Турнір «Воїни Любарта» став однією з спортивних візитівок Луцька

ММА – відносно молодий спорт для Луцька, проте завойовує прихильність не лише волинських спортсменів, а й закордонних. А це, своєю чергою, імідж міста та плідна співпраця з іншими країнами.

Про розвиток ММА в Луцьку, популяризацію спорту та справжнє європейське спортивне шоу «Воїни Любарта» розповідає головний суддя змагань, президент Волинського регіонального Клубу бойових мистецтв «Прайд» Олександр Кулаков.Нагадаємо, нещодавно у Луцьку відбувся ІІ Міжнародний професійний турнір зі змішаних єдиноборств «Воїни Любарта» у Луцькому замку, генеральним партнером якого був Фонд Ігоря Палиці «Тільки Разом».

- Цього року змагання відбулися вдруге, чи набули вони вже певного авторитету?

Торік у нас були представники Білорусі та Азербайджану, по одному представнику з кожної країни, а цього року в октагоні було значно більше представників різних країн. Зокрема були бійці з Азербайджану, Туреччини, Алжиру, Франції, Білорусі. Мали бути ще спортсмени з Узбекистану та Словаччини, але напередодні турніру вони травмувалися та не змогли взяти участь у поєдинках. Я вважаю, що ми обрали правильний шлях розвитку змагань.

Ми хочемо досягти того, щоб кожен луцький спортсмен мав змогу позмагатися з іноземцями, адже волинські бійці гідні представляти на змаганнях різних видів не лише честь клубів, а й України. І підтвердженням цього є перемога нашої команди з рахунком 9:3.

- Як Вам вдається зацікавлювати іноземних спортсменів приїхати до Луцька?

Ми вже напрацювали певний позитивний авторитет, багато де виступали, маємо різні знайомства за кордоном, тому й виходимо на цікавих спортсменів. Більше того, змагання «Воїни Любарта» не є звичайним турніром задля самовдосконалення, це професійні поєдинки, які впливають на особистісні рейтинги бійців.

Також ми надаємо велике значення прийому гостей, зокрема покриваємо їм усі витрати, є й призові гонорари за участь і перемогу. Представники з Франції та Алжиру мали змогу залишитися в Україні на кілька днів, тому ми їм показали Карпати, Львів, враження у них надзвичайно позитивні. Йдучи на зустріч до іноземних спортсменів, ми відкриваємо двері й для наших спортсменів у їхні країни.- Генеральним спонсором змагань був Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» та з десяток організацій, підприємств. Як відгукувалися люди, до яких Ви зверталися за підтримкою?

Насправді, це спортивне дійство стало можливим завдяки небайдужості кількох десятків людей. Так, Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» надав фінансову підтримку, інші партнери забезпечували меблями, харчували спортсменів, фінансували подарунки. Також комплекс сімейного відпочинку «Ротонда» взяв на себе організацію церемонії зважування та шоу «Битва поглядів». Це був цікавий захід. У Луцьку таке відбулося вперше, коли офіційне зважування спортсменів проводиться не в день змагань, а завчасно. Глядачі знайомилися зі спортсменами, обирали для себе фаворитів. Деякі «битви» поглядів були дуже емоційними, відчувалася напруга між спортсменами, сильний дух суперництва.Я вважаю, що такий підхід правильний, він згуртовує людей та допомагає досягти високих результатів, адже захід був не комерційний. Окрім цього, більше 600 квитків було роздано різним організаціям міста, АТОвцям, спортклубам. Ми зробили для лучан свято і це вдалося завдяки співпраці.

В Європі такі заходи поширені, їх проводять у публічних місцях, на площах, на території стародавніх історичних споруд, тепер і ми можемо похизуватися якісним шоу, бо це більше, ніж просто спорт, тут бої були справді видовищними.

- За місяць до змагань Ви проводили відкриті тренування, розкажіть про це.

Основна ідея турніру - популяризація змішаних видів бойових мистецтв, а це не лише ММА, а й бойове самбо, джіу-джитсу, панкратіон, козацький двобій. Це все є змішаними бойовими мистецтвами, різні лише правила поєдинків та традиції. От тому й ми проводили відкриті тренування, щоб доносити спорт у маси.Та й самі тренування цікаві, видовищні, адже охоплюють ударну техніку рук, ніг, боротьбу, кидки, больові. Маючи такий великий арсенал дій, поєдинок виходить цікавим та непередбачуваним.

Окрім цього, змішані бойові мистецтва мають прикладну функцію, бо наближені до реального двобою: коли на вулиці треба захистити себе чи сім’ю, ніхто не дасть боксерські рукавиці, кімоно чи нунчаки, усе що маєш – власні вміння.

Тренуючись на вулиці, лучани бачать, які наші бійці атлетичні, що мають хорошу фізичну форму, акробатичні навички, як захищаються від нападу та контратакують. Це зацікавлює молодь та показує, які ми є насправді, а батьки, які вагаються чи треба це їхнім дітям, можуть розпитати, що цікавить.

- ММА – відносно молодий спорт для Луцька, однак бачимо, що за останні роки він стрімко розвивається. Що цьому сприяє?

Першою чергою, це ініціатива та ентузіазм тренерів, спортсменів та партнерів. Варто відзначити, що нині й влада почала підтримувати, адже бачить наші високі результати, бізнес теж не стоїть осторонь. Зокрема, сприяє популяризації спорту й такі турніри, як «Воїни Любарта». Тому й ми працюємо публічно, формуємо спортивну суспільну думку, показуємо альтернативу згубним звичкам власним прикладом.

На жаль, ще є багато тренерів, які цього не розуміють. Є у нас клуби, яким більше 10 років, але про них мало хто знає. Для прикладу, нашому клубу «Прайд» восени буде 3 роки і про нас вже знають далеко за межами міста.

Якщо ми не працюватимемо із загалом, то ніхто про нас і не знатиме, це правила, які диктує нам сьогодення. Звісно, ми можемо перемагати на Всеукраїнських змаганнях, на чемпіонатах Європи чи світу, але тоді й надалі тренуватимуться у напівпідвальних приміщеннях зі старим спортінвентарем. Пригадую, коли сам тренувався, то не було ММА, а на змагання ми ходили з одними рукавицями та шоломом на команду, а коли їхали в іншу частину держави, то отримували копійчану медаль з грамотою і все тому, що цим ніхто належно не займався.

Популяризація спорту – важка робота, адже треба оббити не один поріг різних організацій, бізнесу - цим не всі готові займатися. Втім, ми це зробили, зокрема і клуб «Воїн» активно працює в цьому напрямку.

- Чимало вихованців вашого спортклубу нині не носять футболки з популярними написами «Люблю Лондон» чи «Люблю Нью-Йорк», натомість одягнули бренові, з логотипом «Прайд», що для них це означає?

По-перше, треба створити ім’я клубу, тоді бренд щось означатиме і спортсмени гордо носитимуть відповідне лого на своєму вбранні. Більше того, для дітей нашого клубу розроблена система заохочень.

От спортсмен перемагає на внутрішніх чи обласних змаганнях – за це отримує право носити червону футболку й ми її даруємо. Якщо перемагає на серйозних виїзних змаганнях – отримує чорну. Дітям це цікаво, вони мріють мати клубну футболку. А вже в себе в дворі з однолітками відчувають, що вони з великої спортивної сім’ї, гордо носять футболки, проявляють лідерські якості та заохочують інших займатися спортом.Дитина вже змалечку розуміє, що для того, аби щось досягти – треба важко працювати. Для дітей це вагомий стимул розвиватися. От у мене є один чотирирічний вихованець. Його мама казала, коли виграв на своїх перших змаганнях, то навіть спав у своїй улюбленій футболці і з медаллю.

Окрім цього, у нас в клубі є дошка пошани, де кожен спортсмен може вибороти собі місце. Також ми даємо значки за спортивні розряди, мають наші діти і залікові книжки.

А в кінці кожного півріччя діти здобувають табель, де є оцінка за поведінку, технічну та фізичну підготовки. Більше того, в кінці кожного півріччя школярі приносять табелі зі шкільними оцінками, показують чи не низька у них успішність. Ми й тут хочемо дітям допомогти, зокрема в багатьох проблеми з англійською мовою, тому плануємо провести навчально-тренувальні збори із залученням фахівців з англійської мови, щоб навчання з англійської тривали по 2 рази у день.

- Розкажіть про конкуренцію між спортклубами Луцька?

Ми не агітуємо за якийсь клуб, але конкуренція в поєдинках робить лише сильнішими дві сторони. Основні клуби, які активно розвивають в Луцьку змішані єдиноборства, це «Прайд», «Гарда», «Воїн» та «Легіон».

Єдине, є конкуренція під час тих чи інших навчально-тренувальних зборів, коли серед дітей вибираємо найкращих, аби формувати команду області для подальших спільних змагань на всеукраїнському рівні. Я вважаю, що саме така спортивна конкуренція – навіть добре.- Які перспективи у спортивній кар’єрі мають луцькі спортсмени ММА?

Спортсмени, які виступають у професійних поєдинках, напрацьовують особистий рейтинг, далі вони стають цікавими бійцями для інших суперників в Україні і за кордоном. Маючи вже гідний рейтинг, є можливість поїхати в інші країни та заробити призові вже на серйозному рівні.

- Що місто отримує від розвитку бойових мистецтв на його теренах?

Чимало, зокрема ім’я, адже Луцьк популяризується за кордоном. Маючи багату історію, старовинний замок, нам є що показати спортсменам, які приїжджають. Для прикладу спортсменам із Франції дуже сподобалася екскурсія луцьким підземеллям, Старим містом. Вони вперше приїхали в Україну, були надзвичайно задовлені й казали, що обов’язково приїдуть ще зі своїми рідними та знайомими. Це такий собі бонус не лише для Луцька, а й усієї України. Це - імідж держави.- Вже думаєте щодо заходу на наступний рік?

Наступного року плануємо розширити спектр учасників з іноземних держав. Щоразу ми намагаємося вдосконалюватися, пропонувати щось цікаве. Кілька ідей вже є, поки розповісти не можу. Єдине, що скажу, це те, що «Воїни Любарта» наступного року будуть ще цікавішими та крутішими.

Журналіст Вадим Панафідін

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---