У Ковелі попрощалися з загиблими воїнами Вячеславом Тимченком та Назарієм Бодняком

Сьогодні між повітряними тривогами на центральній площі Ковеля попрощалися із двома воїнами – 49-річним добровольцем Вячеславом Тимченком і 25-річним офіцером Назарієм Бодняком.

«Вдруге за день сигнал тривоги пролунав якраз на останніх хвилинах громадянської панахиди. Втретє – вже коли ми похоронили хлопців на цвинтарі... Як ще одне нагадування – війна тут, близько, от її наслідки і її загрози», – пише міський голова Ігор Чайка у Фейсбуці.

Вячеслав Тимченко – ковельчанин. Дуже простий, але дуже справжній, добрий і достойний чоловік. Коли почалася повномасштабна війна, одразу ж пішов до війська добровольцем, як і його син Саша. Обидва мали досвід участі в АТО, бо служили за контрактом. Обидва звільнилися ще до повномасштабної. Але і батько, і син без вагань стали захищати свою державу.

На жаль, для Олександра участь у бойових діях завершилася важким пораненням та інвалідністю, а для його батька – загибеллю... Вячеслав Тимченко загинув поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині. На повернення його із війни чекали мама, брат, сини, онук, якого за декілька днів до загибелі дідусь вітав телефоном із 3-річчям... Усі, хто знав Вячеслава, запам’ятають його таким, як на відео, яке він надіслав своїм рідним останнім, – усміхненим, щирим, із добрими, глибокими очима.

Назарій Бодняк – професійний військовий, офіцер. У свої 25 – капітан, командир батальйону. Хлопець – із сім’ї військових. Мама і тато живуть у військовому містечку на вулиці Калиновій (колишня назва – Кутузова), що тепер де-юре є територією Дубівської громади, але фактично – передмістям Ковеля. Назарій після навчання у львівській академії сухопутних військ служив і жив у Тернополі.

Встиг створити власну сім’ю. У вересні 2022 року у них із дружиною Марією народилася донечка Емілія. Але бачити тата їй довелося лише декілька разів. Бо від початку повномасштабного вторгнення Назар, як і належить професійному військовому, був на передовій. Боронив Чернігів, потім – Ніжин, а згодом – і Схід України.

30 листопада Назар отримав поранення поблизу міста Гуляйполе на Запоріжжі. Під час вибуху отримав значні опіки. У лікарні Києва боролися за його життя. Але, на жаль, 11 грудня військовий помер.

Під час прощання побратими Назарія розповіли про нього як про командира, для якого не було неможливих завдань і який все робив на максимум. За життя він встиг отримати не одну військову нагороду і заслужити справжню повагу від побратимів. Сьогодні вони вручили рідним Назара його відзнаку від президента України – медаль «За військову службу Україні».

Ці чоловіки – Вячеслав Тимченко та Назарій Бодняк – різного віку, різної долі, вони жили у різних містах. Але обоє полягли смертю Героя. Памʼять про обох як про Героїв має жити завжди у наших серцях і у нашій історії.

Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття родинам. Вічна пам’ять та незгасна слава Героям!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---