Цього року в тісній кімнатці одночасно могли перебувати навіть 14 людей. Так, ми їх забезпечували продуктами харчування, одягом, ковдрами, подушками, однак прилягти вони не мали змоги. У нас немає приміщення, щоби облаштувати ліжко-місця, однак є територія, де ми можемо розмістити модульний будиночок для згаданої категорії осіб. Там вони зможуть і похарчуватися, і помитися, і переночувати, перебуваючи під наглядом.У березні ми оголосили тендер на Prozorro. Було двоє учасників. Є переможець – ПАТ «ЕНКО».

Будиночок мають встановити до 30 червня. Він поділятиметься на жіночу та чоловічу половини, там будуть двоярусні ліжка та інші меблі, буде підведено світло, воду, обігріватимемо приміщення радіаторами. Одночасно в такому будинку зможуть перебувати 15 людей. Вони могтимуть приходити за потреби.

Відзначу, що на кожну людину без постійного місця проживання чи звільнену з місця позбавлення волі ми заводимо картку. Досить часто ті, хто вийшов з в'язниці, хочуть стати на шлях виправлення. Ми допомагаємо їм відновити документи, декому навіть знайшли роботу.

Які ще проєкти плануєте реалізувати цього року?

Оскільки будемо відкривати відділення денного перебування, потрібно зробити ремонт у фоє, аби, відповідно до чинних вимог, замінити покриття та розширити двері для людей на візках.

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---