«Ти ж морпіх, терпи»: Михайло Діанов розповів про пережитий полон та мрію – вчитися у Дядька Максима
![](/resize/450x281/r/files/news/2022/10-01/347797/565c758e39f5ccebb224936039d4edc7.jpeg)
Морський піхотинець Михайло Діанов мріяв на «Азовсталі» та в Оленівці про еклер і про купівлю дрібнички. А зараз сам змайстрував для себе ортез на скалічену руку.
За долю Михайла Діанова переживали тисячі українців, коли побачили на заводі пораненого чоловіка з апаратом зовнішньої фіксації, який продовжував вести боротьбу. Зараз він їсть омріяні еклери на волі після тривалого полону і ділиться спогадами про пережите з ТСН.
«Я оптимістичний оптиміст», – каже він під час інтерв’ю.
Про його посмішку світ дізнався завдяки світлині – азовець Дмитро Козацький на псевдо «Орест» зробив її під час облоги «Азовсталі». Боєць Мішаня у подертому кожусі, з кошлатою бородою, шпицями у скаліченій руці і посміхається. «Як я вижив? В мене не поцілили», – твердить він.Михайло на війні від 2015 року. До Маріуполя та полону він був гранатометником у приазовських степах, потім вже поранений потрапив на завод Ілліча та «Азовмаш», а вже звідти вдалося виїхати на «Азовсталь». Він воював однією лівою і найбільше не любив авіаудари по заводу.
«Очікується масований авіаудар і все – ти стаєш між якимись суперперекриттями, і це не летить винищувач чи штурмовик і кинув там бомбу, це летить ескадрилья бомбардувальників і бубубубубубу. Оця вся штука труситься, через вентиляцію входить пилюка і ми всі в масках були, дихати було неможливо», – розповідає чоловік про будні на «Азовсталі».
Він виконав наказ вижити, здавшись у полон. «В Оленівці жах був, це концтабір», – каже боєць.
До звільнення з Оленівки його вивозили лише раз, аби зняти апарат зовнішньої фіксації. «Мені апарат знімали плоскогубцями, без наркозу, «ти ж морпіх, давай, терпи», один тримав за плече, а другий знімав мені апарат. Терпів, де я мав дітися. Рука була пошкоджена капітально, я гнив повністю», – розповідає Михайло.
Зараз у його руці не вистачає 4-х сантиметрів кістки. Ортез для своєї понівеченої кінцівки морпіх зробив сам і не дозволяє лікарям щось змінити.
На його обличчі ще залишилися сліди від скотчу, його наліпили ще в Оленівці, а зняли, лише коли він почув: «Хлопці, Слава Україні! Огогогого! Був український прапор, хотів заплакати, але сліз не було», – ділиться військовий.
Що дивує Діанова після повернення з полону – це те, що він став дуже популярним. Тож зараз має нову мрію. «Я хочу просто пройтися Києвом, аби мене ніхто не чіпав, зайти до магазину і купити не дуже потрібну мені річ, я збирав давно гроші, аби купити собі якусь дрібничку, побавитися дві години може і поставити на полицю, бо я її купив», – розповідає Михайло.
Михайло упевнений, що йому обов’язково відновлять руку, і він знову буде грати на музичних інструментах. У мирному житті він був музикантом, у Тернополі мав свій гурт і найбільше любив грати на басгітарі. А ще він мріє про риболовлю та про те, як почне працювати – відкриє свою майстерню по металу.
Так, він повідомив, що мріє повчитися у Дядька Максима – токаря Максима Когута, що створив блог по металообробці «Дядько Максим», який є прикладом успішної україномовної сторінки та нараховує зараз понад 143 000 підписників.
До слова, сьогодні Максим у себе на каналі розмістив відео для Михайла, у якому запросив його у будь-який час приходити і навчатися. Також він додав, що для нього це велика честь і він усіма силами допомагатиме Діанову у відкритті власної майстерні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
За долю Михайла Діанова переживали тисячі українців, коли побачили на заводі пораненого чоловіка з апаратом зовнішньої фіксації, який продовжував вести боротьбу. Зараз він їсть омріяні еклери на волі після тривалого полону і ділиться спогадами про пережите з ТСН.
«Я оптимістичний оптиміст», – каже він під час інтерв’ю.
Про його посмішку світ дізнався завдяки світлині – азовець Дмитро Козацький на псевдо «Орест» зробив її під час облоги «Азовсталі». Боєць Мішаня у подертому кожусі, з кошлатою бородою, шпицями у скаліченій руці і посміхається. «Як я вижив? В мене не поцілили», – твердить він.Михайло на війні від 2015 року. До Маріуполя та полону він був гранатометником у приазовських степах, потім вже поранений потрапив на завод Ілліча та «Азовмаш», а вже звідти вдалося виїхати на «Азовсталь». Він воював однією лівою і найбільше не любив авіаудари по заводу.
«Очікується масований авіаудар і все – ти стаєш між якимись суперперекриттями, і це не летить винищувач чи штурмовик і кинув там бомбу, це летить ескадрилья бомбардувальників і бубубубубубу. Оця вся штука труситься, через вентиляцію входить пилюка і ми всі в масках були, дихати було неможливо», – розповідає чоловік про будні на «Азовсталі».
Він виконав наказ вижити, здавшись у полон. «В Оленівці жах був, це концтабір», – каже боєць.
До звільнення з Оленівки його вивозили лише раз, аби зняти апарат зовнішньої фіксації. «Мені апарат знімали плоскогубцями, без наркозу, «ти ж морпіх, давай, терпи», один тримав за плече, а другий знімав мені апарат. Терпів, де я мав дітися. Рука була пошкоджена капітально, я гнив повністю», – розповідає Михайло.
Зараз у його руці не вистачає 4-х сантиметрів кістки. Ортез для своєї понівеченої кінцівки морпіх зробив сам і не дозволяє лікарям щось змінити.
На його обличчі ще залишилися сліди від скотчу, його наліпили ще в Оленівці, а зняли, лише коли він почув: «Хлопці, Слава Україні! Огогогого! Був український прапор, хотів заплакати, але сліз не було», – ділиться військовий.
Що дивує Діанова після повернення з полону – це те, що він став дуже популярним. Тож зараз має нову мрію. «Я хочу просто пройтися Києвом, аби мене ніхто не чіпав, зайти до магазину і купити не дуже потрібну мені річ, я збирав давно гроші, аби купити собі якусь дрібничку, побавитися дві години може і поставити на полицю, бо я її купив», – розповідає Михайло.
Михайло упевнений, що йому обов’язково відновлять руку, і він знову буде грати на музичних інструментах. У мирному житті він був музикантом, у Тернополі мав свій гурт і найбільше любив грати на басгітарі. А ще він мріє про риболовлю та про те, як почне працювати – відкриє свою майстерню по металу.
Так, він повідомив, що мріє повчитися у Дядька Максима – токаря Максима Когута, що створив блог по металообробці «Дядько Максим», який є прикладом успішної україномовної сторінки та нараховує зараз понад 143 000 підписників.
До слова, сьогодні Максим у себе на каналі розмістив відео для Михайла, у якому запросив його у будь-який час приходити і навчатися. Також він додав, що для нього це велика честь і він усіма силами допомагатиме Діанову у відкритті власної майстерні.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
![](/public/images/coment_smile.png)
Коментарів: 0
То в ліс пішов, то чарку випив: волинянина судили за ухилення від мобілізації, а він пропускав засідання
Сьогодні 22:34
![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 22:34
19-річна скороходка з Волині перемогла на відкритому чемпіонаті Франції з легкої атлетики
Сьогодні 22:16
Сьогодні 22:16
ВАКС обрав запобіжний захід нардепу Задорожньому, якого підозрюють у вимаганні хабаря
Сьогодні 21:38
Сьогодні 21:38
Судили волинянина, у якого вкрали крадений телефон![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 21:19
![](/public/images/logo.png)
Сьогодні 21:19
«Як ми працювали, то хай Бог милує і одвертає». Довгожителька з Новоукраїнки – про виселення, Голодомор і роботу в полі
Сьогодні 21:01
Сьогодні 21:01
Графік вимкнення електроенергії на Волині 18 липня
Сьогодні 20:23
Сьогодні 20:23
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.