У Карелії втратила рідних. Волинянку привітали з 95-річчям
18 грудня мешканка Володимира Степанида Гнатюк відзначила своє 95-річчя.
Працівники територіального центру соціального обслуговування та управління соціальної й ветеранської політики завітали з цієї нагоди до іменинниці, щоб побажати їй доброго здоров’я і вручити подяку міського голови Ігоря Пальонки за багаторічну працю на благо громади, повідомили у Володимирській міськраді.
Жорстокі випробування випали на долю жінки. П’ятирічною дитиною її разом із рідними сталінські посіпаки вихопили з теплої затишної хати на Житомирщині й вивезли у далеку холодну Карелію, де вона втратила рідню.
Щойно закінчилася війна, Степанида знайшла у родинній валізці конверт із домашньою адресою, куди, через безліч перешкод, вона повернулася.
До Володимира юна житомирянка потрапила майже випадково. Директор Житомирського медучилища, де Степа не змогла написати український екзаменаційний диктант, бо ж у російській глушині не вивчала рідної мови, спрямував її до посланця з Волині. Завуч педагогічного училища, що саме створилося у Володимирі-Волинському, шукав абітурієнтів по всій Україні. Степаниду Кізяк зарахували першокурсницею відділення, де готували вчителів початкових класів.
Читати ще: «Любов мусить бути»: 77-річна волинянка вивчила свій родовід і пише мемуари
Училище закінчила з відзнакою і відразу, без екзаменів, пішла до Луцького вчительського інституту. Тут стало важче, адже філологи мають багато читати, часу на роботу вже не залишалося.
Одержавши диплом із відзнакою, приїхала за розподілом до Оваднівського відділу освіти, звідти спрямували у село Красностав. На квартиру її прийняла родина Гудів – працьовиті, добрі, порядні люди. Час, проведений у їхній хаті, пані Степанида згадує з глибокою вдячністю
Ще працюючи у Красноставській школі, Степанида Арсентіївна уже заочно здобула повну вищу освіту, якраз тоді учительський інститут став Луцьким педагогічним. Через сім років, уже маючи власну сім’ю, перебралася до Володимира, де з чоловіком збудували будинок. Викладала у середніх класах шостої, потім третьої міських шкіл. Через хворобу на пенсію вийшла раніше, за вислугою років. Виростила доньку і сина. Має двох онуків та п’ятеро правнуків.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Працівники територіального центру соціального обслуговування та управління соціальної й ветеранської політики завітали з цієї нагоди до іменинниці, щоб побажати їй доброго здоров’я і вручити подяку міського голови Ігоря Пальонки за багаторічну працю на благо громади, повідомили у Володимирській міськраді.
Жорстокі випробування випали на долю жінки. П’ятирічною дитиною її разом із рідними сталінські посіпаки вихопили з теплої затишної хати на Житомирщині й вивезли у далеку холодну Карелію, де вона втратила рідню.
Щойно закінчилася війна, Степанида знайшла у родинній валізці конверт із домашньою адресою, куди, через безліч перешкод, вона повернулася.
До Володимира юна житомирянка потрапила майже випадково. Директор Житомирського медучилища, де Степа не змогла написати український екзаменаційний диктант, бо ж у російській глушині не вивчала рідної мови, спрямував її до посланця з Волині. Завуч педагогічного училища, що саме створилося у Володимирі-Волинському, шукав абітурієнтів по всій Україні. Степаниду Кізяк зарахували першокурсницею відділення, де готували вчителів початкових класів.
Читати ще: «Любов мусить бути»: 77-річна волинянка вивчила свій родовід і пише мемуари
Училище закінчила з відзнакою і відразу, без екзаменів, пішла до Луцького вчительського інституту. Тут стало важче, адже філологи мають багато читати, часу на роботу вже не залишалося.
Одержавши диплом із відзнакою, приїхала за розподілом до Оваднівського відділу освіти, звідти спрямували у село Красностав. На квартиру її прийняла родина Гудів – працьовиті, добрі, порядні люди. Час, проведений у їхній хаті, пані Степанида згадує з глибокою вдячністю
Ще працюючи у Красноставській школі, Степанида Арсентіївна уже заочно здобула повну вищу освіту, якраз тоді учительський інститут став Луцьким педагогічним. Через сім років, уже маючи власну сім’ю, перебралася до Володимира, де з чоловіком збудували будинок. Викладала у середніх класах шостої, потім третьої міських шкіл. Через хворобу на пенсію вийшла раніше, за вислугою років. Виростила доньку і сина. Має двох онуків та п’ятеро правнуків.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У Ківерцях в останній земний шлях провели Героя Василя Дейну
Сьогодні 18:28
Сьогодні 18:28
Трактори, комбайни, сівалки: під Луцьком відкрився дилерський центр сільськогосподарської техніки
Сьогодні 18:10
Сьогодні 18:10
Українці їдуть до ЄС перед святами. На кордоні – черги
Сьогодні 17:52
Сьогодні 17:52
Знущання і здирництво в 211-й бригаді: комбрига заарештували із заставою в 900 тис. грн
Сьогодні 17:35
Сьогодні 17:35
Україна отримає €18,1 мільярда від Європейської комісії
Сьогодні 17:02
Сьогодні 17:02
У Карелії втратила рідних. Волинянку привітали з 95-річчям
Сьогодні 16:12
Сьогодні 16:12
У Дубівській громаді попрощалися з Героєм Сергієм Захаровим
Сьогодні 15:55
Сьогодні 15:55
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.