Тиловий батальйон: на Камінь-Каширщині жінки в’яжуть шкарпетки для захисників

У їхніх домівках слово «війна» набуває значно трагічнішого сенсу, ніж може собі уявити більшість волинських сімей. Адже щодня усі воєнні події вони переживають з особливим трепетом, щоранку чекають на дзвінок чи повідомлення з традиційним смайликом, який означатиме «все добре, я живий-здоровий».

Вони неодноразово шукають ресурси для бойового укомплектування бійця та забезпечення його основних потреб. Адже там, на передових позиціях фронту, перебувають їхні чоловіки, сини та онуки. Аби не впадати у відчай та підтримувати бойовий дух, дружини, матері та бабусі військовослужбовців у селі Волиця організувалися у свій тиловий батальйон – зимовими вечорами збираються до гурту і в’яжуть теплі шкарпетки для воїнів, пише газета «Полісся».

Спочатку, кажуть волицькі господині, використали всю пряжу, яку мали вдома. Далі почали добувати матеріал для роботи з ношених светрів. У цьому часом допомагали діти. Адже інколи весь вечір доводиться витратити на розплутування речі та відбір «здорових» ниток. Пізніше на їхнє прохання вже й односельчани почали зносити зайвий в’язаний одяг.

«Коли нема світла, то використовуємо ліхтарики. Правда, у таких умовах важче працювати й швидше стомлюєшся. Та водночас із користю проводиш вечір без електроенергії. Адже це і допомога нашим воїнам, і спілкування в колі близьких людей, і своєрідна психологічна терапія. От я, наприклад, нервово розвантажуюсь під час в’язання», – розповідає Наталія Пилипчук, дім якої став одним із пунктів збору жінок.

У її сім’ї вже давно знають про реалії війни з власної життєвої книги. Чоловік Наталії Василівни – Микола – пішов захищати Україну з першого дня повномасштабної війни, несе службу в лавах 14-ї ОМБр. Пройшов фронтові позиції, починаючи з лінії північного кордону з білоруссю й закінчуючи Миколаївським напрямком, де й отримав бойове поранення. Боронив державу ще й у 2017-2021 роках у зоні ООС.

Приходять на вечорниці помедитувати за в’язанням й односельчанки Тетяна Бігун та її мама Віолетта Пилипчук. Їхній син та онук також у Збройних силах України.

«Нашому Вадимові всього 20 років, підписав контракт на військову службу ще до початку масового вторгнення рашистів. Місяцями не бачимо його. І хай що він каже по телефону, хай де є, завжди переживаємо, бо це – війна: нині спокійна точка може враз стати гарячою. А як побачили у соцмережах відео й фото, у яких умовах часто наші бійці перебувають, то зголосились хоч якось їм помагати. Не тільки нашим рідним, усім», – пояснює мама військовослужбовця Тетяна Бігун.

Читати ще: Окопні свічки, смаколики, кікімори: як на Камінь-Каширщині допомагають захисникам

«От за місяць 34 пари вже готові. В кожну шкарпетку насипали цукерок й оздобили патріотичною зав’язкою. Все це на передову доставить побратимам військовий з Фаринок, якого відпустили у відпустку, – провадить вже бабуся Вадима Віолетта.

– Ото прийдуть хлопці із завдання, знімуть мокрі замурзані чоботи й одягнуть теплу шкарпетку, поки сохнутиме взуття. Та ще й солодкий сюрприз нагадає їм про Різдво вдома».Ази цієї справи жительки Волиці пригадують з часів, коли сиділи ще за шкільними партами, щось черпають з книг та відеоуроків. Діляться також власним досвідом одна з одною. Так, пані Віолетта нагадала Наталії Пилипчук, як працювати зі спицями. А та навчила сусідку Аліну Павлік, чоловік якої також перебуває на передовій. Жінка інколи долучається до гурту, проте переважно в’яже сама вдома.

Читати ще: Колківські борщі: як об'єдналася громада на Волині, щоб готувати для військових

Зі слів Аліни Павлік, її чоловік Валерій на службі із перших днів війни. Пішов добровольцем. Ось уже 10 місяців його чекають вдома четверо малолітніх дітей, наймолодшому з яких всього чотири роки, найстаршому – 10.

«Він сказав, що хто, як не він, захищатиме його дітей? Малеча за цей період стала значно самостійнішою. Коли чоловік приходив у відпустку, то не було меж радості, ніяк не могли його відпустити. Чотирирічний син сказав, що піде воювати сам, аби тато міг бути вдома. А восьмирічна донечка вже вчиться біля мене в’язати шкарпетки, бо хоче помагати військовим. Вже шість пар завершили, – каже Аліна. – І навіть в листах до святого Миколая діти попросили, аби швидше була Перемога й усі батьки з фронту прийшли додому до синочків та донечок. Хай так і буде».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---